МАЙБУТНЄ ОСВІТИ, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

МАЙБУТНЄ ОСВІТИ

Освіта й нові комунікаційні технології

Поширення інформаційної технології, як видається, впливає на освіту у різні способи. Деякі з них можуть виявитись суттєвими. Нові технології впливають на характер праці, заміняючи певні види людської праці машинами. Швидкий темп технологічних змін значно прискорює заміну одних робочих місць іншими порівняно з минулими часами. Освіту вже не можна розглядати як етап підготовки індивіда до праці. У міру технологічних змін змінюються й необхідні навички, і навіть якщо розглядати освіту з чисто професійних позицій (як забезпечення необхідних для роботи знань), більшість дослідників погоджується з тим, що в майбутньому людині потрібно вчитися все життя.

Наприклад, у Британії висловлюється пропозиція створити "навчальний банк", до послуг якого можна було б звернутися в будь-який час. У цей банк вкладали б кошти самі люди, держава або роботодавці. Згодом ці кошти могли б повернутись у вигляді значних відсотків для кредитів на потреби освіти, перекваліфікації людей, що набуватимуть нових технічних чи професійних знань.

Нині ніхто реально не уявляє собі справжніх наслідків нових інформаційних та комунікативних технологій. Дехто вважає, що вони можуть швидше ліквідувати існуючі робочі місця, ніж створити нові. Ідеться про "кінець праці" (детальніше обговорення "спаду важливості праці" див. розділ 12). Якщо виникне брак оплачуваних робочих місць, наслідки для сучасного суспільства будуть значними. Багато людей, включаючи дедалі більше жінок, визначають своє життя значною мірою в показниках виконуваної ними роботи, і для них праця дійсно посідає центральне місце у почутті самоповаги.

Якщо суспільства ставатимуть дедалі "безробітнішими", такі міркування виглядатимуть все архаїчнішими, а вже поширені почуття відчаю та непотрібності, які зазвичай породжує безробіття, посиляться. У цьому випадку освіта могла б і має відігравати свою роль. Однак вона не може бути освітою у вузькому розумінні підготовки та перекваліфікації. Це має бути освіта, пов'язана з важливішими людськими цінностями. Вона повинна бути і засобом, і метою розвитку всебічної та автономної самоосвіти задля розвитку та саморозуміння. У цій ідеї, котра узгоджується з гуманістичними ідеалами виховання, розробленими просвітянами-філософа гни, немає нічого утопічного. Реально існуючим прикладом цього є університет "третього віку". "Третій вік" — це час пенсійного віку для літніх людей, що вже не працюють на оплачуваних посадах. Вихід на пенсію деколи переживається так само, як і безробіття, адже ці поняття фактично тотожні. Університет "третього віку" дає літнім людям можливість здобувати обрану освіту, розвиваючи свої уподобання.

Тимчасом як тема про темпи поширення інформаційної технології дуже доречна для цієї розмови, вони також безпосередньо позначаються на природі самого процесу освіти, і саме на цій темі ми зосередимо увагу в заключному підрозділі.

Освітні технології

Зростання масштабів освіти в її сучасному розумінні було пов'язане з низкою інших важливих змін, що відбулися в XIX столітті. Однією з них був розвиток шкільної освіти. Можна наївно думати, що тоді існував попит на освіту, і школи та університети було створено для задоволення цього попиту. Насправді все було не так. Школи, як показав Мішель Фуко, виникли як частина адміністративного апарату сучасної держави. "Прихований навчальний план" призначався для підтримання дисципліни та контролю за дітьми.

Другим чинником був розвиток книгодрукування і прихід "книжкової культури". Масове розповсюдження книжок, газет та інших друкованих мас медіа було такою ж характерною рисою розвитку промислового суспільства, як машини й фабрики. Освіта розвивалася, щоб люди навчилися читати й рахувати, що давало доступ до друкованих засобів масової інформації. Для школи немає нічого характернішого, ніж підручники чи посібники.

Багато хто вважав, що все змінюватиметься в міру подальшого впровадження в освітній процес комп'ютерів та мультимедійних технологій. Як зазначалося, "близько 70—80 відсотків телекомунікаційних випробувань, проведених у сфері новостворених по всьому світі мультимедійних технологій, передбачають освітній процес або

принаймні містять компонент освіти" (цитовано за Kenway et al., 1995). Чи витіснятиметься підручник комп'ютером, CD ROM-ом або відео-плівкою? І чи школи й далі існуватимуть у сьогоднішньому вигляді, якщо діти, замість того щоб сидіти за партами і слухати вчителя, віддадуть перевагу своїм комп'ютерам?

