РЕЛІГІЯ В СПОЛУЧЕНОМУ КОРОЛІВСТВІ, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

РЕЛІГІЯ В СПОЛУЧЕНОМУ КОРОЛІВСТВІ

Згідно з проведеним 1851 року переписом віруючих, близько 40 відсотків дорослого населення Англії й Велсу щонеділі відвідували церкву; на 1900 рік цей показник зменшився до 35 відсотків, на 1950 рік — До 20 відсотків, а сьогодні він наближається до 10 відсотків. Провідні британські деномінації протягом 1980-х років втратили в середньому 5 відсотків парафіян, причому найбільше зниження числа віруючих (близько 8 відсотків) спостерігалося серед римо-католиків (НМ801992).

Утім, таке явище відбувається дещо нерівномірно. Наприклад, існує різниця між церквами, які визнають, і тими, що не визнають Трійцю. Англіканці, католики, методисти, пресвітеріани та деякі інші вірять у єдність Трійці в одному Бозі. Число парафіян цих церков зменшилося від 8,8 мільйона в 1970 році до 6,5 мільйона у 1994 році. Тим часом кількість парафіян деяких церков, що не визнають Трійцю, таких як мормони й свідки Єгови, за цей період зросла (див. таблицю 16.2).

Більшість дорослого населення Британії фактично вважають себе належними до релігійної організації. При опитуванні тільки 5 відсотків британців визнали, що вони не мають ніяких релігійних уподобань. Майже 70 відсотків населення вважали себе вірними Англіканської церкви, хоча більшість із них, можливо, відвідували церкву кілька разів за все життя або й узагалі там не бували. Окрім Англіканської церкви, Пресвітеріанської церкви Шотландії та Католицької церкви, до інших релігійних груп Британії належать євреї, мормони, мусульмани, сікхи та індуси. До невеликих сект належать Плі-мутське братство, растафаріани й Місія божественного світла.

Належність до церкви в Сполученому Королівстві

У західних країнах, включаючи Сполучене Королівство, також виникло кілька нових релігійних рухів. Вони беруть початок у багатьох релігійних традиціях, декотрі з яких ще недавно були невідомі на Заході. Кілька з них, такі як Товариство Естеріуса (Aestherius Society) та Фундація Еміна (Emin Foundation), вже існували в Британії, тимчасом як інші походять з різних європейських країн. Однак більшість із них зародилися в США або на Сході. їх члени — це переважно новона-вернені віруючі, а не особи, виховані у конкретній вірі. Вони, як правило, добре освічені і походять із родин середнього класу.

Більшість нових релігійних рухів, на відміну від давніх визнаних релігій, ставлять набагато більше вимог до своїх віруючих щодо часу та зобов'язань. Деякі групи відомі тим, що з метою завоювання цілковитої прихильності осіб застосовують методику "бомбардування любов'ю". Потенційного неофіта бентежать своєю увагою та постійним виявом любові доти, доки він чи вона емоційно не з'єднаються з групою. Справді, деякі новостворені рухи звинувачують у "промиванні мізків" їхнім адептам, тобто в прагненні контролювати їхню свідомість таким чином, щоб позбавити їх здатності самостійно приймати рішення. Такі звинувачення висувалися членам секти Муна (див. нижче). Загалом, згідно з дослідженням, таке тлумачення є перебільшенням; групи рідко домагаються або досягають такого ступеня панування над своїми членами, а більшість потенційних членів цілком спроможні при бажанні відмовитися пристати до певного руху.

У Сполученому Королівстві існує чіткий поділ релігійних поглядів за віком, статтю, класом та місцем проживання. Загалом, літні люди більш релігійні, ніж молодші. Відвідування церкви серед молодих людей досягає піку в 15-річному віці, після чого середні показники відвідування знижуються, поки люди не досягають 30— 40-річного віку, а тоді їхній інтерес відроджується; отже, частота відвідування церкви зростає із віком. Жінки частіше належать до релігійних громад, ніж чоловіки. В англіканських церквах така різниця ледь помітна, проте, наприклад, у храмах Християнської науки жінок учетверо більше, ніж чоловіків.

Загалом, частота відвідування церкви та тверда віра більш характерні для заможних, ніж для бідніших груп населення. Англіканську церкву прозвано "консервативною партією за молитвою", і тут дійсно є дешиця правди. Серед католиків, як правило, більше робітників. Така класова орієнтація проявляється у виборчих уподобаннях; англіканці воліють голосувати за консерваторів, а католики частіше голосують за лейбористів, як і багато методистів, адже методизм з самого початку був тісно пов'язаний із розквітом партії лейбористів. Належність до релігійних груп також істотно коливається залежно від місця проживання: 35 відсотків дорослих осіб у Мерсісайді та 32 відсотки в Лан-каширі є парафіянами, порівняно з лише 9 відсотками в Хамберсайді та 11 відсотками — в Нотінґемширі. Однією з причин цього є міграція. Так у Ліверпулі проживає багато ірландських католиків, у північних районах Лондона — євреї, а у Бредфорді — мусульмани й сікхи.

На повсякденній поведінці релігійні відмінності значно більше позначаються у Північній Ірландії, аніж десь-інде у Британії. У сутичках між протестантами й католиками, що там відбуваються, з кожного боку бере участь незначна меншість представників кожної віри, проте вони часто відзначаються запеклістю й жорстокістю. Вплив релігії в Північній Ірландії не так просто відмежувати від інших причин суперечностей, віра в об'єднану Ірландію, коли незалежна Ірландія та Північна Ірландія стануть однією державою, зазвичай побутує серед католиків і заперечується протестантами. Втім, політичні міркування та націоналістичні переконання відіграють, поряд з релігійними віруваннями, важливу роль.