Свобода новоутворень, Свобода дії і доцільність, Загальна психологія - Максименко С.Д. Бібліотека українських підручників

Свобода новоутворень

Саме в дії можливості і тенденції виникнення новоутворень - запрограмованих творчих процесів - переходять в дійсність, матеріалізуються. Адже можливості мислячого тіла людини - це те, що в нинішній момент ще не існує, але внаслідок свідомого використання законів дії і діяльності вони можуть реалізуватися, стати реальністю.

Розвиток діяльності визначається тим, як точно і вчасно людина будує вільну дію, а створюючи її вільною, вона завдяки цьому створює умови існування вільної діяльності. Окрім усього іншого, вона має навчитися небажані об'єктивні можливості нейтралізувати і реалізувати бажані об'єктивні. Більше того, вона може цілеспрямовано створювати в себе нові можливості — здібності.

Питання про вільну і невільну, тобто руйнівну, діяльність людини вирішується залежно від відношення, що складається (взаємного сприяння і протидії) із зовнішніми і внутрішніми умовами в діяльності. Його вирішення залежить від того, як у ній враховуються існування і практичне застосування сукупності об'єктивних, незалежних від свідомості і волі людей, закономірностей людської психіки, свідомості і діяльності. Усі інші закони виступають у ролі непереборних перешкод, якщо всупереч доцільності розгортається діяльність.

Зрозуміло, коли не діють одні закони, тоді набувають сили інші закони - закони руйнування, які і роблять активність людини не тільки малопродуктивною, а й недоцільною. Свобода дії, її рівень у кожному конкретному випадку визначається, зрештою, мірою пізнання і мірою використання цих законів.

У свободі дії, таким чином, виявляється можливість людини завдяки своєму живому руху виходити за межі наявного стану предметів і явищ, тобто можливість творити.

Оволодівши вільною дією, людина дістає автономію, але це зовсім не означає, що вона повністю незалежна від умов та законів діяльності і тим більше може їм не підкорятися. Навпаки, за допомогою вільної дії вона планомірно змушує закони діяти для досягнення цілей, володарює над ними і, отже, над діяльністю.

Процес пізнання і використання в діяльності його продуктів в остаточному підсумку веде до збільшення влади людини над собою. Опанування законів природи і діяльності викликає в людини позитивні емоції і почуття, а її діяльність набуває естетичного забарвлення.

Радощі пізнання і діяльності, почуття свободи в ході їх опанування народжують особливе людське почуття — почуття прекрасного, зумовлюють потребу в прекрасному. Виникнення цього почуття посилює в людини можливості створення не тільки необхідних, практично корисних, а й довершених предметів і явищ, інакше кажучи, вона починає діяти відповідно до законів краси, діяти творчо.

Діяти творчо, як буде показано нижче, означає керуватися законами відповідності, пропорційності, упорядкованості, гармонійності тощо, які і становлять матеріальну основу прекрасного.

Свобода дії і доцільність

Використання законів у цілісності веде діяльність у світ доцільності. Поза тим названі властивості діяльності - лише основа краси: вони перетворюються на продуктивну силу тоді, коли засвоюються в формі дії, стають її наскрізними властивостями, а в її будівлі — елементами органічної цілісності. І тільки за таких умов діяльність стає вільною: в ній закони краси виражаються в принципах майстерності, мистецькос-ті і технології самоздійснення людини.

З переживанням свободи дії тісно пов'язані, як уже зазначалося, і естетичні почуття, а скутість дії, що руйнується, - з астенічними естетичними емоціями - безпредметними переживаннями потворного, зруйнованої гармонії.

Естетичні почуття в дії існують у тісному зв'язку з уявою і мисленням, знанням і умінням. Вони є і підготовчою фазою творчості, і провідниками людини у світ доцільності, гармонії і краси її дії. По

чуття, як творче начало, включається в змістовну структуру дії, а як п побічний продукт - виступають насолода, радощі, милування і умова продуктивної дії.

Тому естетичне відношення (негативні емоції - позитивні почуття) людини до дії і діяльності в цілому не можна розглядати тільки як безкорисливе і незацікавлене, таке, що обслуговує інтереси почуттів і розуму. Навпаки - воно пов'язане із ними через процес здійснення діяльності, в якій естетичне почуття зароджується, виявляється і формується в міру того, як діяльність починає будуватися за законами краси.

У діяльності естетичні почуття виконують функції ініціативи, її начала, що йде зсередини людини, допитливості, прагнення до невідомого тощо, тобто — є джерело мотивації творчої активності.

Таким чином, свобода дії - здатність свідомо її будувати, а діяльність -регулювати зі знанням справи, що одне й те саме - оволодівати собою.

Свобода в такому розумінні не має нічого спільного зі спонтанною, безпричинною в своїх проявах творчою силою людини, зі свавіллям, не зумовленим ніякою причинністю. Людина в діяльності прагне відкрити закони — умови вільної дії — не для того, щоб їх знати, а для того, щоб використати цю свободу, передусім, в досягненні своєї мети.

Незважаючи на це, людині інколи здається, що діяльність починається з ініціативи зсередини себе.

Насправді свобода дії детермінована законами природи, дій і розвитку, і завдяки цьому зв'язує воєдино людину і діяльність у процесі її самоздійснення. У той же час людина відокремлюється від діяльності, підноситься над нею як її суверенне джерело; вона її здійснює, але залежить від її істотних закономірностей, і тільки в цьому єдиному випадку вона вільна в повному розумінні цього поняття.

Формалізована структура теми

Механізм: джерело створення інноваційних технологій - творчий потенціал праці, який міститься в її суперечностях, функціях діяльності, сферах психіки і свідомості людини, а також у свободі дій, яка є наслідком узгодження її з власними законами.

Творчий потенціал праці