ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ, Реакції батьків і дорослих, Навчання гендеру, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Тоді як біологічні дані сприяють нашому розумінню походження тендерних відмінностей, можна обрати й інший напрямок вивчення процесу тендерної соціології, тобто засвоєння тендерних ролей через соціальні чинники, такі як родина й засоби масової комунікації.

Реакції батьків і дорослих

Було здійснено чимало досліджень із метою з'ясувати, до якої міри генні відмінності є наслідком соціального впливу. Вивчення взаємодії мати — дитина виявило різницю в ставленні до хлопчиків і дівчаток, навіть коли батьки вважають, що ставляться до всіх своїх дітей однаково. Коли дорослим показують немовля і запитують, хто перед ними, хлопчик чи дівчинка, вони, як правило, дають різні відповіді. В одному класичному експерименті дослідник спостерігав, як п'ятеро молодих матерів поводили себе з шестимісячною дитиною, яку називали Бет. Вони намагалися весь час усміхатися до неї й давали їй ляльки, щоб вона гралася. її називали "солоденькою", а її плач — "лагідним". Поведінка іншої групи матерів, яким принесли дитину того самого віку на ім'я Адам, помітно відрізнялася. Дитині пропонували поїзд та інші хлоп'ячі іграшки. Насправді ж Бет і Адам були однією і тією самою дитиною, тільки вдягненою інакше (Will et al., 1976).

Навчання гендеру

Засвоєння гендерних ознак роду немовлятами майже вочевидь відбувається несвідомо. Перш ніж дитина зможе напевно ідентифікувати себе з хлопчиком або дівчинкою, вона одержує безліч довербальних сигналів. Наприклад, дорослі чоловіки та жінки, як правило, обходяться з дітьми по-різному. Косметика, що нею користуються жінки, надає їм іншого запаху, аніж той, який дитина навчається співвідносити з чоловіками. Систематичні відмінності в одязі, в зачісці та в усьому іншому подають візуальні сигнали для дитини впродовж процесу навчання. Десь у віці двох років діти вже набувають часткового знання того, що таке ген дер. Дитина вже знає про себе, хлопчик вона чи дівчинка, й здебільшого правильно визначає стать інших людей. Проте не раніше як років у п'ять або шість дитина навчається розуміти, що стать людини не змінюється, що кожен має певну стать і що статеві відмінності між хлопчиками та дівчатками мають анатомічну природу.

Іграшки, книжки з малюнками та телевізійні передачі, з якими малі діти мають справу, — усе це наголошує на відмінностях чоловічої та жіночої атрибутики. Крамниці іграшок та поштові каталоги, як правило, категоризують свої товари відносно тендеру. Навіть іграшки, які здаються тендерно нейтральними, на практиці такими не є. Наприклад, іграшкові кошенята та кролики рекомендуються для дівчаток, а леви й тигри вважаються більш підхожими для хлопчиків.

Ванда Лючія Заммунер вивчала, яким іграшкам діти віддають перевагу у віці від семи до десяти років у Італії та в Голландії (Zam-muner, 1987). Аналізувалося ставлення дітей до найрозмаїтіших видів іграшок; розглядались як іграшки стереотипно чоловічі або жіночі, так і іграшки статево нейтральні. Як дітей, так і їхніх батьків запитували, котрі, на їхню думку, іграшки годилися для хлопчиків, а котрі — для дівчаток. І дорослі, й діти висловлювалися майже однаково. В середньому італійські діти обирали для гри статево диференційовані іграшки частіше, ніж діти голландські, що цілком відповідало очікуваним результатам, оскільки італійська культура має тенденцію дотримуватися більш традиційного погляду на тендерний поділ, аніж голландське суспільство. Як і в інших подібних дослідженнях, дівчатка з обох суспільств висловлювали бажання погратися статево нейтральними або хлопчачими іграшками набагато частіше, аніж хлопчики обирали для своєї гри дівчачі іграшки.