Нелінійний характер методологічного функціонування категорії, Механізм методологічного функціонування категорії "суспільно-економічна формація": основні ланки, Механізм методологічного функціонування категорії "цивілізація": основні ланки, Філософія іст

6.3.3.5. Нелінійний характер методологічного функціонування категорії

Зрозуміло, що виокремлення пізнавальних рядів, на кшталт розглянутих нами, є досить сильною ідеалізацією, що супроводжується неминучим препаруванням реальних живих процесів осягнення соціально-історичної реальності. Ігнорування чи навіть недооцінювання моментів умовності при утворенні зазначених пізнавальних рядів неминуче призводить до викривленого розуміння особливостей осмислення історичних явищ. А саме — до тлумачення цього осмислення як процесу суто чи переважно лінійного й одномірного. Насправді ж осягнення людиною історії постає надскладним, невичерпним за формою і змістом розмаїттям процесів переважно нелінійного характеру. Вияви ж лінійності, зокрема у вигляді послідовних пізнавальних ланцюжків, мають при цьому значення похідних, підпорядкованих.

Крім того, гнучким, не лінійним, одномірно-глобалістським чи універсалістськи-моністичним, а плюралістичним, нелінійним, "сценарним", різномасштабним і різнобічним має бути й застосування тих чи тих послідовних пізнавальних ланцюжків. Воно має здійснюватися у "плаваючому режимі", варіюватися залежно від рівня, глибини, зрізу та характеру певних пізнавальних чи практичних проблем.

Все сказане про своєрідність пізнавального підходу, характер взаємозв'язків принципів, підходів, систем і методів у загальнотеоретичному плані, конкретизоване стосовно загальнофілософського рівня осягнення історичних процесів і явищ, зберігає загалом свою значущість і для аналізу на філософсько-історичному рівні. Справді, і в галузі філософії історії, про який би з її напрямів не йшлося, спочатку відповідно до якоїсь із філософсько-історичних категорій, що на її основі визначається основоположний принцип, відбувається формування загального підходу, властивого саме цьому напрямові. А вже потім, у контексті певного підходу і через залучення інших категорій створюється відповідна система філософсько-історичних знань, а на її основі — розробка і застосування методу, базисного для того чи іншого напряму чи школи філософи історії.

Історична реальність багатовимірна, і кожна філософсько-історична категорія якраз і постає одним із вимірів цієї реальності, її зріз саме як цілісності. Тому кожна з означених категорій спроможна виконувати роль вихідного пункту, ідеї та принципу певного пізнавального підходу, а отже, й відповідного філософсько-історичного напряму вивчення історичних явищ. Тому таких напрямів може бути принаймні не менше, ніж філософсько-історичних категорій. Навіть дещо більше, адже вихідним пунктом формування певного філософськоісторичного підходу, а на цій основі — і напряму, можуть виступати як ідеї не тільки окремі категорії філософії історії, а й їх невеликі групи. Зрозуміло, що такий варіант є граничним; це своєрідна математична межа, асимптота розвитку філософії історії.

6.3.3.6. Механізм методологічного функціонування категорії "суспільно-економічна формація": основні ланки

Насправді ж реалізується лише невелика частина множини потенційно можливих філософсько-історичних підходів. До них належить, зокрема, марксистський. Ще донедавна він взагалі був, як відомо, одним із провідних у світовій філософсько-історичній думці, та й сьогодні здатен за належних зусиль посідати гідне місце серед інших напрямів.

У класичному марксизмі системотворчою, ключовою категорією, що зумовлює характер розуміння історії, поставала, як відомо, категорія "суспільно-економічна формація". Специфічність її статусу якраз і полягає у тому, що вона виступає основоположною ідеєю, альфою і омегою, найглибшою основою марксистського (принаймні у його радянському варіанті) тлумачення історичної дійсності. Внаслідок цього марксизм визначається часто-густо саме як вчення про суспільно-економічні формації. Це вчення зорієнтоване передусім на категоріальний аналіз основних сторін життєдіяльності людей в усіх найважливіших послідовних історичних типах суспільства. При цьому методологічно категорія "суспільно-економічна формація" й справді має поміж інших можливих філософських підходів до вивчення історичних явищ свій інтервал, чи зріз, автентичної застосовності. У межах такого інтервалу означена категорія може відігравати роль основи та засобу синтезу категорій у цілісну систему знання.

Категорія "суспільно-економічна формація" виступає при цьому основою такого ряду: суспільно-економічна формація (як ідея) — формаційний принцип — формаційний підхід — учення про суспільно-економічні формації — метод формаційного аналізу (формаційна методологія). Варто застерегти — це лише один із формаційних рядів у контексті загального формаційного підходу. Адже категорія суспільно-економічна формація" з огляду на своє особливе значення й місце у системі традиційного марксистського розуміння історії може бути використана для формування ще декількох інших категоріальних рядів.

6.3.3.7. Механізм методологічного функціонування категорії "цивілізація": основні ланки

На сучасному етапі значущість категорії "суспільно-економічна формація" стала помітно меншою, причому у вітчизняній літературі це навіть помітніше, ніж у зарубіжній. І, навпаки, категорія "цивілізація", яка фактично до кінця 80-х років нашого століття вважалася категорією другого ряду, останніми роками вийшла на перший план. Нині вже цивілізаційний підхід вважається пріоритетним порівняно з формаційним. Більше того, деякі російські та й вітчизняні дослідники вважають, що цивілізаційний підхід так співвідноситься з формаційним, як фізична теорія Ейнштейна — з фізикою Ньютона. Не вдаючись до дискусії з цього приводу, вже сьогодні можна твердити принаймні, що категорія "цивілізація" є не менш повноцінною основою відповідного категоріального ряду, ніж категорія "суспільно-економічна формація". Категоріальний ряд, утворюваний категорією "цивілізація", має такий вигляд: цивілізація — цивілізаційний принцип — цивілізаційний підхід —- теорія цивілізації — цивілізаційний метод (цивілізаційна методологія).

Подібні ж, хоч і не завжди такі повні, категоріальні ряди характеризують реалізацію методологічного потенціалу й інших філософсько-історичних категорій. При цьому реалізація методологічної функції тієї чи іншої з категорій уможливлює, раніше чи пізніше формування відповідної історичної теорії.

Але якщо формування "тіла" певної історичної теорії (передусім фундаментальної), відповідного її об'єктивно зумовленому масштабові, здійснюється завдяки одній (чи кільком) філософсько-історичним категоріям, то масштаб для оцінки і співвіднесення ниЗки таких теорій, що виникають у поступі історичного пізнання, здатен забезпечити лише увесь категоріальний апарат філософії історії. У процесі вирішення усіх цих проблем здійснюється водночас поглиблене осмислення як окремих категорій, так і категоріальної системи філософії історії в цілому.

Ключові поняття

категорії філософії; філософсько-історичні категорії; категорії філософії історії як форми історичної всезагальності; інваріантність характеру філософсько-історичних категорій; динамічність змісту філософсько-історичних категорій; надособистісно-соціальний зміст категорій філософії історії; категорії філософії історії як єдність індивідуального та суспільно-історичного; системогенез категорій філософії історії; категоріальний системогенез як єдність філогенезу й онтогенезу; форми категоризації історичної дійсності; категорії культури; світоглядні категорії; системогенез філософсько-історичних категорій як ряд категоріальних переходів; обернення категоріальної послідовності як механізм категоріального переходу; система категорій філософії історії; категоріальний апарат філософії історії.