Кругооборот капіталу. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Кругооборот капіталу.

Зношування основних виробничих фондів є одним з елементів процесу кругообороту капіталу.

Кругооборот капіталу — рух капіталу у сфері виробництва та обігу, у процесі якого він послідовно набуває грошової, продуктивної і товарної форми і завдяки праці повертається до вихідного пункту у зростаючому обсязі.

Оскільки двома основними сторонами капіталу (безвідносно до будь-якої конкретної форми) є речовий зміст і суспільна форма, то рух капіталу здійснюється у процесі кругообороту кожної з них. З точки зору суспільної форми кругооборот капіталу — це процес функціонування і розвитку капіталістичних відносин економічної власності у кожній зі сфер суспільного відтворення на основі збільшення і вдосконалення об'єктів цієї власності, передусім привласнення результатів експлуатації досконалішої робочої сили.

Кожний вид капіталу (індивідуальний, акціонерний, монополістичний, державний, інтернаціональний та ін.) починає свій рух у сфері обігу у формі грошового капіталу та авансується насамперед на купівлю засобів виробництва і робочої сили. Перша стадія кругообороту капіталу виражається формулою:

де Г — гроші; Т — товар; Рс — робоча сила; Зв — засоби виробництва.

Купівля засобів виробництва здійснюється на ринку засобів виробництва (звичайному товарному ринку), купівля робочої сили — на ринку робочої сили. У результаті цієї операції грошовий капітал перетворюється на елемент продуктивного капіталу, речові та особистісні фактори виробництва.

Процес формування грошового капіталу, який здійснюють фінансові інститути за допомогою своїх працівників, не можна вважати непродуктивною працею, як стверджувалось у марксистській теорії. Якщо з точки зору речового змісту при цьому грошові заощадження населення трансформуються у грошовий капітал, а одні елементи капіталу перетворюються на інші (грошові на натурально-речові), то з точки зору суспільної форми тут формуються передумови експлуатації найманих працівників у сфері безпосереднього виробництва, з одного боку, і здійснюється привласнення їх неоплаченої праці — з іншого.

На другій стадії кругообороту капіталу відбувається техніко-економічне і соціально-економічне поєднання робочої сили із засобами виробництва. Капітал на цій стадії набуває форми продуктивного капіталу. При цьому закінчується сфера обігу і починається виробниче споживання. Друга стадія кругообороту капіталу виражається формулою:

де П — процес виробництва; Т1 — новостворений товар; крапки — процес переривання сфери обігу і сфери виробництва. Т1 відрізняється від Т (товарів, куплених капіталістом на першій стадії) за своїм речовим змістом і суспільною формою. У першому разі — це нові товари з іншими властивостями, споживчими вартостями; в другому — економічна форма реалізації відносин економічної власності між капіталістами і найманими працівниками у сфері безпосереднього виробництва, яка втілена у додатковій вартості (що міститься у новостворених товарах, або товарному капіталі). Водночас на цій стадії триває процес безпосереднього виробництва (розфасовка, упаковка, транспортування товарів тощо).

На третій стадії рух капіталу знову відбувається у сфері обігу при реалізації виготовлених товарів. У процесі реалізації втіленої у товарах додаткової вартості товарна форма капіталу перетворюється на грошову (тобто початкову) форму. Виражається це формулою:

Т1 - Д1

де Д1 — початково авансований грошовий капітал з приростом (додатковою вартістю).

Отже, капітал здійснює круговий рух, набуваючи форм грошового, продуктивного і товарного капіталу. Загальна формула кругообороту капіталу має такий вигляд:

Безперервність процесу кругообороту капіталу забезпечується як послідовною зміною однієї форми капіталу іншою, так і одночасним перебуванням промислового капіталу у всіх трьох формах. Одна частина промислового капіталу існує у вигляді грошового (для закупівлі верстатів, машин, устаткування, сировини, виплати заробітної плати та ін.), друга — продуктивного (вже функціонуючі засоби виробництва і робоча сила), третя — товарного (готові до реалізації товари і товари, що реалізуються). Між ними існують певні пропорції, тому кругообіг кожної з цих форм капіталу відносно відокремлений.

Кожен з основних видів капіталу (індивідуальний, акціонерний, монополістичний, державний, інтернаціональний та ін.) здійснює свій кругооборот у трьох функціональних формах. Монополістичний капітал, крім того, має форму руху транснаціонального капіталу. Кругооборот окремих видів капіталу здійснюється у нерозривній єдності. Так відбувається кругооборот державно-монополістичного (державно-корпоративного) капіталу. Держава при цьому сприяє руху монополістичного (в тому числі олігополістичного) капіталу шляхом передавання результатів наукових досліджень державних наукових лабораторій та установ (у формі патентів і ліцензій) великим монополіям, надання пільгових кредитів, проведення політики прискореної амортизації та ін.

Особливістю сучасного кругообороту капіталу є здебільшого його планомірний характер. Планомірність кругообороту індивідуального капіталу, представленого мільйонами дрібних і середніх капіталістичних підприємств, в нижчою. Це значною мірою диктується діями великих монополістичних (у тому числі олігополістичних) об'єднань, потребами виконання державних контрактів. Впливає на кругооборот капіталу також маркетингова діяльність.