Підприємництво і підприємці, Сутність підприємництва. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Підприємництво і підприємці

Сутність підприємництва.

Поняття "підприємництво" вперше впровадив у науковий обіг англійський учений Річард Кантільон (1680—1734), розглядаючи його як економічну функцію особливого роду, важливою ознакою якої є ризик. Ж.-Б. Сей пов'язував підприємництво з організацією людей у межах господарської діяльності. А. Сміт вбачав у підприємцеві власника, а у підприємницькій діяльності — реалізацію власних інтересів підприємця (особисте збагачення), у процесі якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. Д. Рікардо і К. Маркс розглядали підприємця як капіталіста.

Повніше охарактеризували підприємництво И. Шумпетер та Ф.-А. Хаєк. Серед основних функцій підприємництва Й. Шумпетер виокремлював:

1) реформування і докорінну перебудову виробництва шляхом здійснення нових комбінацій щодо техніки і технології, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;

2) поєднання підприємництва як функції економічної системи з науковими розробками, маркетинговими дослідженнями тощо;

3) залежність реалізації функцій підприємництва від господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, види, мотивацію та ін.

Основними функціями підприємця Шумпетер називає виготовлення нового блага або старого блага нової якості; освоєння нового ринку збуту, джерел сировини або напівфабрикатів; запровадження нового методу виробництва; здійснення відповідної реорганізації виробництва та ін. Ці функції П. Дракер доповнює функціями використання нових ресурсів, освоєння організаційних та управлінських нововведень та ін.

Ф.-А. Хаєк пов'язував підприємництво передусім з особистою свободою, яка дає змогу людині раціонально розпоряджатися своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. Підприємець намагається оптимально поєднати ці компоненти з ситуацією на ринку (перспективні або неперспективні щодо інвестування, попиту і пропозиції галузі економіки, рівень цін та ін.), віднайти найкращі засоби для задоволення власних потреб і потреб суспільства.

У вітчизняній та російській економічній літературі 90-х років XX ст., як правило, відтворено основні аспекти підприємництва, обґрунтовані західними економістами. Спостерігаються і спроби сформулювати власну характеристику цієї категорії. Так, у "Великому економічному словнику" та "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна стверджується, що підприємництво — це "ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку або особистого доходу, що здійснюється від власного імені, під свою майнову відповідальність або від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи".

С. Дзюбик та О. Ривак характеризують підприємництво як "самостійну, ініціативну, постійну діяльність у сфері виробництва, надання послуг і торгівлі, що здійснюється на власний страх і ризик з метою отримання прибутку". Російський економіст М. Власова визначає підприємницьку діяльність (підприємництво) як "ініціативну самостійну діяльність громадян та їх об'єднань з метою отримання прибутку". П. Єщенко вважає, що підприємництво — це "тип господарської поведінки підприємців з організації, розробки, виробництва і реалізації благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу". У деяких підручниках і навчальних посібниках визначення цієї категорії відсутнє, незважаючи на те що у назвах відповідних тем і параграфів присутній термін "підприємництво". З методичної, теоретичної і методологічної точок зору це істотний недолік, оскільки наукове обґрунтування сутності будь-якого економічного явища чи процесу є відправною точкою для їх комплексного, системного пізнання, з'ясування законів розвитку та функціонування, які визначають динаміку цих явищ і процесів.

Недоліками наведених визначень є:

1) відсутність у деяких з них визначення кінцевої мети підприємницької діяльності;

2) відсутність стислої характеристики тієї основи, на якій здійснюється організаційно-господарське новаторство.

У визначенні С. Дзюбика та О. Ривак допущено тавтологію щодо такої ознаки, як самостійна діяльність (при трактуванні терміна стверджується, що підприємництво здійснюється на свій страх і ризик), необгрунтовано виокремлено сферу торгівлі, оскільки торговельна діяльність є частково продовженням сфери безпосереднього виробництва, а частково належить до сфери послуг.

Підприємництво — самостійне організаційно-господарське та управлінське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел фінансування, сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та реалізації власної мети.

Повніше сутність підприємництва розкривається в його функціях, виконання яких, у свою чергу, потребує певних особистих якостей підприємця.