ПЕРШОПОЧАТКИ, Огюст Конт, Еміль Дюркгайм, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

ПЕРШОПОЧАТКИ

Ми, люди, завжди намагались якось пояснити свою поведінку, але упродовж тисячоліть наші спроби зрозуміти самих себе опиралися на усталені погляди, що передавалися від покоління до покоління й часто виражалися в релігійних термінах. (Наприклад, до появи новітньої науки більшість людей вірили, що природні явища, такі як землетруси, спричиняються богами або духами.) Об'єктивне і систематичне вивчення людської поведінки та суспільства — це взагалі наукове досягнення, початки якого датуються першими роками дев'ятнадцятого сторіччя. Тлом для виникнення соціології стала низка радикальних соціальних перемін, ініційованих Французькою революцією 1789 р., та індустріальною революцією в Європі. Процеси руйнації традиційних життєвих шляхів, що відбувалися внаслідок цих перемін, спонукали мислителів переглянути розуміння як суспільного світу, так і світу природи.

Визначальною умовою розвитку соціології стало використання науки та наукового підходу, на відміну від релігії, для розуміння світу. Питання, на які мислителі 19-го ст. прагнули віднайти відповідь, а саме: якою є людська природа? Чому суспільство має саме таку структуру? Як і чому суспільство змінюється?— залишаються актуальними і для покоління нинішніх соціологів. Різниця між сучасним світом і світом минулого є разючою, й допомогти зрозуміти цей світ, його майбутні обрії покликана зробити саме соціологія.

Огюст Конт

Жоден окремий індивід, звичайно ж, не може заснувати цілу галузь наукового знання, і людей, які зробили свій внесок у розвиток соціологічного мислення на його ранніх етапах, було чимало, проте особливе місце тут належить французькому авторові Оґюстові Конту (1798—1857 рр.), і, певно, він справді на це заслуговує, хоч би тільки за те, що саме він перший вжив слово "соціологія". Спочатку Конт користувався терміном "соціальна фізика", але цей термін уживали також декотрі з його інтелектуальних "опонентів". Конт хотів відмежуватись від їхніх поглядів, тож створив термін "соціологія" для тієї дисципліни, яку хотів започаткувати.

Конт вірив, що ця нова галузь науки зможе дати засноване на наукових фактах знання про суспільство. Він розглядав соціологію як нову науку, яку ще треба розвинути і яка має посісти своє законне місце серед інших наук — хімії, фізики та біології. Та соціологія, на його думку, все-таки найважливіша, комплексна, складена з усіх наук. Вона, твердив Конт, має сприяти покращенню добробуту людства завдяки застосуванню наукових методів, які дозволяють передбачати, а отже, й контролювати людську поведінку. В останні роки своєї діяльності Конт плекав абміційні плани перебудови французького суспільства зокрема і людських суспільств загалом на основі своїх соціологічних поглядів.

Еміль Дюркгайм

Праці іншого французького автора, Еміля Дюркгайма (1858—1917 рр.), мали більш тривалий вплив на сучасну соціологію, аніж праці Конта. Хоча Дюркгайм постійно посилався на ті або ті аспекти досліджень Конта, він вважав, що чимало ідей його попередника були надто спекулятивні й нечіткі і що Конт не зумів успішно зреалізувати свою програму — заснувати соціологію на науковому підмурку. Щоб стати науковою, згідно з Дюркгаймом, соціологія має вивчати соціальні факти, аспекти суспільного життя, що формують наші дії як індивідів, такі, наприклад, як стан економіки або вплив релігії. Дюркгайм вважав, що ми повинні вивчати суспільне життя так само об'єктивно, як учені вивчають світ природи. Його знаменитий перший принцип соціології був: "Вивчати соціальні факти як речі!"

Цим він хотів підкреслити, що суспільне життя можна аналізувати так само строго, як і природний світ.

Подібно до інших видатних засновників соціології, Дюркгайм переймався змінами, які трансформували сучасне йому суспільство. Він вважав, що суспільство зберігається завдяки спільним цінностям та звичаям. Його аналіз суспільних змін спирався на розвиток поділу праці (зростання кількості відмінностей між різними професіями). Дюркгайм висунув тезу, що поділ праці замінив релігію як основу суспільного єднання. З розвитком і поширенням поділу праці люди стають дедалі залежнішими одне від одного, бо кожна особа потребує товарів та послуг, які виробляються іншими. Згідно з Дюркгаймом, зміни в сучасному світі відбуваються так швидко й так інтенсивно, що спричиняють виникнення серйозних соціальних ускладнень, які він пов'язував з аномією, — почуттям безпорадності або розпачу, що його вселяє сучасне суспільне життя. Традиційні моральні норми та засоби контролю, що їх раніше забезпечувала релігія, значною мірою зруйновані сучасним суспільним розвитком, і це дає багатьом індивідам у новітніх суспільствах відчуття втрати сенсу їхнього повсякденного життя.

Одне з найбільших знаменитих досліджень Дюркгайма пов'язане з аналізом такого явища, як самогубство (Durkheim, 1952; перша публікація в 1897 р,). Самогубство видається суто особистим вчинком, наслідком невтішного особистого горя. Проте Дюркгайм показав, що суспільні чинники справляють фундаментальний вплив на суїцидальну поведінку, причому аномія є одним із найвпливовіших серед них. Відсоток самогубств із року в рік має повторюваний характер, і це вимагає соціологічного тлумачення. Можна висунути чимало заперечень щодо окремих положень Дюркгаймового дослідження, але воно залишається класичною працею, що й сьогодні зберігає свою соціологічну релевантність.