Конфлікт цивілізацій?, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

Конфлікт цивілізацій?

Багато хто занепокоєний тим, що ісламський світ рухається в напрямку конфронтації з тими частинами світу, де не поділяють його вірувань. Як видається, мусульманські країни чинять опір процесам демократизації, що відбуваються в більшості країн світу. Із 39 країн, де панівною релігією є іслам, тільки кілька можна назвати ліберально-демократичними. Однією з таких країн є Туреччина, хоча Й тут у i960—80-і роки робилося кілька спроб запровадити військову диктатуру.

У деяких інших країнах, таких як Алжир, де певний час існувало демократичне правління, демократію було призупинено або й знищено. У 1991 році алжирський уряд дозволив вільні вибори, проте заборонив проведення другого раунду, коли стало очевидно, що перемогу одержить Ісламська партія, яка перебувала під великим впливом релігійного фундаменталізму. Владу захопили військові, і відтоді в країні точиться щось подібне до громадянської війни між урядом та ісламськими бойовиками.

Якби в Алжирі до влади прийшли мусульмани, цей приклад могли б наслідувати інші сусідні держави. В Єгипті, з його 55-мільйон-ним населенням, теж діють ісламські повстанці, які прагнуть створити релігійну державу. Те саме можна сказати про багатьох мусульман у Марокко та Лівії.

Політолог Семюел Гантінґтон (Huntington, 1993) стверджує, що боротьба західних та ісламістських світоглядів після закінчення "холодної війни" і в умовах дедалі більшої глобалізації може стати складовою світового "конфлікту цивілізацій". Національна держава вже не справляє головного впливу в міжнародних стосунках; тож протиборство й конфлікти виникатимуть між великими культурами й цивілізаціями. Саме такий конфлікт спалахнув у Боснії, в колишній Югославії, де боснійські мусульмани воювали проти сербів, представників християнської культури.

І іслам, і християнство є релігіями, котрі претендують на обраність на особливий доступ до Божого слова. Християнство навчилося жити в умовах капіталізму й демократії і, якщо Вебер не помилявся, можливо, навіть інспірувало їхнє зародження. Для багатьох віруючих мусульман таке пристосування видається набагато складнішим. Капіталістичне підприємництво та ліберальна демократія для них уособлюють вплив західної культури. Більше того, іслам заперечує розмежування між приватним життям віруючого та громадськими справами.

І все-таки християнство та іслам як "цивілізації", як видно з цитат на початку цього розділу, мають між собою більше спільного, ніж відмінного, оскільки сягають спільних витоків. Кожна з цих релігій протягом століть інспірувала сотні кривавих війн. Водночас у кожній з них існують міцні традиції терпимості й поміркованості. Ми маємо сподіватися, що вони дозволять обом культурам мирно співіснувати в майбутньому.

Тепер розглянемо останні події в релігійному середовищі Заходу, зокрема, в Британії та Сполучених Штатах.

Ісламські країни

Ісламські країни

• 1. Західний берег ріки Йордан І сектор Ґаза

Угруповання фундаменталістів "Хамас", що відкидає ідею співпраці з Ізраїлем, дістає підтримку Національного фронту визволення Палестини і допомогу палестинців у своїй боротьбі проти ізраїльської окупації.

• 2) Туреччина

Партія добробуту, яка прагне тісніших зв'язків з мусульманським світом, на виборах у жовтні 1991 року здобула перемогу у спілці з двома націоналістичними партіями; цей альянс одержав 17 відсотків голосів, однак не здобув місць у парламенті. Кілька невеликих угруповань фундаменталістів займаються тероризмом.

• 3) Сірія

На початку 1980-х років Мусульманське братство було оголошено поза законом і зазнало жорстоких репресій, проте, як вважається, ще користується певною підтримкою.

• 4) Ліван

Дві мусульманські групи шиїтів, "Гезболла" та "Амаль" (Hezbollah and Amal) користуються підтримкою Ірану й Сірії. У суперництві між ними перевагу має "Гезболла".

• 5) Ірак

На півдні Іраку великою підтримкою користуються два підпільні угруповання шиггів-фундаменталістів, які відіграли важливу роль у повстанні після війни в Перській затоці. Найбільше угруповання "Дава", засноване в 1968 році, зазнало суворих репресій, а багато його лідерів та бойовиків було страчено.

• 6) Іран

З 1979 року — Ісламська республіка. Більшість у уряді становлять представники політичної еліти, клєрикали-шиіти та їхні однодумці. Влада підпримується арештами, стратами та придушенням свободи слова. У1983 році було запроваджено ісламське законодавство, проте воно має половинчастий характер через суперечності в керівництві. Смертний вирок виноситься за більш як 100 видів злочинів.

• 7} Афганістан

Тут діють чотири фундаменталістські партії суннпів — "хізб-і-ісламі", "хізб-і-ісламі-Халіс", "Джаміат-і-іс-ламг", " ггпхад-і-ісламі " — та кілька невеликих угруповань шипів, опозиційних до президента Наджи булли, їхню боротьбу за істинно ісламську республіку підтримує меншість афганців.

