Церква, Історія України - Лазарович М.В. Бібліотека українських підручників

Церква

Відродження духовності українського народу неможливе без відродження релігії і церкви. Сьогодні відносини держави і релігійних конфесій принципово змінилися, набувши партнерського характеру. Зокрема, віруючим повертають націоналізовані в минулому храми, предмети культового і церковного вжитку. Відновлено такі величні пам'ятки української храмової архітектури, як Михайлівський Золотоверхий собор і Успенський собор Києво-Печерської лаври. Конституція України, гарантуючи громадянам свободу віросповідання та зберігаючи відокремлення церкви від держави і школи від церкви, проголошує, що "жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова". На території України діє понад 28 тис. релігійних громад, які входять до майже 100 конфесій, течій і напрямів. Серед них три найбільші православні конфесії: Українська православна церква Київського патріархату (УІЩ-КП), Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ-МП) та Українська автокефальна православна церква (УАІЩ), а також Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Римо-католицька церква (РКЦ), протестантські громади (баптисти, адвентисти сьомого дня, ієговісти тощо), общини іудеїв, мусульман, нетрадиційні культи (кришнаїти, буддисти, мормони) тощо.

Деструктивним фактором релігійного життя в Україні залишається розкол у православній церкві. Спроби митрополита Київського і Галицького Філарета (у миру — Денисенко) в 1991 р. утворити Українську помісну церкву завершилися агресивним демаршем Московського патріархату, який, прагнучи зберегти свої впливи в Україні, не лише відмовився надавати українцям автокефалію (церковну незалежність), ай позбавив сану її ініціатора. Новим чільником контрольованої Москвою церкви, яка в межах України отримала назву "Українська православна церква Московського патріархату", став керуючий справами Московської патріархії митрополит Володимир (В. Сабодан). Тим часом прихильники Філарета в червні 1992 р. об'єдналися з Українською автокефальною православною церквою, утворивши Українську православну церкву Київського патріархату. Патріархом об'єднаної Церкви став глава УАПЦ Мстислав (Скрипник), а його заступником — Філарет. Однак, єдиною УІЩ-КП протрималася недовго — через внутрішні протиріччя з її складу знову відокремилася УАПЦ. Після смерті патріарха Мстислава в 1993 р. її главою став відомий діяч автокефалії В. Ярема, що прийняв ім'я Димитрій, а УПЦ-КП очолив, український правозахисник митрополит Володимир (В. Романюк), його заступником залишився Філарет.

Промовистим свідченням гострого міжконфесійного напруження в українському православ'ї став т. зв. чорний вівторок — похорон патріарха УПЦ-КП Володимира в липні 1995 p., який переріс у криваве побоїще. Прагнучи не допустити його поховання в одній із двох головних українських християнських святинь — соборі Софії Київської чи Києво-Печерській лаврі, як це прийнято священику такого сану, влада на чолі з Президентом Л. Кучмою, фактично ставши набік однієї з православних конфесій — УПЦ-МП, кинула проти похоронної процесії міліцію. В результаті, тіло померлого патріарха було поховано на тротуарі біля входу до головної брами Софійського собору. Невдовзі новим патріархом УПЦ-КП на соборі в Києві обрали Філарета.

Боротьба традиційних українських церков веде до зростання впливів різноманітних сект, чужоземних місіонерів, угруповань сатанинського напряму тощо. Дійшло до того, що восени 1993 р. секта "Білого братства", більшість членів якого прибула з Росії, навіть спробувала захопити одну з національних святинь — собор Софії Київської. Ідея створення єдиної Української помісної церкви стає все більш нагальною. За її реалізацію сьогодні виступають УПЦ-КП, УАПЦ і навіть динамічно зростаюча УГКЦ, однак на перешкоді об'єднавчого процесу стоїть УПЦ-МП. Добившись підкупом від Константинопольського патріарха Діонісія неканонічного приєднання у 1686 р. Київської митрополії, Московська патріархія сьогодні докладає всіх зусиль, щоб не випустити Україну зі своїх тенет. Проте натхнення у справі об'єднання православних і греко-католиків в єдиному патріархаті додають заяви, які все частіше лунають від представників Константинопольського патріархату. Зокрема, на початку 2006 р. його делегація зустрілася з Президентом України В. Ющенком, під час якої глава делегації архієпископ В. Скопельський заявив: "Матір-Церква, Константинопольський патріархат, вважає, що її дочка — Московський патріархат — має ту канонічну територію, яка існувала в цій Церкві до 1686 року (тобто до включення Київської церкви до складу Московської. — Авт.). Підпорядкував Київську митрополію Московській церкві патріарх Діонісій (Вселенський) без згоди і затвердження Святого і Священного Синоду Великої Церкви Христової".

