Особливості перехідної економіки в країнах, що розвиваються. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Особливості перехідної економіки в країнах, що розвиваються.

Особливості перехідного періоду країн, що розвиваються, зумовлені тим, що у більшості з них (переважно слаборозвинутих) існують різні соціально-економічні устрої: державно-суспільний сектор, який здебільшого відображає інтереси всієї нації; державно-капіталістичний сектор, що розвивається насамперед в інтересах національної буржуазії (промислової, торговельної, банкірів тощо); кооперативний сектор, що втілює інтереси частини селянства, зайнятого товарним виробництвом; дрібнотоварний сектор, розвиток якого виражає інтереси дрібних товаровиробників (ремісників, селян, кустарів, дрібних торговців та ін.); натуральні форми господарства (общинно-патріархальна, напівфеодальна), які ґрунтуються на оренді землі частиною населення у великих землевласників; змішані форми.

Провідна роль державного соціально-економічного сектору зумовлена: низьким розвитком економічної та соціальної інфраструктур, вирішальну роль у формуванні яких відіграє держава; належністю провідної ролі у боротьбі за економічну незалежність державі та державному сектору економіки; виконанням державою функцій нагромадження капіталу, інвестування за відсутності численного, досвідченого класу підприємців і низького життєвого рівня населення; домінуванням держави у проведенні аграрної реформи, здійсненні структурних перетворень в економіці, розвитку базових галузей промисловості; виконанням державним сектором інтегруючої ролі у взаємодії інших секторів і перетворенні системи на єдине ціле; протистоянням держави іноземному капіталу, залученню іноземних інвестицій до національної економіки; спроможністю держави найбільшою мірою розвивати науку, оволодівати досягненнями НТП; покладанням на державу функції забезпечення народного господарства грошима, проведення грошових реформ, регулювання грошово-кредитної системи.

Для переважної більшості таких країн найважливішим напрямом подолання економічної відсталості е індустріалізація. Цей процес в різних країнах відбувається нерівномірно, в більшості починається зі створення виробничої інфраструктури, з перетворень у сільському господарстві та добувній промисловості.

Аграрні перетворення у слаборозвинутих країнах необхідно здійснювати через скасування панщини та заміну її орендою; викуп або націоналізацію державою частини земель великих землевласників та їх розподіл серед малоземельних селян із наступною виплатою певної ренти; організацію кооперативних господарств; надання державою допомоги для поліпшення матеріально-технічної бази сільського господарства, пільгових кредитів, забезпечення високоврожайними сортами, консультаційних послуг щодо оцінки земель, вибору сільськогосподарських культур, упровадження передових досягнень аграрної науки у виробництво та ін.

ТНК намагаються перемістити екологічно шкідливі й трудомісткі галузі промисловості у країни, які стали на шлях інтенсивної індустріалізації, розвинуті країни вдаються до дискримінаційних заходів у сфері зовнішньої торгівлі, активно впроваджують політику "ножиць цін" тощо. Це призводить до кризи заборгованості, викачування значної частки національного багатства з країн, що розвиваються. З часу створення COT (1995) країни, що розвиваються, скоротили митні тарифи вдвічі, а розвинуті — збільшили їх, внаслідок чого перші втратили понад 130 млрд дол.

Для звільнення від неоколоніальної залежності ці країни мають об'єднати свої зусилля для здійснення експорту паливно-енергетичних та сировинних ресурсів і ліквідувати диктат міжнародних монополій у процесі ціноутворення; домагатися списання зовнішніх боргів; нарощувати випуск готової продукції; зменшувати і ліквідувати тягар гонки озброєнь; здійснювати індустріалізацію та аграрні перетворення; готувати національні кадри; проводити демократичні, політичні та соціальні реформи тощо.