ГЕНДЕР І СТРАТИФІКАЦІЯ, Класовий поділ і тендер, Дискусія триває, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

ГЕНДЕР І СТРАТИФІКАЦІЯ

Дослідження стратифікації протягом багатьох років були "тендерно сліпими", вони здійснювалися так, начебто жінок і не існувало або вони були неважливими й нецікавими з погляду аналізу розподілу влади, багатства й престижу. Проте саме тендер є одним з найсуттєвіших прикладів стратифікації. Немає таких суспільств, де б чоловіки, в певних аспектах суспільного життя, не були бататші, впливовіші й вищі за своїм статусом, аніж жінки.

Класовий поділ і тендер

Одна з головних проблем, які ставить перед нами вивчення тендеру та стратифікації в сучасних суспільствах, звучить просто, але розв'язати її нелегко. Це питання про те, наскільки ми можемо збагнути тендерні нерівності нині, головним чином, під поглядом класового поділу. Тендерна нерівність історично закорінена набагато глибше, аніж класова система; чоловіки стояли вище від жінок навіть у безкласових суспільствах, які жили з полювання та збирання диких плодів. Проте класовий поділ настільки чітко означений у сучасних суспільствах, що немає сумніву: він суттєво "накладається" на тендерну нерівність. Матеріальне становище більшості жінок має тенденцію віддзеркалювати становище їхніх батьків або чоловіків; тож навряд чи можна пояснити тендерну нерівність, базуючись тільки на класовому підході.

У своїй класичній праці про стратифікацію Френк Паркій висловив таку думку дуже добре:

"Жіночий статус, безперечно, має багато невигод порівняно з чоловічим у різних сферах суспільного життя, що стосується працевлаштування, майнової власності, доходу тощо. Проте ці нерівності, що стосуються статевих відмінностей, звичайно не розглядаються як складові стратифікації. Це тому, що для переважної більшості жінок розподіл соціальних та економічних винагород визначається передусім позицією їхньої сім'ї і насамперед позицією її голови — чоловіка. І хоча жінки сьогодні поділяють певні атрибути статусу лише з огляду своєї статевої належності, їхні претензії на володіння ресурсами детермінуються передусім не їхньою професійною зайнятістю, а здебільшого родом занять їхніх батьків або чоловіків. І навіть якщо дружини та дочки чорноробів мають дещо спільне з дружинами та дочками багатих землевласників, не випадає сумніватися в тому, що відмінності їхнього суспільного становища набагато разючіші та значущіші. Розглядати стать як важливий вимір стратифікації було б доцільно тільки в тому випадку, якби неспроможності, пов'язані з суто жіночим статусом, були настільки великі, що переважали б класові" (Parkin, 1971, pp. 14—15).

Можна заперечити, що жінки навіть сьогодні прив'язані до "приватної" сфери життя — домашнього світу родини, дітей, господарства. Чоловіки натомість живуть більш "громадським" життям, і саме вони визначають, як розподіляється багатство та влада. їхній світ — це світ оплачуваної праці, індустрії та політики.

Той погляд, що класова нерівність великою мірою визначає тендерну стратифікацію, донедавна був невисловленим припущенням, але сьогодні це питання стало дискусійною темою. Джон Ґолдторп обстоює "конвенційні позиції" (так він це називає) в класовому аналізі. Він вважає, що оплачувана праця жінок порівняно незначна супроти чоловічої, тож слід вважати, що жінки належать до того самого класу, що й їхні чоловіки (Goldthorpe, 1983). Ґолдторп наголошує на тому, що цей його погляд аж ніяк не ґрунтується на ідеології сексизму. Навпаки, він визнає підлегле становище, в якому більшість жінок перебувають у лавах робочої сили. Жінки частіше, ніж чоловіки, перебувають на роботі з неповним робочим днем, і часто їм узагалі доводиться бути усуненими з роботи на тривалі періоди часу під час вагітності та догляду за дітьми. Оскільки більшість жінок перебувають у економічній залежності від своїх чоловіків, із цього випливає, що їхня класова позиція частіше за все визначається класовою належністю чоловіка.

