Зміни в класовій структурі, Висококваліфіковані професіонали, менеджери, адміністратори, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

Зміни в класовій структурі

Розпад вищого класу?

Як зазначалося раніше, вищий клас (як і всі класові угруповання) завжди був внутрішньо розділений. Деякі автори запевняють, що сьогодні вищий клас до такої міри розпався на окремі складові частини, що реально вже не існує як єдина класова категорія. В дев'ятнадцятому сторіччі й у першій половині сторіччя нинішнього, вважають прихильники цього погляду, членство у вищому класі ґрунтувалося на володінні власністю — бізнесами, фінансовими організаціями або землею. Сьогодні земля, як уже згадувалося, не є значущим джерелом влади, а економіку опанували великі бізнесові корпорації, які не належать певним особам. Ними володіють тисячі різних акціонерів, які дуже мало впливають на діяльність компаній. Контроль над великими корпораціями перейшов у руки виконавчих директорів, які не володіють фірмами, що ними керують, вони є просто "білими комірцями" або кваліфікованими професіоналами високого ранґу.

Таким чином, у схемі класів, запропонованій Джоном Ґолдторпом, вже немає місця для вищого класу, існує лише "службовий клас", верхні прошарки якого складаються з бізнесових менеджерів, висококваліфікованих професіоналів та адміністраторів. Інші автори вказують на феномен інституційного володіння акціями (див. розділ дванадцятий, "Праця та економічне життя") як на факт, що символізує відмову надавати першорядної ваги приватному володінню капіталом. Сьогодні високий відсоток акцій належить страховим компаніям, пенсійним фондам та кредитним організаціям, які обслуговують чималу кількість населення. Наприклад, майже половина населення Сполученого Королівства сьогодні вкладає кошти в системи приватного пенсійного забезпечення.

Втім, думка, що вже не існує чітко означеного вищого класу, є досить сумнівною. Джон Скот, на чий аналіз про мінливу природу вищого класу ми вже посилалися, вважає, що вищий клас сьогодні змінив форму, але зберігає свою окреміпшість. Він складається з людей, пов'язаних тим, що він називає "сузір'ям інтересів", з діяльністю великих бізнесів. Виконавчі директори великих корпорацій, може, й не володіють своїми компаніями, але їм часто вдається зібрати великі пакети акцій, що прив'язує їх певною мірою і до управителів давнього зразка, і до "фінансових капіталістів". "Фінансові капіталісти" — категорія, яка включає в себе людей, що керують страховими компаніями та іншими організаціями, які є сьогодні великими інституційними акціонерами й перебувають у самій серцевині сьогоднішнього вищого класу.

Висококваліфіковані професіонали, менеджери, адміністратори

Зростання числа людей, які працюють у царині високого професіоналізму, менеджменту та адміністративного управління, спричинене тим великим значенням, яке мають у сучасних суспільствах організації великого масштабу (див. розділ одинадцятий, "Сучасні організації"). Воно пов'язане також із тим фактором, що дедалі більша кількість людей працює у секторах економіки, де держава відіграє головну роль, наприклад, у галузях державного управління, освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення. Попри широкі масштаби приватизації, в 1994 р. близько 28 відсотків робочої сили ще були зайняті в державному секторі промисловості. Більшість професіоналів високої кваліфікації — лікарів, бухгалтерів, адвокатів і т.д. — по суті наймає на службу держава.

Професіонали, менеджери та адміністратори високого рівня досягають свого становища здебільшого завдяки тому, що мають у своєму розпорядженні такі собі "вірчі грамоти" — вчені ступені, дипломи та інші фахові свідоцтва. Загалом вони роблять надійні й матеріально вигідні кар'єри, і їхнє відокремлення від людей, що виконують більш рутинну неручну працю, за останні роки набуло набагато чіткіших обрисів. Дехто дотримується думки, що висококваліфіковані професіонали та інші вищі групи "білих комірців" сьогодні вже утворюють окремий специфічний клас — "професійний менеджерський клас". Проте лінія поділу між ними та "білими комірцями" не видається ані глибокою, ані виразно окресленою, щоб визнати такий погляд за обґрунтований.