• 8) Центральна Азія

Незалежні Азербайджан, Казахстан, Туркменистан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан проходять процес відродження ісламу, будують багато мечетей і дотримуються мусульманських обрядів. За вплив у регіоні змагаються Іран і Саудівська Аравія. Дехто з них прагне ісламської держави на зразок Ірану, іншим до вподоби світська держава на кшталт Туреччини. Фундаменталістська ісламська партія відродження не змогла створити єдиного ісламського руху в Центральній Азії

. • 9) Пакистан

Ісламський демократичний альянс (ІДА), який об'єднує кілька ісламських партій та партій правого крила і виступає за поширення ісламу, сформував уряд після здобуття 105 місць із 217 в парламенті на виборах у жовтні 1990 року. До IДА належить фундаменталістська партія Ожамат-і-ісламі, що обстоює ідею ісламської держави. Ісламське законодавство діє з 1979 року, проте покарання в дусі ісламу практикуються нечасто, за винятком рідкісних випадків тілесних покарань.

•10) Саудівська Аравія

Кілька підпільних радикальних груп протидіють фундаменталістському режимові Ваххабі. У листопаді 1979 року одна з груп силою захопила велику мечеть у Мецці. Суди країни виносять вироки за законами шаріату: прилюдне стинання голови та відрубування рук за крадіжку.

•11) Йордан

Найбільшим згуртованим блоком, що мав 22 місця у парламенті, є мусульмансько братство. У січні 1991 року, з наближенням війни в Перській затоці, воно здобуло в кабінеті 5 місць, проте позбулося їх у червні, коли король Хусейн запланував мирні переговори з Ізраїлем, проти яких виступало братство.

• 12) Судан

У 1989 році ДО влади прийшла військова хунта, очолювана генерал-лейтенантом Омаром Ваширом Панівне становище в ній посідає фундаменталістський національний ісламський фронт, на чолі якого перебуваєГасан Турабі. Хунта підтримує зв'язки з Іраком, який відрядив до Судану дві тисячі революційних гвардійців. У 1990 році було запроваджено нове кримінальне законодавство, засноване на законах шаріату (за винятком трьох християнських південних провінцій). 1996 року воно набуло повної чинності. Радикальні групи збирають кошти в Саудівській Аравії для ведення "джихаду" проти південних областей.

• 13) Єгипет

Мусульманське братство, засноване 1928 року, пройшло через періоди збройних сутичок і переслідувань Йому досі не дають прав політичної партії, проте в 1987 році братство в альянсі з двома світськими партіями здобуло 37 місць у парламенті. Радикальні групи, такі як Джихад (члени котрої вчинили замах на А. Садата), діють підпільно. Часто відбуваються сутички з поліцією; 1992 року сотні бойовиків було заарештовано.

• 14) Лівія

Найбільшу внутрішню загрозу режимові становлять неорганізовані ісламські групи, які мають часто сутички із силами безпеки. У в'язниці кинуто кількасот бойовиків.

• 15) Туніс

Члени партії Еннахдха ("Відродження") брали участь у виборах у квітні 1989 року як незалежні. 3 початку 1990 року щодо партії, котра так і не стала легальною, вживаються репресивні заходи. П газети було закрито, а бойовиків заарештовано після сутичок із поліцією та викриття планів здійснення "ісламської революції". Керівництво партії у 1991 році зазнало розколу.

• 16) Алжир

Ісламський фронт порятунку (FIS), легалізований у 1989 році, здобув 55 відсотків голосів на регіональних виборах у червні 1989 року і 49 відсотків — у першому раунді загальнонаціональних виборів у орудні 1991 року. Уряд відмовився проводити другий раунд виборів. Більшість членів Фронту було ув'язнено. У березні 1992 року партію було офіційно заборонено, а місцеві ради, контрольовані Фронтом, було розлущено.

• 17) Марокко

Ісламські угрупування відіграли провідну роль в антиурядових виступах у 1990 і 1991 роках. Найбільшу з них — "Справедливість і добробут", оголошену поза законом, було розлущено у 1990 році. Гі лідери перебувають під домашнім арештом, а деякі члени — у в'язниці. Партія, разом з іншими нелегальними, радикальнішими угрупованнями, такими як Ісламська молодь, перейшла в підпілля.

Джерело: The Economist, 4 April 1992, p. 73.

ЄВАНГЕЛІСТИ НАСТУПАЮТЬ НА ДЕРЖАВИ КОЛИШНЬОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

Падіння комунізму відкрило кордони колишнього СРСР потокові релігійних місіонерів. Чільна церква Росії, Російська православна церква, висловлює занепокоєння з приводу зростання числа нових релігійних рухів, таких як "Харе Крішна". а також багатьох євангелістських і фундаменталютських християнських груп, що прибувають до країни. Це занепокоєння поділяють усі головні визнані церкви, такі як римо-католицька і баптистська.

В самій лише Росії зараз діє понад 300 місіонерських груп із США, а одна з них щороку відряджає до Співдружності Незалежних Держав (СНД) та Східної Європи понад дві тисячі місіонерів. Ці групи привозять із собою віровчення, цілком відмінне від того, що проповідується і практикується традиційними церквами країни. Для багатьох таких груп місіонерів ці церкви не є авторитетними

християнськими організаціями, а їхній місіонерський запал породжений переконанням, що традиційні церкви є віровідступницями або навіть справою рук диявола. Багато груп переконані, що американський спосіб життя — найповніше втілення справді християнського життя. Ці іде? видаються дуже спокусливим людям, які хотіли б жити в суспільстві споживачів західного зразка. Водночас глави провідних церков побоюються, що ці цінності не тільки сприятимуть розмежуванню християн у СНД, але и підриватимуть ключові традиційні релігійні цінності суспільства й солідарність, що пережили роки комуністичних переслідувань, аби тепер на-разитись на ризик навернення до америка-но-євангелістського споживацтва.

Джерело: Hutchinson Gallup, INFO 1995 (Нв-licon. 1994), р. 183.