Теорія раціональних очікувань, Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Теорія раціональних очікувань

Економісти давно з'ясували, що очікування людей (наприклад, щодо зарплати, цін) відіграють величезну роль у русі економіки. Але тривалий час не було переконливої теорії, що пояснила б, як формуються очікування.

Кейнсіанці не вводили очікування до своїх моделей, хоча у Кейнса йшлося про очікувану граничну ефективність капіталу. Монетаристи, зокрема М. Фрідмен, сформулювали теорію адаптивних очікувань. Вони виходили з того, що фірми коригують свої очікування (і дії), орієнтуючись на події минулого, тенденції та підтвердження або помилки попередніх прогнозів. У подібний спосіб оцінюють ймовірну ситуацію на ринках товарів, динаміку цін, зміни кон'юнктури. У таких судженнях закорінена теорія адаптивних очікувань, яка до початку 60-х років XX ст. домінувала в науці. Адаптивні очікування спираються на дещо звужену, обмежену оцінку; фірми використовують переважно минулий досвід, "траєкторії" у русі змінних параметрів.

Теорію раціональних очікувань запропонував Дж. Мут у статті "Раціональні очікування і теорія руху цін" (написана в 1959, опублікована в 1961). Але тоді ця наукова ідея не знайшла широкого визнання. Пізніше Р.-Е. Лукас доопрацював її і вперше застосував при дослідженні поведінки інвесторів і при моделюванні наслідків грошової політики.

Лукас Роберт Емерсон народився 15 вересня 1987 р. в м. Якіма (США). Закінчив Чиказький університет, де потім працював лектором економічного факультету. Був асистентом професора в університеті Карнегі-Меллона, де отримав звання доцента, а у 1970 р. — професора економіки. З 1975 р. — професор Чиказького університету, був заступником керівника економічного факультету, а у 1986—1988 рр. — очолював його. Співпрацював з авторитетними науковими виданнями, продовжував активну наукову діяльність.

Автор праць "Очікування і нейтральність грошей" (1972), "Рівноважна модель в економічному циклі" (1975), "Нариси з теорії економічного циклу" (1981), "Нова класична макроекономіка" (1984), "Модель ділових циклів" (1987), "Раціональні очікування і економічна практика" (1991, разом з Т. Сарджентом) та ін.

Обирався членом виконавчого комітету Американської економічної асоціації, а в 1987 р. — її віце-президентом, членом ради Американського економетричного товариства, а з 1991 р. — її другим віце-президентом. Член багатьох професійних та громадських організацій, входить до складу редколегій наукових журналів, член Американської академії мистецтв і наук, Національної академії наук США, почесний доктор Паризького університету та Афінського університету економіки і бізнесу.

Теорія раціональних очікувань розглядає реакцію учасників економічної діяльності на зміни кон'юнктури і на заходи економічної політики. На противагу адаптивним, раціональні очікування зорієнтовані більше на майбутнє, ніж на минуле. Р.-Б. Лукас виходить з того, що економічні суб'єкти не схильні пасивно очікувати змін економічного курсу. Спираючись на широку інформацію, вони передбачають імовірні наслідки грошово-кредитної та фінансово-бюджетної політики, приймають раціональні рішення, здатні врівноважити дії державних структур. Підприємці та домашні господарства не просто екстраполюють процеси і тенденції, а прагнуть осягнути суть і логіку тих, хто здійснює регулювання економіки. Вчений вважає, що не слід розглядати споживачів і підприємців лише як об'єкти макрорегулювання, оскільки у них є свої мізки, і очікування людей такі ж важливі для економіки, як економічна політика уряду. Найпростіший приклад — прогноз зростання інфляції прискорює таке зростання.

