Внутріполітичний та економічний розвиток Іспанії у 90-х роках XX — на початку XXI ст., Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. Бібліотека українських підручників

Внутріполітичний та економічний розвиток Іспанії у 90-х роках XX — на початку XXI ст.

Характерною особливістю життя країни в першій половині 90-х років була нерівномірність економічного розвитку. У 1991—1992 pp. спостерігався застій в економіці, а в 1993 р. — навіть спад виробництва. Порівняно з 1992 р. ВВП скоротився на 1 %. Однією з причин цих негараздів іспанці вважають зростання корупції в найближчому оточенні глави уряду соціалістів Феліпе Гонсалеса. На сторінках іспанської преси замиготіло слово "соборно" (хабар). Спалахнули грандіозні скандали з викриттям корупції в урядових колах, у яких були замішані міністри, президенти банків, великих державних компаній. Водночас через ухилення впливових осіб від сплати податків страждав бюджет. Однак порушені справи так і не були доведені до кінця.

З березня 1996 р. на позачергових виборах ІСРП зазнала поразки. До влади прийшла консервативна Народна партія на чолі з Хосе Марія Аснаром. Причиною поразки соціалістів, на думку самих іспанців, стало суспільне перенапруження. Надмірні жертви в ім'я модернізації країни призвели до зниження рівня життя, збільшення безробіття. Сюди ж додалася корупція партійної верхівки ІСРП і високих державних чиновників.

Уряду Хосе Аснара вдалося знизити інфляцію та банківську ставку, яка наблизилась до середньоєвропейського рівня, що стимулювало зростання капіталовкладень. ВВП у 1997 р. становив 580 млрд. дол., а частка Іспанії у світовій продукції — 1,5 %. Поліпшилось становище з внутрішніми боргами. Останнім часом партія Аснара змістилася до центру. З партії були виключені прибічники застосування насильницьких методів у політичній боротьбі (діалектики "кулаків та пістолетів"). Аснар запевнив профспілки, що життєвий рівень трудящих не буде знижений. А наприкінці травня 1997 р. було підписано угоду між профспілками і об'єднаннями підприємців, у якій передбачалося застосування економічних важелів для зменшення безробіття. Угоду називають новим "пактом Монклоа". Значні повноваження були надані автономіям. Водночас було поставлено питання про відміну загальновійськової повинності і переведення армії на професійну основу. У січні 1999 р. Іспанія вступила до Європейського економічного та валютного союзу, у 2002 р. слідом за іншими західноєвропейськими країнами ввела нову грошову одиницю — евро.

Консерватори зарекомендували себе як прихильники новацій. Вони активізували роздержавлення власності. Лише в 1997 р. надходження від приватизації становили 1,6 млрд. песет. Держава продовжила розпродаж своєї* частки у багатьох компаніях (телекомунікаційна "Телефоніка", енергетична "Ендеса"). При цьому держава дотримувалася курсу на розпорошення власності у стилі народного капіталізму. Так, кількість власників акцій тієї ж "Телефоніки" сягнула 1,4 млн. Джерелом внутрішніх інвестицій стали іспанські банки.

Водночас відбувався процес транснаціоналізації іспанської економіки. Та ж "Телефоніка" об'єдналася з "Бритіш телекомунікейшнз" та американською компанією "Ем-Сі-Ай" і утворила компанію "Консерт". Значна частина акцій іншої компанії телезв'язку — "Ретевізіон" — належить німецьким та італійським компаніям. Обидві іспанські компанії займають солідні позиції у телезв'язку латиноамериканських країн.

Модернізація, таким чином, здійснювалася не тільки завдяки новим технологіям і новій техніці, а й пошукам нових форм господарювання в системі економічної демократії. Це засвідчує стан справ у енергетиці. "Електричний протокол", що набув чинності в січні J998 p., передбачав передачу енергосистем нового покоління тим, хто зможе зменшити собівартість електроенергії, оскільки від цього залежить конкурентоспроможність продукції. Лібералізація енергоринку надала можливість вибирати постачальників електроенергії.

Пошук урядом Хосе Аснара важелів економічного успіху, довіра до нього громадян Іспанії забезпечили консервативній Народній партії чергову перемогу на парламентських виборах 12 березня 2000 р. Партія Аснара здобула 183 мандати із 350. Головні завдання, що їх ставить перед собою новий уряд Аснара — це боротьба з тероризмом і вирішення проблеми зайнятості (уже в 2001 р. безробіття скоротилося майже на 6 % порівняно з 2000 p.). Загальне погіршення господарської кон'юнктури у світі на початку XXI ст. не обійшло й Іспанію. 1 хоча темпи зростання виробництва у 2001 р. дещо сповільнилися (2,8 % проти 4,1 % у 2000 p.), однак Іспанія перебувала у кращому становищі порівняно з іншими європейськими країнами.

Найбільш розвиненими галузями іспанської економіки є машинобудування, автомобіле- і суднобудування, електротехнічна та хімічна промисловість. Водночас Іспанія — великий виробник вина, цитрусових, пшениці й рису. 1/10 частину ВВП становлять прибутки від туризму.

Іспанія, обравши вільну ринкову економіку, не тільки відкрилася світові, а й здійснює економічну політику завоювання ринків у Європі та світі високоякісною і дешевою продукцією. Іспанія — заможна країна. Близько 70 % населення становить середній клас. Середньомісячний дохід на душу сягає 2 тис. доларів. Іспанія ставить завдання до 2010 р. досягнути цілковитої зайнятості, а в перспективі — приєднатися до "великої сімки" найбільш розвинутих країн світу.

Досить інтенсивно розвивалися іспано-українські стосунки. 31 грудня 1991 р. Іспанія визнала незалежність України, а ЗО січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні відносини. У квітні 1992 р. між обома країнами було підписано Меморандум про консультації. 7—8 жовтня 1996 р. Іспанію з державним візитом відвідав президент України Л. Д. Кучма. Після завершення переговорів з королем Хуаном Карлосом та главою уряду Хуаном Аснаром було підписано Договір про дружбу і співробітництво між Іспанією і Україною. Тисячі українських дітей, особливо з районів, що постраждали від чорнобильської катастрофи, щороку оздоровлюються в Іспанії.