Реальні доходи населення та їх використання. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Реальні доходи населення та їх використання.

Щоб оцінити частку цих доходів із загальної суми всіх грошових і натуральних доходів населення, вираховують усі види податків (прямих і непрямих), приріст грошових заощаджень усіх видів на купівлю цінних паперів, виплати в благодійні фонди, на відшкодування заборгованості за кредитом та ін.

Реальні доходи населення — узагальнюючий показник рівня життя народу, що відображає кількість матеріальних, соціальних, духовних благ і послуг, які можна придбати на грошові доходи (заробітну плату, соціальні витрати держави, відсотки від вкладів, дивідендів та ін.), натуральне споживання продукції індивідуального господарства та її часткової реалізації з урахуванням зміни роздрібних цін, за винятком різних видів відрахувань.

Джерелом реальних доходів є валовий національний продукт, а основною частиною реальних доходів населення — заробітна плата. Частка її у національному доході США у 1996 р. становила 72,2 % (у 1980 р. — 62,6 %). Крім заробітної плати, частина населення розвинутих країн отримує доходи у вигляді відсотків від вкладів і дивідендів. Основну частину таких доходів отримує економічно пануючий клас, а також найкваліфікованіші працівники. У Німеччині в 1989 р. громадяни країни отримали 114 млрд марок за відсотками від вкладів і дивідендів, що становило 8,1 % загальної суми їх доходів.

Важливим елементом реальних доходів населення є витрати держави на соціальні цілі — розвиток освіти, охорони здоров'я, пенсії, виплати з безробіття. Оскільки джерелом цих витрат є здебільшого податкові вилучення із заробітної плати, то їх вплив на реальні доходи населення залежить від співвідношення соціальних витрат і вилучених податків. За підрахунками англійських економістів, робітник середньої кваліфікації у Великобританії отримує від держави у формі соціальних витрат (освіта, медичне обслуговування, пенсії та ін.) суму, яка приблизно дорівнює величині виплачених прямих податків. З урахуванням непрямих податків другий показник є, як правило, більшим. В Україні за рахунок соціальних витрат відшкодовується менше 30 % податкових вилучень.

У 1990 р. в колишньому СРСР, у тому числі в Україні, у структурі доходів сім'ї робітника заробітна плата становила 80,2 %, надходження з суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомоги) — 7,4 %, дохід від особистого підсобного господарства — 3,12 %, з інших джерел — 9,3 %, У колгоспних сім'ях частка надходжень від громадського господарства становила 60 %, від підсобного господарства — понад 25%.

Під час глибокої економічної кризи 90-х років у структурі реальних доходів населення, у тому числі реальних грошових доходів, відбулися серйозні зрушення. Так, у 1999 р. реальні доходи населення становили майже 62 млрд грн., у тому числі від оплати праці і робочої сили — 30,7 млрд, від продажу продуктів сільського господарства — майже 3 млрд; пенсії, допомоги і стипендії —майже 15 млрд грн. У 2003 р. частка заробітної плати становила 42,7 %, соціальні трансферти — 38,6 %. Така зміна у структурі реальних доходів населення зумовлена різким зниженням реальної заробітної плати, її неспроможністю виконати свою відтворювальну функцію (тобто здійснити відтворення робочої сили нормальної якості), що означає проживання значної частини населення за межею бідності.

У США кількість сімей, які у 1970 р. жили нижче офіційного рівня бідності, становила 9775, а у 1992 р. — 14 501. З 1993 по 1999 рік чисельність осіб, які жили за рахунок допомоги держави, скоротилась а 14,1 до 6,9 млн осіб, а кількість людей, які жили за межею бідності, становила у 1998 р. 12,7 %.

У 1990 р. сім'я найманого працівника (робітника, службовця) в колишньому СРСР, у тому числі в Україні, третину грошових доходів витрачала на продукти харчування і стільки ж на непродовольчі товари. Видатки на культурно-побутові потреби становили до 10 %, на оплату квартири — 2,5 % від сукупних доходів (в сім'ї колгоспника відповідно 4,7 і 1,7 %). Унаслідок глибокої економічної кризи в структурі видатків сімей трудящих відбулися глибокі зміни. Основна частина (понад 80 %) доходів робітників, службовців, селян витрачається на харчування. Значно зросли витрати на оплату комунальних послуг. Подохідний податок та інші обов'язкові платежі становили у 2001 р. 13,7 %, на придбання іноземної валюти у цьому ж році населення витрачало 3,4 % грошових доходів. За роки незалежності серед громадян України відбулося глибоке майнове розшарування.

Отже, структура доходів у країнах постійно змінюється. Але якщо уряди розвинутих країн працюють над її поліпшенням з метою задоволення потреб різних верств населення, то в Україні становище дуже складне і розподіл доходів потребує радикальних змін.