Раціональні очікування базуються на прогнозах — передбаченнях економічних подій. Оскільки при формуванні своїх очікувань економічні суб'єкти використовують доступну інформацію оптимально (раціонально), то й очікування їхні, вважає Лукас, слід розглядати як раціональні. Отримуючи інформацію, наприклад, про несподіване зростання цін на готову продукцію, підприємці розширюють виробництво, зростає попит на додаткову робочу силу. Згідно з теорією раціональних очікувань виникає відповідна реакція підприємців на це зростання: вони збільшують свої інвестиції в елементи виробничого капіталу, товарно-грошові запаси зменшуються і поступово ринкова ситуація стабілізується. Ті господарські суб'єкти, які найшвидше й найдоцільніше використовують отриману інформацію, вживають заходи, здатні збалансувати виробництво і зайнятість, внаслідок чого циклічні коливання послаблюються.

У своїх наукових викладах Лукас виходить з того, що люди не роблять постійно помилкових передбачень, які можуть використовувати політики. Крім того, ключові інституції, що приймають рішення — великі фірми, головні фінансові установи і профспілкові організації — наймають до штату економістів, які допомагають передбачити результати нової державної політики. Отже, постійно обманювати основні інституції економіки (ті, що приймають рішення) видається неможливим.

Теорія раціональних очікувань не передбачає державного втручання в економіку. Висновок про те, що держава не повинна втручатися в економіку випливає з відомої спеціалістам функції пропозиції Р.-Б. Лукаса. Припускається, що оскільки учасники господарського процесу поінформовані про державні заходи, то очікуваний ними рівень цін збігатиметься з фактичним, і відповідно економічна політика не позначиться на реальному виробництві продукції. На його рівень можуть вплинути лише несподівані заходи чи помилки учасників процесу. Вчений вважає, що небажано здійснювати несподівані для суб'єктів господарювання державні заходи (навіть ефективні), оскільки вони породжують додаткову непевність. Держава може тільки контролювати рівень цін і пропозицію, причому друге — шляхом зниження податків. Отже, згадана теорія підводить до висновку про безперспективність, безплідність командних дій з боку держави в довгостроковому і в короткостроковому періоді.

Р.-Е. Лукас наполягає, що ринкова економіка сама здатна відновити порушену рівновагу, тому що ринки висококонкурентні, а ціни та ставки заробітної плати швидко пристосовуються до змін попиту і пропозиції.

Для забезпечення адекватної реакції економічних агентів на зміни економічної політики необхідно завчасно повідомляти їм про ці зміни, також потрібна довіра прогнозам та оцінкам державних структур. Коли люди реагують на очікувані результати стабілізаційної політики, ефективність її зводиться до нуля. Тому ця теорія підтримує правила поведінки як альтернативу дискретної політики. Проблема обліку раціональних очікувань — це проблема дієвості економічної політики, її здатності впливати на хід економічних подій.

Практика підтвердила, що при оцінці та розрахунках результатів нової економічної політики держави (наприклад, реформи податкової системи, зміни режиму зовнішньої торгівлі, грошово-кредитної політики та системи обмінних курсів тощо) треба враховувати і ефект зміни раціональних очікувань. На основі цієї теорії було розроблено низку узагальнюючих багатофак-торних економетричних моделей функціонування ринкової економіки, оскільки економісти давно намагаються встановити зв'язок між макро- і мікротеоріями.

Працюючи над проблемою формування очікувань, Р.-Б. Лукас відкрив новий напрям досліджень — "критику Лукаса". Вчений вважав недосконалими традиційні макроекономічні моделі, тому що вони не враховують можливість зміни режиму економічної політики. Він показав, що звичайні способи оцінювання макроекономічних функцій, які описують поведінку неурядового сектору економіки, дають неадекватні результати внаслідок змін режиму економічної політики.

Видатною науковою розробкою Лукаса є нове теоретичне обґрунтування суті "кривої Філіпса". На початку 70-х років дослідник, використовуючи масив даних, довів, що "крива Філіпса" в короткостроковому періоді має позитивний нахил, а в довгостроковому — вона вертикальна. Це пояснюється тим, що серед економічних суб'єктів панують раціональні очікування; господарські органи досить оперативно формують свої очікування відповідно до нової політики держави, що автоматично відображається на процесі формування заробітної плати і цін. Практичне значення цієї теорії полягає в тому, що вона орієнтує на ґрунтовне вивчення психології і поведінки людей, на досягнення органічного зв'язку між макроуправлінням і мікроекономікою.