Кажуть, що нові технології не просто доповнюватимуть існуючий навчальний план, вони впливатимуть на нього і видозмінюватимуть його. Адже молоді люди вже зараз зростають у суспільстві, пов'язаному з інформацією та мас медіа, і набагато більше знають про його технології, ніж більшість дорослих, — включаючи й своїх учителів. Це покоління "нінтендо", про яке йшлося в розділі 14, — техномалюки, технонемовлята та відеодіти. Дехто говорить про "революцію в класі": прихід "віртуальної реальності стільниці" та класної кімнати без стін.

Навряд чи варто сумніватися в тому, що мультимедійні технології набудуть широкого використання в освіті. В Сполученому Королівстві, як і всюди, на це зробили ставку політичні партії. Проте однією з головних рушійних сил є бізнес: школи, так само як і оселі, перетворюються на цільові об'єкти для великих медіакомпаній. Наприклад, вітчизняний комп'ютерний ринок СІЛА, як видавалося, досяг точки насичення до появи в продажу нових форм освітнього програмного забезпечення, котре надало ринкові нового поштовху. Крім того, компанії планують скористатися Інтернетом для пропозиції нових освітніх програм:

"Орієнтуючись на працююче доросле населення, "Jones International LTD" збирається заснувати "кіберпросторовий комерційний коледж", котрий пропонуватиме ступінь маґістра ділових комунікацій після курсу навчання через Інтернет, мережу кабельного й супутни-кового телебачення та відеокасети. Щорічна плата за навчання в коледжі міжнародного університету становитиме щонайменше 12 280 доларів США, а форма навчання буде подібною до навчання в Університеті розширення світогляду Джонса, де студенти спілкуються з викладачами та однокурсниками через електронну пошту і надсилають нею виконані завдання. Президент компанії Ґлен Р. Джоне зазначає: "Університети відіграють в освіті головну роль, але існують і мільйони потенційних студентів, що прагнуть недосяжних для них знань" (Кепшау еї аі., 1996, р. 18).

Як і в багатьох інших сферах сучасного суспільного життя, головними чинниками змін в освіті є ринки та інформаційні технології. Наприклад, реформи шкільної системи Британії, започатковані урядом консерваторів, зазнали впливу з боку глобальних процесів зменшення витрат. Такий вплив відображає і комерціалізація та маркетизація освіти. Школи "перебудовуються" майже так само, як і комерційні корпорації.

Багато організацій, що, ймовірно, увійдуть до сфери освіти, раніше мали до школи або віддалене або не мали ніякого відношення. До них належать компанії кабельного телебачення, виробники програмного забезпечення, групи телекомунікацій, кінокомпанії та постачальники устаткування. Вони матимуть необмежений вплив на школи чи університети. Вони вже утворюють частину того, що називається "освітодозвілля" ("еdu-tainment"), — щось на кшталт паралельної індустрії освіти, пов'язаної з індустрією програмного забезпечення загалом, з музеями, парками науки та пам'ятками старовини.

Досі залишається відкритим питання, чи нові технології матимуть вирішальне значення для освіти, а така думка висловлюється багатьма. Як зазначали критики, навіть якщо ці технології й матимуть великий вплив, вони можуть побільшити нерівність у навчанні. До числа матеріальних проблем, котрі сьогодні мають вплив на шкільну освіту, може додатися ще й "інформаційна бідність". На сьогодні "класна кімната без стін" виглядає чимось нереальним. Тимчасом як багато шкіл та коледжів зазнають браку коштів та уваги з боку держави.

Резюме

1. Освіта в її сучасній формі, тобто навчання школярів у спеціально призначених шкільних приміщеннях, почала формуватися з поширенням друкованих матеріалів та підвищенням рівня писемності. З'явилася можливість зберігати, відтворювати та використовувати знання ширше і більшою кількістю людей. В умовах індустріалізації праця стала спеціалізованіша, а знання дедалі частіше набувалося не в практичний, а в абстрактний спосіб — уміння читати, писати й рахувати. 2. Поширення освіти в XX столітті тісно пов'язувалося з усвідомленими потребами в грамотній та дисциплінованій робочій силі. Хоча реформатори розглядали освіту насамперед як засіб зменшення нерівності, її вплив у цьому відношенні дуже обмежений. Освіта більше сприяє виявленню та посиленню існуючої нерівності, аніж змінює її рівень.

