Механізми творчості, Поняття про творчість, Основні теорії творчості, Загальна психологія - Максименко С.Д. Бібліотека українських підручників

23. Механізми творчості

Ключові поняття теми:

теорії творчості, поетична душа, механізми творчості, відкриття, винахід, художній образ, види енергії, види станів, відображення невідчутного, порівняння і оцінки, відображення неіснуючого, натхнення

Поняття про творчість

Психологія, переживаючи піднесення, інтегруючи знання, зберігаючи свою цілісність, знаходячи все у всьому, прагне пояснити внутрішній світ людини творчої. Пояснити людину, яка виконує (або намагається виконати) своє природне покликання - стати творцем.

Людина творча - homo creator, людина діюча - людина, здатна творити. Оскільки здатність до творчості — головна властивість людини. Якраз здатність до творчості і відрізняє людину від тварини.

Людина може бути дуже розумною і розсудливою, обмірковувати кожний свій крок (уявляєте, скільки вона завдає роботи своєму мозкові?), - і лишатися виконавцем, або (якщо вам більше подобається) -мовлячою машиною. (За часів Платона не було поняття "машина", тому він говорив інакше: знаряддя, яке говорить.)

Людина може читати дуже розумні книжки, насолоджуватися прекрасним, зберігати у своїй пам'яті прірву відомостей з будь-яких галузей знань, досягти вершин розвитку інтелекту, але при цьому не змінити світ навіть на крихту. Тому що вона більше ерудит, споживач (енергії або інформації), ніж виконавець: вона — суддя, охоронець, елемент у ланцюжку, який з'єднує людину з ноосферою - хто завгодно, тільки не творча людина.

Людина може бути малоосвіченою; вона може мати вельми туманні уявлення про загальну культуру; її пам'ять може бути "з дірками" і тому бідною на інформацію; у звичайній бесіді ви навряд чи роздивитесь її розум; та й про розсудливість їй не заважало б подбати, попрацювати над собою.

Але як тільки перед нею з'являється задача (пізнавальна, моральна або естетична) - вона не обмірковує її, не аналізує, не ходить навколо, збираючи інформацію, - вона відразу ж починає її розв'язувати - діяти.

І, уявіть собі, - виходить! Створюється нове. Тільки так! - адже вона творець.

Разом з тим наука, захоплена диференціюванням, розчленувавши на елементи людину, як машину, приписала кожному органу людини певну функцію. Вухо необхідне людині, щоб чути, рука потрібна, щоб щось робити, серце - щоб штовхати кров, м'яз, щоб рухатись, і так кожний її орган.

А про орган творчості, його будову і розвиток вона нічого не говорить.

Основні теорії творчості

Ось декілька поглядів на процеси творчості.

Інтуїтивізм - знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як "осяяння", "бачення істини" - інсайт. Інтуїція протиставляється дискурсивному, логічному мисленню, раціональному знанню. У творчому процесі людина в стані натхнення зливається зі створюваним предметом і тоді протилежності між ними зникають.

Теорія неусвідомлюваної творчості — акти і стани людини, які є відображенням дійсності, але вона не усвідомлює цього і не може відтворити шляху творчості; надсвідоме, нсусвідомлені установки і мотиви - неусвідомлювані регулятори способів дій. Дій автоматизованих, зумовлених неусвідомленими образами, субсенсорними сприйманнями, які спрямовують людину до доцільних дій.

Теорія конструктивного інтелекту—розуміння (апперцепція), осягнення як результат вияву розумових здібностей, які пов'язані: з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією розв'язання проблем, з особливостями індивідуального підходу і осмислюванням: а) завдань, б) задач, в) проблемних ситуацій, що вимагають пізнавальної активності і напруження розуму.

Концепція стратегіальної організації творчих процесів особистості, здатної застосовувати стратегії і тактики творчої діяльності (В. О. Моляко)

Теорія детермінуючих тенденцій, яка включає окремі напрями:

— системний детермінізм - залежність предмета в цілому від його окремих елементів і навпаки - залежність окремих елементів від властивостей цілого;

— вплив типу зворотного зв 'язку — наслідок впливає на причину, яка його зумовила;

— статистичний — за однакових причин виникають різні ефекти в межах статистичних закономірностей.

Цільовий детермінізм - мета, що випереджає результат і відіграє роль закону, який визначає шлях її досягнення, а також надає інформацію про якості (кількості) предмета творчості.

Механічний детермінізм - подібне пізнається подібним, людська душа і тіло, свідомість і діяльність уподібнюються машинам, механізмам.

Психологічний детермінізм - уявлення про те, що рівень активності свідомості і творчості зумовлюється образом життя людини, діяльністю - психосоціальною активністю - як окремі механізми.

Серед них важливе місце посідають принципи:

а) зовнішні чинники діють за посередництвом внутрішніх умов (С. Л. Рубінштейн);

б) дія "внутрішнього через зовнішнє";

в) пояснення психіки через діяльність: діючи і перетворюючи світ, людина змінює і перетворює саму себе;

г) вростання в культуру людства (за Л. С. Виготським);

д) наслідування як форма опанування суспільного досвіду, досвіду інших людей або наслідування неодухотворених предметів. Людина

творить, як творить сама природа, — гасло епохи Ренесансу;

е) засвоєння — процес поєднання чужого досвіду і власних досягнень;

ж) дійова детермінація - психіка і свідомість є органами діяльності, від рівня розвитку яких залежить продукт творчості.

А тепер будемо шукати аналогії.