Індія як приклад країни "третього світу", Бідність "третього світу", Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

Індія як приклад країни "третього світу"

За своїм населенням Індія і Китай — це дві найбільші країни у світі. В Індії проживає 900 мільйонів людей. В Китаї — 1200 мільйонів, тобто в двадцять два рази більше, ніж у Великій Британії. Індія була колонізована британцями — цей процес розпочався десь двісті років тому — і стала частиною Британської імперії. Країна здобула незалежність від Великої Британії після другої світової війни, але розкололася надвоє: Пакистан, де живе переважно мусульманське населення, відокремився від головної частини — Індії, де панує релігія індуїзму.

Індія залишається у значній мірі сільськогосподарською країною: тридцять три відсотки її робочої сили зайнято в сільському господарстві. Середня тривалість життя там вища, аніж у багатьох інших країнах, що розвиваються, але набагато нижча, аніж у країнах індустріальних. Середня тривалість життя як для чоловіків, так і для жінок у 1996 р. становила в Індії 63 роки; у Великій Британії сьогодні вона становить 74 роки для чоловіків і 79 років для жінок; у Японії, де люди, як правило, живуть довше, аніж будь-де, середній чоловічий вік дорівнює 77 рокам, жіночий — 83 рокам.

На відміну від більшості країн "третього світу", Індія — це суспільство, де населення досі швидко зростає. Його зростання вкрай перенапружує економічні та освітні ресурси країни. Лише 50 відсотків індійського населення письменні (порівняно з 99-а відсотками у Великій Британії). За останні тридцять років багато людей переселилося з сільської місцевості у міста. Індійські міста, такі як Делі, Калькутта і Бомбей, перенаселені, багато людей спить просто на вулицях і не має роботи.

Проте було б помилкою розглядати Індію як країну, що тільки "плентає у хвості" країн Заходу. Вона має дуже багату й розмаїту культуру, успадковану від її тривалої історії як традиційної цивілізації. Країна також перебуває сьогодні в процесі швидкого економічного розвитку. Індія має велику кількість дуже бідних людей, які перебиваються з хліба на воду. Але вона має також мільйони заможних людей і потужну промисловість, у тім числі й підприємства, обладнані найновітнішою технікою. її міста, звичайно, перенаселені, але вони включають у себе квартали, не менш елеґантні та шикарні, аніж престижні міські квартали у будь-якій із країн "першого світу".

Бідність "третього світу"

У більшості суспільств "третього світу" найбільші злидні панують у сільській місцевості. Погане харчування, мала тривалість життя і халупи замість пристойного житла — це звичайна картина в селах. Багато бідняків зустрічається там, де ґрунти неродючі, продуктивність сільського господарства низька, а посуха або повені — звичайне явище. Жінки зазвичай бувають у більш невигідному становищі, ніж чоловіки. їм доводиться давати раду культурним, соціальним та економічним проблемам, яких не знають навіть ті чоловіки, які належать до найнижчих суспільних верств. Наприклад, їхній робочий день часто триває довше, а платять їм набагато менше, якщо взагалі щось платять.

Бідняки в країнах "третього світу" живуть в умовах, яких люди у Великій Британії або в інших індустріальних суспільствах навіть уявити собі не змогли б. Багато з них не мають постійного житла і сплять у жалюгідних хижах, стулених із картону та старих дощок. Більшість не знають ані водогону, ані каналізації, ані електрики. А проте також є мільйони бідняків у Великій Британії, Європі та Сполучених Штатах, і існують очевидні зв'язки між бідністю в цих суспільствах та глобальною бідністю. Наприклад, майже половина людей, які живуть у злиднях у Сполучених Штатах, походять із глобального Півдня. Це стосується сьогоднішніх нащадків чорних рабів, яких привезли туди силоміць кількасот років тому. Але це стосується й недавніх іммігрантів, які прибули до Штатів самохіть із Латинської Америки, Азії та інших відсталих регіонів світу.