ВЧИНКОВИЙ СМИСЛ ПСИХОЛОГІЧНИХ ФЕНОМЕНІВ-ФЕНОМЕНИ МОТИВАЦІЙНІ, Витоки волі., Боротьба мотивів та вольовий акт., Основи психології - Киричук О.В. Бібліотека українських підручників

Розділ 8. ВЧИНКОВИЙ СМИСЛ ПСИХОЛОГІЧНИХ ФЕНОМЕНІВ-ФЕНОМЕНИ МОТИВАЦІЙНІ

Витоки волі.

Не тільки власне феноменологічне уявлення про роль волі в житті людини робить актуальним питання про сутність, витоки, смисл даного явища. За думкою багатьох дослідників природи людського буття, саме воля є одним з психологічних феноменів, що виділяють людський спосіб існування як якісно нову форму буття сутнього. Коли ж ми розглядаємо окремий акт поведінки або діяння людини як процес, який послідовно та поступово розгортається у просторі та часі її індивідуального життя, то воля постає природним компонентом даного процесу.

В.Вундт указував, що воля народжується значною мірою з емоційного джерела, а витоки її коріняться в природі почуттів людини. Це особливо яскраво проявляється в грі та процесах афективних переживань: виростаючи в бурхливе, значне переживання, вони досягають якоїсь вищої точки, коли людина, усвідомлюючи ситуацію, що склалася, потрапляє в стан хитання з приводу очікуваних виявів своїх переживань — чи вийде афект на простір відповідних зовнішніх виявів, чи буде опанований у внутрішньому плані. Кінець кінцем із усієї гами почуттів та переживань виростає більш рівне, чи більш-менш інтенсивне прагнення індивіда, яке і дає ядро того, що в широкому розумінні цього слова ми називаємо волею. Це прагнення, бажання, хотіння виникає тільки там, де не все нам байдуже, де світ — предмети, люди, властивості, думки, питання та ін. — забарвлені почуттям у той чи інший колір, який приваблює чи відштовхує нас, збуджує в нас позитивний або негативний інтерес. Коли це почуття потягу або відторгнення встановлюється з повною визначеністю, стабілізується, і при цьому йому не протистоїть ніяке інше почуття, спрямоване на той самий об'єкт чи пов'язане з ним так чи інакше, то все це приводить до слідування без перешкод своєму почуттю та народжуваному ним бажанню або прагненню. В психології такий елементарний акт волевиявлення називають потягом.

Боротьба мотивів та вольовий акт.

Описаний процес волевиявлення становить ідеалізовану модель реальних процесів. Справжнє життя людини розгортається в умовах, які надають їй безліч різноманітних уявлень та калейдоскоп емоційних переживань. Тому людина досить скоро пізнає так звану боротьбу мотивів, яка в психологічному плані формує сферу того, що називають волею у більш вузькому, власному розумінні слова. Мотив складається з уявлень (чи ідеї) та почуття, яке насичує уявлення змістом емоційним, чуттєвим; і ось у житті одному уявленню протистоїть інше, оскільки відповідні їм почуття не завжди сумісні одне з одним, а часто перебувають у відносинах більш чи менш різкого контрасту. До наявних двох мотивів можуть додаватися й інші, і в культурному житті душа людини перетворюється на свого роду арену для боротьби між різними мотивами. Вони дуже різноманітні і можуть складати одну загальну силу й таким шляхом полегшувати прийняття рішення, а можуть паралізувати один одного й викликати той стан, який ми називаємо хитанням, ваганням або нерішучістю.

Чим вище та складніше духовне життя людини, тим багатшими є її мотиви, тим ширший простір для їхньої боротьби та різноманітних змістових поєднань. Досить характерним є явище, коли діти з перших своїх кроків знайомляться з існуванням дозволеного та недозволеного і вже змушені переживати боротьбу між бажанням та усвідомленням недозволеності того чи іншого вчинку, між необхідністю підкоритися певним вимогам дорослого й палким бажанням зробити протилежне. В такій атмосфері боротьби мотивів відбувається більша частина свідомого духовного життя людини. Іноді ця боротьба може набирати прямо хворобливого характеру, коли індивід не знаходить виходу з того поєднання сил мотивів, що склалося, та не може вирішити, в яку сторону йому схилитися, хоча нерідко мова йде про якесь мізерне питання.

Таким чином, вольовий акт тісно пов'язаний з рішучістю, яка стає основною ознакою волі в життєвому процесі індивіда і полягає в почутті активності, діяльності. Якщо зробити спробу розкласти вольовий процес на складові та етапи його розгортання, то ми отримаємо таку картину: індивід з його конкретним душевним укладом, самопочуттям, самооцінкою та більш-менш ясним усвідомленням своїх інтересів формує певні уявлення; ці уявлення матимуть на такому його душевному фоні конкретний емоційний тон; із сукупності уявлень (чи ідей) і пов'язаного з ними почуття народжуються мотиви; вони вступають, залежно від ступеня їхньої суперечності, в більш чи менш інтенсивну боротьбу один з одним, в результаті якої індивід здійснює вибір між ними, потім приходить рішення, а воно здійснюється та завершується, природно, актом дії. З педагогічної точки зору особливо важливо зазначити, що ця боротьба мотивів та питання про зіставлення, співвідношення їхніх сил вирішується людиною не тільки на грунті природного поєднання сил, тобто у спрощеній формі, але в цю боротьбу втручаються духовні інтереси, зрощені культурою, значно ускладнюючи та поглиблюючи цю боротьбу: вони нерідко приходять на допомогу слабким мотивам і допомагають їм "здобути перемогу" над більш сильними.