Висновок Ґолдторпа можна піддавати критиці з багатьох причин. По-перше, в значній кількості сімей доход жінки має істотну вагу для підтримання економічного рівня та способу життя сім'ї. По-друге, трудова зайнятість жінки може неабияк впливати на становище чоловіка, а не лише навпаки. Навіть там, де жінка заробляє менше за чоловіка, її робоча ситуація може бути "провідним" чинником, що впливатиме на класову позицію її чоловіка. Наприклад, коли чоловік є напівкваліфікованим або декваліфікованим робітником ручної праці, а дружина, скажімо, має крамницю. Професійна діяльність дружини може визначити стандарт позиції сім'ї в цілому.

По-третє, існує чимало "крос-класових" сімей, у яких робота чоловіка належить до вищої класової категорії у порівнянні з роботою дружини, а зрідка буває і навпаки. Оскільки такі сім'ї вивчалися мало, ми не можемо бути певні, що завжди слід приймати службове становище чоловіка як визначальний чинник. Можна уявити собі ситуацію, коли буде реалістичнішим співвідносити чоловіка й жінку з різними соціально-класовими позиціями, навіть якщо вони з однієї сім'ї. По-четверте, пропорція сімей, у яких лише жінка є годувальницею, зростає. В таких випадках, коли жінка не має доходу а аліментів, що ставило б її на один економічний рівень із колишнім чоловіком, вона, за визначенням, сама детермінує власну класову позицію (Stanworth, 1984; Walby, 1986).

Дані досліджень підтверджують той висновок, що економічне становище жінки не можна просто "зчитати" з економічних позицій її чоловіка. Одне з досліджень, здійснених у Швеції, показує, що крос-класові родини стали звичайним явищем (Leiuffsrud and Woodward, 1987). В більшості таких випадків чоловік має більш престижну роботу, хоча іноді буває й навпаки. Дослідження показало, що індивіди в таких родинах намагалися "імпортувати" аспекти кожної іншої класової позиції в сім'ю. Наприклад, рішення, кому залишатися вдома, щоб доглянути хвору дитину, визначалися на основі розгляду сімейних обставин взаємозв'язку класу та тендеру. Там, де робота дружини була престижнішою, аніж робота чоловіка, обов'язок догляду за дитиною брав, як правило, на себе останній.

Дискусія триває

Ґолдторп та його прихильники виступили на захист запропонованого ним погляду й висунули кілька супровідних зауважень. У дослідницьких цілях, твердять вони, доцільно буде для класифікації сім'ї брати партнера з вищого класу, незалежно від того, чоловік це чи жінка. Більше того, вважають вони, там, де матеріал про індивідуальне становище жінок був включений у дослідження, результат лише модифікує, а не радикально змінює висновки, зроблені "з конвенціонального погляду" (Goldthorpe et al., 1988).

Продовжуючи дискусію, деякі автори запропонували визначати класову позицію індивіда, не зважаючи на сім'ю. Іншими словами, соціальний клас визначатиметься для кожного індивіда лише з огляду на його службове становище, не беручи до уваги обставин його домашнього життя. Такий підхід, наприклад, узяли собі на озброєння Ґордон Маршал та його колеґи в своєму дослідженні класової системи у Сполученому Королівстві (Marshall et al., 1988).

Такий погляд на проблему, одначе, має свої труднощі. Він оминає своєю увагою людей, які не перебувають на платній службі, а сюди належать не тільки повногодинні домашні господарки, а й пенсіонери та безробітні. Останні дві групи можна було б категоризувати щодо їхньої останньої роботи, але це буде проблематичним, якщо вони не працювали протягом достатньо тривалого часу. Більше того, видається вкрай хибним зовсім не брати до уваги сім'ю. Від того, чи індивід живе сам-один, чи за обставин сімейного партнерства, часто залежить, які відкриваються перед ним можливості.

Дослідження, здійснене Норманом Боні (Воnnеу, 1992), показує, що жінки з високими заробітками мають тенденцію обирати собі високооплачуваних партнерів і що дружини чоловіків, які перебувають на висококваліфікованих або менеджерських посадах, заробляють загалом більше, аніж інші одружені жінки, які працюють. Такий висновок дає підстави вважати, що дедалі активніша участь жінок у виробничих сферах діяльності може призвести до акцентуації класових поділів між сім'ями, які, можливо, не були б помічені, якби індивіди розглядалися кожен окремо. Шлюб має тенденцію утворювати партнерські стосунки, де обидва індивіди перебувають у привілейованому або невигідному становищі з огляду службових досягнень.

А зараз ми розглянемо питання соціальної мобільності. Тут, як і в інших ділянках класового аналізу, довгий час проблема гендеру майже повністю ігнорувалась.