Мікроекономіка, Сутність та основні види підприємств, Економічна сутність підприємств та їх структура, Підприємство як економічна категорія. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

3. Мікроекономіка

3.1. Сутність та основні види підприємств

Мікроекономіка зосереджена на дослідженні економічних явищ і процесів" які виникають і розвиваються у первинних ланках народного господарства — на підприємствах, які з'явилися за рабовласницького ладу, а типовим явищем стали за капіталізму. Майже за п'ять століть еволюції капіталістичного способу виробництва підприємства зазнали важливих кількісно-якісних та істотних перетворень.

Економічна сутність підприємств та їх структура

Підприємство як економічна категорія.

В економічній літературі колишнього СРСР поняття "підприємство" не трактувалося. Відсутнє воно в енциклопедії "Політична економія", виданій наприкінці 70-х років у Москві, словнику "Політична економія" (1990) за редакцією О. Ожерельєва. Сутність підприємств не з'ясовувалась, а лише обґрунтовувалися їх особливості та відмінності залежно від капіталістичного або соціалістичного способу виробництва.

Автори вітчизняної наукової і навчальної літератури 90-х років уже не абстрагуються від поняття "підприємство", хоча по-різному його тлумачать.

Так, у навчальному посібнику "Основи економічної теорії" стверджується, що "підприємство — це відособлена економічна структура, що займається виробництвом і реалізацією певних товарів і послуг". В "Економічному словнику-довіднику" підприємство охарактеризоване як "самостійна, ініціативна система діяльності по випуску продукції, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку". Перше визначення було дещо беззмістовним, оскільки в першій його частині замість сутнісної характеристики наведено аморфне положення. Друге визначення також не відповідає основним критеріям з'ясування сутності економічної категорії і значною мірою повторює визначення, яке пропонують підручники західних вчених. Так, К. Макконнелл, С. Брю характеризують підприємство, завод як "реальне підприємство (включаючи землю і капітал), що виконує одну або більше функцій у виробництві (виготовленні і збуті) товарів і послуг".

У "Сучасному економічному словнику" та у "Великому економічному словнику"8 підприємство характеризується як "самостійний господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи, що виробляє продукцію, товари, послуги, виконує роботи, займається різними видами економічної діяльності". Таке визначення точніше.

У підручнику за редакцією Г. Климка та В. Нестеренка чітко розмежовано правовий та економічний аспекти підприємства. У правовому аспекті зазначено, що "підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)". Економічна сутність підприємства полягає в тому, що "його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, об'єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворення". Ю. Палкій характеризує підприємство як "самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку", а отже, в основному відтворює правове формулювання, зафіксоване в Законі України "Про підприємство". Водночас, розмежовуючи поняття "підприємство" і "фірма", він зазначає, що "підприємство — це сукупність засобів виробництва, за допомогою яких можна організувати виробництво".

Для наведених визначень характерні:

1) ігнорування економічної форми підприємства, відсутність політекономічного аспекту категорії. Необхідне розкриття поняття "підприємство" крізь призму відносин економічної власності (у кількісному та якісному аспектах), виокремлення речового змісту категорії (її належність до технологічного способу виробництва, насамперед до продуктивних сил) та її суспільної форми (належність до виробничих відносин, передусім відносин економічної власності в якісному аспекті);

2) поєднання економічного і юридичного аспектів;

3) ігнорування принципу суперечності.

З точки зору технологічного способу виробництва підприємство означає певну кількість засобів виробництва, працівників і менеджерів, здатних виготовляти товари і надавати послуги (це характеризує його належність до продуктивних сил), і первинну ланку суспільного, тобто одиничного, поділу праці (свідчить про належність до техніко-економічних відносин). З точки зору суспільної форми воно характеризується певною сукупністю виробничих відносин між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили (якщо йдеться про капіталістичне підприємство), або асоційованими членами трудового колективу (якщо це не капіталістичне підприємство), з приводу привласнення засобів виробництва і результатів праці. Синтез цих двох сторін свідчить, що підприємство є певною сукупністю (або системою) виробничих відносин між власниками особистих і речових факторів виробництва з приводу виготовлення та привласнення товарів, послуг і втіленого в них необхідного та додаткового продукту, а також управління економічною власністю.

Проте у цьому визначенні відсутня комплексна характеристика сутності підприємства, оскільки воно стає суб'єктом економічних відносин з іншими підприємствами, державою (щодо привласнення частини прибутку через механізм оподаткування). Крім того, на підприємстві існує більший обсяг об'єктів власності, з приводу яких у відносини економічної власності вступають власники речових та особистісних факторів виробництва (наприклад, інформація, різні види інтелектуальної власності, цінні папери тощо). Отже, підприємство в економічному аспекті — це основна ланка народного господарства, яка у взаємодії з іншими підприємствами забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює процес відтворення на основі принципів господарського розрахунку з метою привласнення прибутку. .

Підприємство як первинна ланка народного господарства зосереджує певну сукупність продуктивних сил (засоби праці, працівники, земля, сировина та ін.) і відносин економічної власності^ які виникають щодо привласнення сконцентрованих на підприємстві об'єктів власності та розподілу створеного працівниками необхідного і додаткового продукту. Суб'єктами відносин економічної та юридичної власності є підприємство як юридична особа, його працівники. Кожне підприємство вступає у відносини економічної власності з іншими підприємствами (при купівлі комплектуючих виробів, сировини, надання та отримання послуг), державою (при виплаті податків тощо), банками (при одержанні кредитів та виплаті відсотків по них) та ін.

На підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного Процесу виробництва, величини підприємства виокремлюють основний і допоміжний цехи, дільниці, служби, відділи. Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями тощо. Підприємство вступає у відносини кооперації, спеціалізації, комбінування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин, а в цілому — економічних відносин.

Підприємство — система економічних відносин, передусім відносин економічної власності, що формуються всередині нього, а також між іншими суб'єктами господарювання з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних об'єктів власності, а отже, їх привласнення, а також управління власністю з метою привласнення прибутку.

На підприємствах відбувається техніко-економічне і соціально-економічне поєднання працівників із засобами виробництва, причому від особливостей поєднання значною мірою залежить вид підприємства. Якщо, наприклад, засоби виробництва належать окремому власнику або групі власників, і працівники наймаються за умови продажу робочої сили за певну заробітну плату, такі підприємства є капіталістичними. Якщо засоби виробництва викуплені працівниками, то воно стає колективним трудовим підприємством. Отже, основним критерієм для класифікації підприємств є тип економічної власності.