Таким чином, розвиток культури України в період незалежності має суперечливий характер. Водного боку, відбувається ліквідація будь-яких цензурних перешкод у культурному житті, стають доступними раніше заборонені духовні надбання світової цивілізації, спостерігається становлення нових високих культурних тенденцій тощо. З іншого — в умовах переходу до ринку українська культура зіткнулася з низкою складних проблем і труднощів, передусім у бюджетному фінансуванні, яке й надалі здійснювалося за залишковим принципом. Практично припинилося будівництво в культурній інфраструктурі, відбулося перепрофілювання або закриття багатьох культосвітніх установ, скоротилася кількість зайнятих у цій сфері. Чимало талановитих митців змушені були виїхати працювати за кордон. Загрозливих форм для української духовності набуло неконтрольоване поширення всеохоплюючої комерціалізації та низькопробної іноземної, особливо американської та російської, поп-культури з її розгулом насильства, сексу та аморальності.

Проблемою української культури є те, що її розвиток, за словами дослідника О. Шокала, здійснюється двома паралельними течіями: одна — в Україні, друга — за кордоном, які донедавна були розділені ще й політико-ідеологічними бар'єрами. Така ситуація передусім викликана тим, що частина українських етнічних земель опинилися в складі інших держав (Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини та ін.) та українським переселенським рухом за кордон, у якому можна виділити чотири еміграційні хвилі:

1) з початку 70-х років XIX ст. до початку Першої світової війни (економічна);

2) період між двома с бітовими війнами (1917—1939 pp.) (економічно-політична);

3) роки Другої світової війни та повоєнний період (політична);

4) з середини 1990-х років триває трудова міграція, яка переростає в новітню еміграцію.

Без належної підтримки, в т. ч. і фінансової, захисту українців діаспори з боку України як держави, комплексного вивчення їхніх культурних надбань українська культура залишатиметься неповною.

В умовах різкого скорочення бюджетного фінансування розвитку культури важливе значення мали ініціативи громадськості та місцевого самоврядування, завдяки яким у цей час продовжували відкриватися нові музеї, театри-студії, мистецькі галереї, приватні видавництва. З кожним роком зростає роль благодійних фондів, які беруть участь в організації різноманітних культурних програм. Серед них — українсько-американський фонд "Відродження", головним співзасновником якого є відомий бізнесмені меценат Д. Сорос, Міжнародний благодійний фонд "Україна 3000", благодійний фонд "Літературна скарбниця" при Спілці письменників України, діють фонди М. Грушевського, Український фонд підтримки культури тощо. Чимало для культурного відродження України зробили такі меценати з діаспори, як Є. Гоцуляк, Ю. Ємець, П. Яцик з Канади, В. Баранецький, О. Віскобійник, А. Лисий зі США, М. Гоян з Австралії та ін.

Отже, проголошення 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність України стало вінцем тривалих національно-визвольних змагань українського народу, всієї його історії. На багатовіковому шляху було чимало злетів і падінь, перемог і поразок, досягнень і прикрих помилок, але українці вистояли. їх прагнення до національної державності стало містком, що пов'язав минуле і сьогодення.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Проаналізуйте чинники, які зумовили швидке визнання незалежності України державами світу.

2. Охарактеризуйте державну символіку України,розкрийте її історичне походження.

3. Якими були причини наростання кризових явищ в економіці України впродовж 1990-хроків?

4. Порівняйте основний зміст та напрями політики Президентів і урядів України.

5. Визначте структуру та головні положення Конституції України.

6. Назвіть основні причини Помаранчевої революції.

7. Простежте основні тенденції та напрями зовнішньої політики України часів незалежності.

8. Чи впливає, на вашу думку, церква на формування цінностей сучасного суспільства?