Криза режиму Четвертої республіки, Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. Бібліотека українських підручників

Криза режиму Четвертої республіки

У середині 50-х років проявилася глибока криза Четвертої республіки. Франція, починаючи з 1939 р., не виходила фактично з тривалої смуги війн, унаслідок чого збільшувалися податки, повільно зростав матеріальний рівень життя. Правлячі партії Четвертої республіки виявилися неспроможними стабілізувати обстановку, розв'язати заплутаний клубок проблем. Від режиму відвернулися всі верстви французького суспільства. Національну буржуазію лякав розпад колоніальної імперії, зростання залежності Франції від західних союзників, особливо США. Французькі патріоти боялися втрати країною її суверенітету. Болісно зачіпало всіх падіння престижу Франції у світі та Європі. Селяни страждали від надмірно високих податків та низьких закупівельних цін. Заробітна плата збільшувалася повільніше, аніж вартість життя.

Багато хто у Франції бачив вихід у радикальній зміні самої форми правління, в обмеженні всесилля парламенту та безсилля уряду, припиненні міністерської чехарди, у встановленні системи сильної влади, яка зможе придушити національно-визвольний рух у колоніях, зміцнити французькі позиції в Європі та світі. Ще далі йшли так звані "пу-жадисти". їхній лідер, дрібний крамар П'єр Пужад, вимагав перегляду конституції, ліквідації республіки й збереження "єдиної та неподільної імперії". У середині та другій половині 50-х років рух "пужадистів" набув значного розмаху. Маси втратили надію нате, що ліві угруповання зможуть забезпечити керівництво країною. Хід подій прискорили надання у березні 1956 р. урядом соціаліста Гі Молле незалежності Тунісові і Марокко і непопулярна алжирська війна, яку, на думку багатьох, слід було закінчити якомога швидше й обов'язково під лозунгом "Алжир — французький".

Алжирська війна стала больовою точкою для переважної більшості французів і послужила каталізатором демонтажу Четвертої республіки. Під час війни в Алжирі загинуло 28 тис. французів, однак два-три покоління французів вважали його невід'ємною частиною країни. Крах імперії бачився як крах великої держави, приниження її гідності.

13 травня 1958 р. французьке населення Алжиру вчинило заколот, створило "Комітет громадського порятунку" й закликало передати владу де Голлю, сподіваючись, що Алжир залишиться французьким. Де Голль, який з 1946 р. чекав, що його покличуть, зажадав надзвичайних повноважень і відміни конституції 1946 р. Загроза громадянської війни змусила правлячі кола поступитися. 1 червня 1958 р. де Голль обійняв посаду прем'єр-міністра і сформував уряд, до якого увійшли голлісти і представники великого капіталу М. Деб-ре, Кув де Мюрвіль, Ж. Помпіду. У кабінеті були представлені всі партії, що голосували за де Голля. Четверта республіка впала.

Прийняття нової конституції. Режим П'ятої республіки

У

ряд оприлюднив 4 вересня 1958 р. нову конституцію. На відміну від попередньої, яка утверджувала режим парламентської республіки, конституція 1958 р. проголошувала президентську республіку. Вона надавала широкі повноваження президентові, який обирався парламентом" тобто непрямим голосуванням, терміном на сім років (з 1962 р. — прямим). Таким чином, президент став незалежним від парламенту. Він — глава держави, головнокомандувач, призначає прем'єр-міністра, вищих військових та цивільних осіб, затверджує закони, може повертати їх на повторний розгляд, розпускає Національні збори, відповідно до статті 16 Основного закону, оголошує надзвичайний стан і бере всю повноту влади до своїх рук. Парламент — Національні збори та сенат —- не може змістити президента. На референдумі 28 вересня 1958 р. 79 % французів схвалили нову конституцію. На результати референдуму вплинули такі чинники, як розчарування мас у режимі Четвертої республіки, а також авторитет де Голля. У Франції встановилася П'ята республіка. Основою нового режиму стала новостворена партія — Союз на захист нової республіки (ЮНР).