Особливості монополізації економіки в сучасних умовах. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Особливості монополізації економіки в сучасних умовах.

Дія закону монополізації виробництва має свої особливості на різних ступенях вищої стадії капіталізму. За сучасних умов — це її міжгалузевий характер, посилення монополізації внаслідок централізації капіталів тощо. Зокрема, на початку XX ст. майже половина виробництва США була зосереджена у 0,01 % загальної кількості підприємств, а наприкінці 90-х років XX ст. — 0, 003 % підприємств забезпечували більше половини виробництва. Гігантами на початку XX ст. вважались підприємства з виробництвом в 1 млн дол. і більше, а нині вони належать до категорії дрібних, а активи могутніх корпорацій становлять мільярди доларів.

Особливістю сучасної капіталістичної економіки є прихована монополізація — створення великих промислових груп на основі майнових і контрактних відносин між формально незалежними дрібними та середніми підприємствами — виробниками і постачальниками окремих деталей, частин складного товару (автомобіля, літака тощо). При цьому дрібні та середні підприємства потрапляють у сферу залежності та контролю з боку великих корпорацій. Особливостями монополізації економіки на сучасному етапі є також міжнародний характер, зокрема зростання ролі ТНК, посилення монополізації у формі зростаючої централізації капіталу та ін.

Закон монополізації виробництва і власності діє як закон-тенденція, тобто внаслідок впливу на нього протидіючих факторів (контртенденцій) його дія може послаблюватись протягом короткого проміжку часу. Основними протидіючими факторами функціонування цього закону є антитрестівське законодавство, вплив НТР на зменшення розмірів економічно ефективних підприємств (внаслідок зниження матеріаломісткості, енергомісткості, капіталомісткості продукції та ін.), поглиблення суспільного поділу праці (що створює попит на спеціалізовану продукцію і зумовлює зростання дрібних і середніх підприємств), державна контрактна система (яка зобов'язує великі корпорації залучати до виконання замовлень дрібні і середні фірми) та ін. Але оскільки монополії приносять економічну вигоду, монопольно високі прибутки, то закон монополізації виробництва не може бути паралізований повністю.

Закон монополізації виробництва і власності є об'єктивним економічним законом і в його дії, пронизаній суперечностями, слід виокремлювати позитивні і негативні аспекти. Позитивним є насамперед те, що у гігантських підприємств та їхніх об'єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати науково-дослідні розробки, впроваджувати новітню техніку і технологію, перекваліфіковувати працівників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Крім того, нині розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією, створення корпоративних дослідницьких організацій тощо, що супроводжується реалізацією великих науково-технічних програм.

Виникнення й розвиток великих господарських одиниць, координація їхньої діяльності розширюють масштаби планомірного і організованого розвитку економіки, свідомого регулювання економічної системи. Гігантські підприємства завдяки масовому виробництву мають змогу економити на витратах виробництва, забезпечувати споживачів дешевими якісними товарами.

Негативною особливістю монополізації економіки є передусім практика встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Монополія гальмує науково-технічний прогрес, тому що монополізація виробництва і збуту придушує конкуренцію, дає змогу великим компаніям отримувати деякий час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нові досягнення науки і техніки у виробничий Процес, стимулюючи повне використання ресурсів, максимальне зниження витрат виробництва й відповідне зростання ефективності виробництва. Так, у США протягом терміну дії патенту (17 років) монополія надійно захищена від конкуренції.

Великі компанії вкладають кошти у високоприбуткові проекти, вилучаючи або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші з погляду широких верств населення виробництва. Американський науковець Ф. Шерер довів, що витрати внаслідок монополістичного нераціонального розподілу ресурсів приблизно на 2 % зменшують ВВП США. Схожого висновку дійшли П.-Е. Самуельсон та В. Нордхауз.

Монополії та олігополії витрачають значні ресурси для збереження монополістичних позицій і влади (гіпертрофована реклама, підкуп державних чиновників для створення вигідної для монополій та олігополій законодавчої бази, перешкоджання отриманню малими і середніми фірмами дозволу на певні види діяльності, різні бар'єри — ліцензійні, патентні тощо).

Конкуренція також поширюється і на банківську сферу.