ВЗАЄМОДІЯ В ЧАСІ Й ПРОСТОРІ, Годинниковий час, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

ВЗАЄМОДІЯ В ЧАСІ Й ПРОСТОРІ

Розуміння того, як розподіляється та чи та діяльність у часі й просторі, має фундаментальне значення для аналізу зустрічей, а також для зрозуміння суспільного життя взагалі. Всяка взаємодія якось розташована, вона відбувається в певному місці й має специфічну протяжність у часі. Наша діяльність протягом дня має тенденцію ділитися на окремі зони, як у часі, так і в просторі. Так, наприклад, більшість людей відводять певну зону свого денного часу — скажімо, від дев'ятої ранку до п'ятої пополудні — на працю. їхній часовий тиждень також поділений на зони: вони ймовірно працюють у будні і проводять вихідні вдома, змінюючи свій денний розпорядок у суботу й неділю. Переходячи з однієї часової зони дня в іншу, ми також, як правило, пересуваємося й у просторі: щоб дістатися на роботу, ми часто їдемо автобусом з одного району міста в інший, а іноді — із передмістя. Тож коли ми аналізуємо контексти соціальної взаємодії, буває корисно вивчити, куди і як люди пересуваються, й дослідити цю конвергенцію часу й простору.

Поняття реґіоналізації допоможе нам зрозуміти, яким чином суспільне життя ділиться на зони. Візьмімо, наприклад, приватний будинок. Сучасний будинок регіоналізований на кімнати й коридори та на поверхи, якщо він має їх кілька. Ці ділянки простору не лише відокремлені одна від одної фізично, а й розмежовані в часі. Вітальні та кухня використовуються переважно вдень, спальні — вночі. Взаємодія між цими "регіонами" обмежується як просторовими, так і часовими межами. Деякі зони будинку утворюють простір залаштункового життя, тоді як "вистави" відбуваються в інших. Іноді весь будинок може перетворитися на залаштункову зону. Знову ж таки цю ідею блискуче виклав Ґофман:

"У неділю вранці всі мешканці дому використовують стіни або мури довкола їхніх приватних володінь, щоб приховати деяку неохайність } одязі та приємну недбалість у манерах, поширюючи таким чином на всі кімнати неформальність того стилю, який звичайно обмежується кухнею та спальнями. Так само в середовищі американського середнього класу існує традиція перетворювати межову лінію між дитячим майданчиком та домівкою на позасценічне життя, де матері можуть розгулювати в джинсах, у капцях, майже без косметики... І, звичайно ж "реґіон", який завжди править за сцену певних вистав рутинного роз порядку, до і після кожної вистави стає залаштунковим, бо в цей час постійні декорації можуть ремонтуватися, поновлюватися, переставлятися, а актори можуть перевдягатись або провадити репетиції. Що переконатися в цьому, досить лише зазирнути в ресторан, крамницю або чийсь приватний дім за кілька хвилин до того, як ці установи відкриваються для денної діяльності". (Goffman, 1969) .

Годинниковий час

В сучасних суспільствах зонування нашої діяльності перебуває пі значним впливом годинникового часу. Без годинників та точної розподілу в часі різних видів діяльності, а також їхньої координація в просторі індустріалізовані суспільства не могли б існувати (Mum-ford, 1973). Вимірювання часу годинниками сьогодні стандартизоване на всій земній кулі, що уможливило запровадження складних систем міжнародного транспорту та комунікацій, від яких ми сьогодні залежимо. Світовий стандарт часу був уперше встановлений 1884 р. на конференції держав у Вашингтоні. Відтак земну кулю поділили на двадцять чотири часові зони, по зоні на кожну годину доби, й було встановлено початок уселенського дня.

Першими організаціями, які спробували розписати діяльність своїх людей протягом дня і тижня, були монастирі в чотирнадцятому сторіччі. Сьогодні ми не знайдемо жодної групи чи організації, яка цього на робила б; що більше людей та ресурсів задіяно, то точнішим має бути розпорядок. Евіатар Зерубавель показав це у своєму дослідженні часової структури великої сучасної лікарні (Eviatar Zerubavel, 1979, 1982). Лікарня мусить діяти протягом усіх двадцяти чотирьох годин на добу і координувати зусилля свого персоналу та перерозподіл ресурсів за допомогою надзвичайно точного й складного розпорядку. Наприклад, санітарки працюють протягом певного часу в палаті А, протягом іншого часового періоду — в палаті Б і так далі; вони також мусять працювати в денні й нічні зміни. Медичні сестри, санітарки, лікарі та інший персонал, а також ресурси, яких вони потребують, мають бути інтегровані як у часі, так і в просторі.