Вартість та ціна робочої сили. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Вартість та ціна робочої сили.

З'ясування цих параметрів робочої сили вимагає попереднього визначення її сутності.

Робоча сила (здатність людини до праці) — сукупність фізичних, інтелектуальних та організаторських здібностей, набутих знань і досвіду працівника, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг.

Людську особистість формують різноманітні суспільні відносини (економічні, соціальні, політичні, правові, ідеологічні, національні, культурні, психологічні та ін.), а робоча сила є лише однією з її складових. Тому людина як основна продуктивна сила в системі продуктивних сил розглядається лише з точки зору її належності до цієї системи.

Категорія "робоча сила" належить до загальних економічних понять і категорій, які існують у всіх суспільно-економічних формаціях чи економічних системах (праця, засоби праці, засоби виробництва, споживча вартість, матеріальні блага та ін.). У кожній формації вона досягає певного ступеня свого розвитку — від найнижчого у межах первіснообщинного ладу до найвищого в економічних системах розвинутих країн. Як загальноекономічна вона набуває специфічних якостей у межах окремої суспільно-економічної формації залежно від її суспільно-економічного і техніко-економічного поєднання із засобами виробництва, соціального статусу особистості в суспільстві.

Робоча сила як товар має споживчу вартість і вартість. Водночас вона є специфічним товаром (відмінним від більшості інших). Його своєрідність зумовлена унікальністю самої людини. Це надає вартісним властивостям людської робочої сили особливого характеру і позначається на кожній з її сторін.

З погляду споживчої вартості специфіка цього товару полягає в тому, що в процесі споживання робочої сили вона не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Саме споживча вартість цього специфічного товару є джерелом синергічного ефекту, додаткової вартості в тому числі.

Першим спробував зробити вартісну оцінку людини та її корисних властивостей В. Петті. Він вважав знання і навички багатством окремого індивіда і всього суспільства. А. Сміт стверджував, що капітал, вкладений у розвиток знань і майстерності, повинен приносити прибуток. Д. Рікардо в поняття "витрати відтворення робочої сили" включав затрати на освіту, відзначаючи залежність величини заробітної плати від різного рівня витрат на освіту і навчання, ступеня розвитку особистих здібностей до праці. В освіті вони вбачали важливий фактор демократичного устрою суспільства, засіб уникнення однобічної спеціалізації працівника тощо. За словами К. Маркса, справжнє багатство суспільства — це сукупність потреб, здібностей, творчих обдарувань людей, ступінь вправності населення. А. Маршалл стверджував, що підвищення освіти працівника забезпечує зростання продуктивності не лише його праці, а й продуктивності праці оточуючих, обстоював активну, домінуючу роль держави у розвитку освіти та ін. Проте специфічність товару робоча сила цими вченими була розкрита частково.

Специфіка вартості товару робоча сила полягає в тому, що її величину визначають не лише суспільно необхідні затрати на її відтворення (це спільна ознака товару робоча сила з іншими товарами), а й необхідністю відтворення сім'ї робітника. Така своєрідність полягає ще і в тому, що до вартості робочої сили належить моральний, історичний, соціальний та інтернаціональний елементи. Моральний елемент визначається гідністю, самоповагою людини, впливом морально-етичних факторів, посиленням їх ролі у процесі еволюції капіталістичного способу виробництва. Історичний елемент вартості товару робоча сила полягає у зростанні фізичних, духовних та інших потреб людини, її здібностей, для відтворення яких необхідно витрачати дедалі більшу сукупність матеріальних і нематеріальних благ і послуг. Соціальний елемент вартості товару робоча сила встановлюється під впливом таких соціальних факторів щодо вартості робочої сили, як класова боротьба людей найманої праці, діяльність профспілок, громадських і політичних рухів тощо. Інтернаціональний елемент вартості робочої сили полягає у впливі міграції та інтеграційних процесів на вартість відтворення робочої сили.

З розвитком людини (як біологічної і соціальної істоти, людини економічної) вдосконалюється і робоча сила, еволюція якої в процесі трудової діяльності, набуття освіти тощо активно впливає на розвиток людини. Найповніше цей процес виявляється в розвитку творчих й організаторських здібностей, економічного мислення, психофізіологічних якостей сучасної людини. Усе це в поєднанні з моральним, соціальним, історичним та інтернаціональним елементами вартості робочої сили зумовлює зростання її вартості.

Щодо проблеми динаміки вартості робочої сили дискусія точилася упродовж кількох десятиліть. Проте в більшості підручників і навчальних посібників 90-х років XX ст. ця проблема взагалі не порушується, що є серйозним недоліком з боку теорії, методології і методики викладання основ економічної теорії. Від правильного вирішення цієї проблеми залежить науковий підхід до з'ясування динаміки реальної заробітної плати, характеристика соціально-економічної природи сучасного капіталізму та ін.

У навчальному посібнику, підготовленому харківськими вченими, обґрунтовано стверджується наявність двох протилежних за напрямом факторів у розвитку вартості та ціни робочої сили: до підвищення і до зниження. Підвищення зумовлюють: зростання потреб робітничого класу, всього суспільства; підвищення культурно-технічного рівня працівників; інтенсифікація праці. В умовах НТР дія згаданих факторів посилюється. Підвищення вартості та ціни робочої сили, на їх погляд, є наслідком зростання продуктивності праці, розширення контингенту робочої сили, що залучається у процес праці за рахунок жінок, підлітків, пенсіонерів, а також широке застосування неповного робочого дня, праці за гнучким графіком тощо. На цьому ґрунтується їх висновок, що "в одні періоди панує тенденція до зниження вартості робочої сили, а в інші — тенденція до її підвищення".