3. Після прийняття в 1944 році Закону про освіту кожний громадянин Сполученого Королівства одержав можливість безкоштовно здобути середню освіту, а поріг шкільного віку було піднято до 15 років. Водночас платні "громадські" школи й далі обіймали привілейоване становище та відігравали ключову роль у суспільстві.

Державна середня освіта надавалася класичними школами, сучасними середніми та незначним числом технічних шкіл. Іспит під назвою "одинадцять-плюс" став засобом розподілу учнів по державних школах відповідно до рівня їхніх здібностей.

4. У 1960-х роках було запроваджено систему середніх загальноосвітніх шкіл. Іспит "одинадцять-плюс" було скасовано у більшості класичних шкіл та в усіх сучасних середніх школах. Останніми роками сама загальноосвітня система стала об'єктом критики. На думку критиків, загальноосвітні школи не досягли тих освітніх стандартів, на які розраховували їхні ініціатори.

5. Організація навчання в школах і сам процес навчання тяжіють до збереження тендерних нерівностей. Правила, що визначають різну форму для дівчаток і хлопчиків, сприяють, як і навчальні тексти, матеріали яких містять стереотипні образи хлопчиків та дівчаток, розмежуванню за статевими ознаками. Існують свідчення різного підходу педагогів до дівчаток і хлопчиків, а певні предмети вважаються доречнішими для дівчаток, ніж для хлопчиків, і навпаки. Серед студентів та викладачів у вищій школі й досі мало жінок, і така ситуація навряд чи поліпшиться, доки не зміняться інші чинники.

6. У роз'ясненні проблем освіти та школи досить впливовими були різні соціологічні теорії. Згідно з теорією Бернстайна, діти, котрі опанували вдосконалений код мови, більше відповідають вимогам офіційної академічної освіти, ніж ті, хто користується обмеженими кодами. Тести розумового розвитку, такі як І<3, ґрунтуються на стандартизованій концепції "корисних" здібностей і знань; вони пов'язані з культурою, а отже, мають обмежене використання.

7. Офіційний шкільний навчальний план є тільки частиною загальнішого процесу культурного відтворення, на який впливає багато аспектів навчання, виховання та шкільного середовища. "Прихований навчальний план" відіграє вагому роль у культурному відтворенні.

8. Оскільки розумовий розвиток важко визначити, щодо цього існує багато суперечливих поглядів. Дехто вважає, що рівень ІQ визначається генними факторами; на думку інших, він зумовлений соціальними чинниками. Як видається, рацію мають ті, хто обстоює вирішальну роль соціальних та культурних чинників. Найбільша дискусія з приводу розділ ІQ розгорнулася після виходу книжки "Крива Бела". У ній стверджувалося, що представники різних рас відрізняються за середнім рівнем успадкованих розумових здібностей. Цю тезу беззастережно відкинули критики.

9 Дейвід Ґоулмен обстоював важливість емоційного інтелекту, котрий означає здатність людей керувати своїми емоціями та знаннями у спілкуванні з іншими. На його думку, емоційний інтелект може бути не менш важливим у визначенні успіху тру. дового життя, ніж ІQ.

10. Освіта і шкільна підготовка можуть зазнати значних змін під впливом інформаційної технології — комп'ютерів та мультимедіа. Можливо, школа відіграватиме менше значення, оскільки учні можуть навчатися вдома, використовуючи комп'ютерний зв'язок.

Додаткова література

Andy Green, Education and State Formation (London: Macmillan, 1990). Аналіз розвитку національних систем освіти в Англії, Франції та Сполучених Штатах.

Mark Holmes, Educational Policy for the Pluralist Democracy: The Common School, Choice, and Diversity (Washington D. C: Falmer Press, 1992). Глибоке дослідження соціальних і політичних аспектів освіти.

Sheila Riddell, Gender and the Politics of the Curriculum (London: Routledge, 1992). Аналіз взаємозв'язку навчальної програми та тендерної ідентичності, побудований на матеріалах кейс-стаді двох середніх шкіл.

Важливі терміни

Писемність – система освіти – вища освіта – обмежений код – вдосконалений код – прихований навчальний план – стримінг - розумовий розвиток (інтелект) - ІQ (коефіцієнт розумового розвитку) - емоційний інтелект - університет "третього віку" - класна кімната без стін - Інформаційна бідність