ЛЮДСЬКЕ ТІЛО Й РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ, Дітонародження, Генна Інженерія: конструювання дітей, Дебати з приводу абортів, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

ЛЮДСЬКЕ ТІЛО Й РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Поширення розладів харчування віддзеркалює вплив науки та технології на наше життя: підраховувати калорії стало можливим лише з поступом технології. Але вплив технології завжди зумовлюється соціальними чинниками. Ми маємо тепер тіло, набагато більше підвладне нам, аніж раніше, і це створює як нові позитивні можливості, так і нові занепокоєння та проблеми.

Те, що нині відбувається, соціологи називають соціалізацією природи. Мається на увазі, що явища, які завжди були природними або даними ПРИРОДОЮ, тепер стали соціальними, тобто залежать від наших соціальних рішень. Для прикладу можна навести людське відтворення. Сотнями років життя більшості жінок визначалося дітонародженням та вихованням дітей. В досучасних суспільствах контрацептивні засоби були неефективні, а у деяких народів і невідомі. Навіть у Європі ще у вісімнадцятому сторіччі для жінок було звичайним ділом вагітніти за життя не менш як двадцять разів (при цьому нерідко траплялися викидні або мертвонароджені). Вдосконалення контрацептивних методів докорінно змінило цю ситуацію. Така кількість вагітностей тепер не тільки вважається неприродною, вона майже невідома в індустріальних країнах. Поступ у технології контрацепції дає змогу більшості жінок та чоловіків контролювати, мати їм дітей чи не мати, і коли їх мати.

Контрацепція — це лише один приклад репродуктивної технології. Деякі інші сфери, в яких природні процеси стали соціальними, описано нижче.

Дітонародження

Медицина не завжди приділяла належну увагу великим перехідним етапам життя — від народження до смерті. Медикалізація вагітності та дітонародження розвивалася повільно, мірою того як на зміну місцевим знахарям та повитухам приходили фахівці-педіатри. Сьогодні в індустріалізованих суспільствах більшість дітей народжуються в лікарні за допомогою спеціалізованої групи медиків.

В минулому майбутнім батькам доводилося чекати народження дитини, щоб визначити її стать і стан її здоров'я. Сьогодні за допомогою пренатальних тестів, таких як сонограма (образ плода, одержаний за допомогою ультразвукових хвиль) та амніоцентез ( відсмоктування амніотичної рідини, в якій занурений плід), можна визначити структурні та хромосомні аномалії дитини ще до її народження. Така нова технологія надає подружжям та суспільству змогу заздалегідь ухвалювати важливі етичні й законні рішення. Коли ще в лоні матері у дитини виявлено якісь порушення, подружжю доводиться вирішувати, хочуть вони залишити дитину чи не хочуть, якщо вона матиме серйозні вади.

Генна Інженерія: конструювання дітей

Сьогодні наука спрямовує чимало своїх зусиль на розвиток і поширення методів генної інженерії, що означає втручання в генетичну будову плода задля впливу на його подальший розвиток. Імовірні соціальні наслідки застосування генної інженерії спричинили не менш запеклі дебати, аніж ті, що точаться навколо проблеми абортів. На думку тих, хто підтримує генну інженерію, вона принесе нам багато благ. Наприклад, дасть можливість ідентифікувати генетичні фактори, що роблять деяких людей вразливими до певних хвороб.

Генетичне перепрограмування має сприяти тому, щоб ці хвороби більше не були спадковими. З'явиться також можливість ще до народження "конструювати" наші тіла щодо кольору шкіри, волосся та очей, ваги і так далі.

Важко знайти кращий приклад такої мозаїки сприятливих можливостей і складних проблем, що їх створює для нас дедалі більша соціалізація природи. Який вибір робитимуть батьки, коли дістануть змогу конструювати своїх дітей, і які обмеження треба буде накладати на цей вибір? Навряд чи генна інженерія буде дешевою. Але чи означає це, що ті, хто зможе заплатити, матимуть нагоду замовляти такі програми, які позбавлятимуть їхніх ще ненароджених дітей усіх небажаних для них фізичних характеристик? А що станеться з дітьми бідніших прошарків населення, які й далі народжуватимуться природним чином?

Деякі соціологи дотримуються думки, що диференційований доступ до генної інженерії може призвести до появи "біологічно нижчого класу". Ті люди, що не матимуть фізичних переваг, добутих завдяки застосуванню методів генної інженерії, можуть стати об'єктом погордливого ставлення та дискримінації з боку людей, облагодіяних цими методами. Може статися, що їм важко буде влаштуватися на хорошу роботу, розраховувати на кваліфіковану лікарську допомогу, застрахувати своє життя.

Дебати з приводу абортів

Найдискусійнішою етичною дилемою, що її створили в сучасних суспільствах новітні репродуктивні технології, є така: за яких умов слід дозволити жінкам робити аборт? Дебати, що спалахнули з цього приводу, стали такими запеклими, оскільки вони пов'язані з вирішенням основоположних, надзвичайно складних етичних проблем. Ті, хто обстоює "право на життя", вважають, що аборт — це завжди погано, за винятком екстремальних обставин, оскільки він рівнозначний убивству. Для них цінність, якої ми повинні надавати людському життю, переважує всі інші етичні аргументи. Ті ж, хто захищає "право на вибір", вважають, що найголовнішим аргументом має бути право матері самій розпоряджатися своїм тілом, жити так, як вона вважає за потрібне.

ЦІ дебати мають запеклий, непримиренний характер і не раз призводили до насильства. Чи зможуть дискутанти коли-небудь дійти згоди? Принаймні один визначний теоретик із питань суспільства та права Роналд Дворкін (Dworkin, 1993) висловив припущення, що така згода можлива. Глибока розколина, яка проходить у суспільстві між тими, хто за право на життя, і тими, хто за право на вибір, заявляє він, насправді приховує глибинну спільність поглядів, і в цьому — джерело надії. На давніших етапах історії людське життя було відносно дешеве. Проте сьогодні ми дуже високо цінуємо священну недоторканість людського життя. Обидві сторони обстоюють цю недоторканість, але тлумачать її по-різному, бо одна наголошує на інтересах дитини, а друга — матері. Якби обидві сторони дали переконати себе, що насправді вони захищають одну й ту саму етичну цінність, вважає Дворкін, виникла б реальна можливість для конструктивного діалогу між ними.