Такій класифікації бракує комплексного аналізу усіх факторів, розмежування чинників, які впливають на вартість робочої сили та її ціну, оскільки між ціною і вартістю існує відмінність. Так, важливим фактором, що зумовлює відхилення ціни робочої сили від її вартості, є не збігання попиту і пропозиції на цей товар, зокрема зростання кількості безробітних (внаслідок чого ціна робочої сили відхиляється вниз від вартості). Недостатньо обґрунтованим видається і висновок, що в окремі періоди панує тенденція до зниження вартості робочої сили, а в інші — до підвищення. Він може бути прийнятним стосовно короткотривалого періоду, пов'язаного зі зміною кон'юнктури. Але нетривалому проміжку часу, що властиво дії таких тенденцій, домінуватиме лише одна з них. Наприклад, після Другої світової війни у розвинутих країнах діяла тенденція до підвищення вартості товару робоча сила, яка є основою зростання реальної заробітної плати.

Знижує вартість товару робоча сила зростання суспільної продуктивності праці (насамперед у галузях, де виробляються предмети особистого споживання, оскільки при цьому меншою стає вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї); зниження якості праці (що демонструє зв'язок мінової вартості робочої сили з її споживчою вартістю); застосування жіночої і дитячої праці, праці мігрантів. Так, навіть у Європі налічується до 1,5 млн працюючих дітей віком від 5 до 14 років. Вплив цих факторів послаблює дію морального, соціального та інших елементів вартості робочої сили внаслідок її здешевлення. Крім того, заробітки жінок і дітей здешевлюють сукупні витрати на відтворення життя всієї сім'ї.

Підвищення вартості робочої сили відбувається внаслідок зростання інтенсивності праці (фізичної і розумової) та матеріальних, духовних і соціальних потреб, зумовленого насамперед дією об'єктивного економічного закону зростання потреб; ускладнення робочої сили, тобто підвищення її загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів, потреб у набутті кількох спеціальностей, значною мірою породженого дією закону переміни праці; погіршення стану навколишнього середовища, особливо у великих містах, що вимагає додаткових витрат на відтворення робочої сили нормальної якості; подорожчання послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, комунальних послуг та ін.; поліпшення якості праці. Усі ці фактори найвідчутніше виявляються у зростанні реальної заробітної плати як грошового вираження вартості і ціни робочої сили та результативності праці. Так, у США у XX ст. реальна заробітна Плата зросла приблизно у б разів, в окремі періоди темпи її зростання випереджали темпи підвищення продуктивності праці. Наприклад, у 1947— 1960 рр. річна продуктивність праці зросла в 1,4 рази, а реальна річна заробітна плата — в 1,5 рази.

Водночас вартість і ціна робочої сили збігаються лише за рівності попиту і пропозиції на цей специфічний товар. На думку Я. Певзнера та С. Брагінського (яка відображає теорію загальної рівноваги), за рівноваги попиту і пропозиції вартість послуг усіх факторів (у тому числі робочої сили) відповідає їх граничній продуктивності, тобто внеску у виробництво продукту (вартості). Саме вона і виплачується продавцю послуг праці. Конкретніше ця величина визначається не тим, як оцінює підприємець потреби робітника для підтримання його життє- і працездатності, а результатами праці, тобто продуктивністю праці кожного власника робочої сили зокрема. Такий підхід засвідчує спробу оцінити вартість товару з точки зору не лише суспільних затрат виробництва, а і його корисності, тобто корисного ефекту. Однак при розгляді вартості робочої сили (або послуг робочої сили, послуг праці) автори застосовують його частково, трактуючи її лише з погляду корисного ефекту праці, нехтуючи суспільно необхідними затратами виробництва на відтворення робочої сили. Проблема здебільшого трактована стосовно капіталіста, а не найманого робітника.

Намагаючись обґрунтувати доцільність застосування категорії "вартість послуг праці", вони посилаються на те, що на підтримку відтворювального процесу сучасна держава змушена витрачати до 1/8 національного доходу. Це свідчить про пріоритетність застосування категорії "вартість робочої сили", та що вартість цього товару не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність. Вирішальну роль тут відіграє підхід з точки зору вартості суспільно необхідних затрат для відтворення робочої сили нормальної якості. Суспільство в особі держави неспроможне зробити це у межах корпоративної власності, тому витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі. Такий підхід слід доповнити оцінкою вартості товару робоча сила з огляду на її корисний ефект.

У колишньому СРСР не було багатьох факторів об'єктивного формування вартості робочої сили. Зокрема, за формальної юридичної свободи існувала паспортна система (збереглась модифікованою і донині), яка перешкоджала вільному формуванню ринку робочої сили. Був відсутній ринок житла, панувала "зрівнялівка", формалізована система колективних договорів тощо. Усе це зумовлювало встановлення вартості робочої сили на нижчому рівні, ніж у багатьох розвинутих країнах.

Після проголошення незалежності України деградувала і споживча вартість робочої сили більшої частини працездатного населення. Це спричинено значними масштабами явного і прихованого безробіття протягом тривалого часу, скороченням мережі професійно-технічних училищ, міграцією робочої сили та ін. Водночас під впливом всебічного зростання цін на споживчі товари майже до рівня світових, поширення системи платного отримання освіти та інших подібних явищ вартість робочої сили дещо зростала. Але не виважені дії більшості урядів блокували економічну реалізацію об'єктивного процесу зростання вартості цього специфічного товару через штучне заморожування реальної заробітної плати на значно нижчому рівні від вартості робочої сили. Це суттєво погіршило умови її відтворення, змусило велику кількість працездатного населення емігрувати, знизило рівень життя в Україні.

Найповніше структура вартості сучасної робочої сили розкрита в Міжнародній класифікації вартості праці, яку доцільно вважати класифікацією вартості робочої сили.