Сексуальність у західній культурі, Сексуальна поведінка: дослідження Кінсі, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

Сексуальність у західній культурі

Західне ставлення до сексуальної поведінки майже дві тисячі років формувалося передусім християнством. І хоча різні християнські секти та віросповідування мали дуже різні погляди на те, яке місце посідає сексуальність у житті людини, панівний погляд християнської церкви полягав у тому, що статеві зносини схвалювати не слід, за винятком лише потреби відтворення людства. В деякі історичні періоди цей погляд призводив до надмірного святенництва в усіх верствах суспільства. Але в інші часи багато людей або нехтували церковні настанови, або кидали їм відвертий виклик, масово практикуючи поведінку (таку, наприклад, як адюлтер — подружня невірність), що осуджувалася церковною владою. Як ми вже згадували в розділі першому, думка про те, що сексуальної втіхи слід шукати у шлюбних стосунках, виникала рідко.

В дев'ятнадцятому сторіччі на зміну релігійним упередженням щодо сексуальності почасти прийшли медичні. Проте більшість ранніх праць, написаних лікарями про сексуальну поведінку, були не менш суворі, аніж погляди церкви. Декотрі з них запевняли, що сексуальна активність, не пов'язана з потребами дітонародження, завдає серйозної шкоди здоров'ю. Лікарі запевняли, що мастурбація спричиняє сліпоту, божевілля, серцеві захворювання та інші тяжкі недуги, тимчасом як оральний секс начебто призводив до раку. У вікторіанські часи сексуальне лицемірство процвітало. Вважалося, що доброчесні жінки мають бути байдужими до сексуальної втіхи й віддаватися своїм законним чоловікам лише з почуття подружнього обов'язку. Але в містах, які швидко зростали, проституція була поширеним і часто відкрито толерованим явищем, а "пропащих жінок" розглядали як зовсім іншу категорію, аніж та, до якої належали їхні добропорядні сестри.

Чимало чоловіків вікторіанської доби, які видавалися поважними й добре вихованими громадянами, відданими своїм дружинам, регулярно навідували повій або утримували коханок. До такої поведінки суспільство ставилося поблажливо, тимчасом як поведінка "добропорядної" жінки, яка заводила собі коханця, вважалася скандальною, і перелюбницям показували на двері у вишуканому товаристві, якщо про це ставало відомо. Різне ставлення до сексуальної активності чоловіків та жінок утворювало подвійний стандарт, який існував дуже довго і рештки якого зберігаються досі.

Сьогодні традиційне ставлення до сексуальної поведінки існує поряд з більш ліберальним, особливо з 1960-х років. Дехто, передусім ті, що перебувають під впливом християнського учення, вважають, що статеві зносини до шлюбу підлягають осудові, і, як правило, картають усі види сексуальної поведінки, крім гетеросексуальної активності в шлюбі, хоча сьогодні набагато більш поширене уявлення про те, що сексуальна втіха є бажаною і важливою характеристикою людського життя. Натомість інші прощають або навіть активно схвалюють дошлюбні сексуальні стосунки й толерантно ставляться до всіляких сексуальних відхилень. Безперечно, що ставлення до сексу стало набагато ліберальнішим за останні тридцять років у більшості країн Заходу. В кіно та театральних виставах подаються сцени, в яких показують те, що раніше вважалося неприйнятним, і для більшості дорослих, котрі того хочуть, порнографічна продукція стала цілком доступною.

Сексуальна поведінка: дослідження Кінсі

Ми можемо з більшою певністю говорити про громадську оцінку сексуальності, аніж про її приватну практику, тому що, з огляду на свою природу, подібна практика здебільшого лишається незадокументованою. Коли Елфрід Кінсі розпочав своє дослідження в Сполучених Штатах у 1940—1950-х роках, то була перша спроба здійснити широкомасштабне дослідження тодішньої сексуальної поведінки. Кінсі та його колеги накликали на себе гострий осуд релігійних організацій, а в газетах та Конгресі Сполучених Штатів його працю називали аморальною. Але він уперто працював далі і врешті-решт зібрав історії сексуального життя вісімнадцяти тисяч людей — достатньо представницької вибірки білого населення Сполучених Штатів (Kinsey., 1948, 1953).

Результати дослідження Кінсі здивували більшість і шокували багатьох, оскільки показали величезну різницю між тим, як публіка уявляла собі тогочасну сексуальну поведінку людей, і тим, якою ця поведінка була насправді. Він з'ясував, що близько 70 відсотків чоловіків мали статеві зносини з повіями, а 84 відсотки — дошлюбний сексуальний досвід. Проте, згідно з подвійним стандартом, 40 відсотків чоловіків прагнули, щоб їхні наречені були незайманими. Понад 90 відсотків чоловіків займалися мастурбацією і близько 60 відсотків — тією або тією формою орального сексу. Серед жінок близько 50 відсотків мали дошлюбний сексуальний досвід, хоча здебільшого зі своїми майбутніми чоловіками. Близько 60 відсотків практикували мастурбацію і той самий відсоток мали орально-генітальні контакти.

Прірва між публічно схвалюваною сексуальною поведінкою і поведінкою реальною, що її виявили дослідження Кінсі, була, можливо, особливо глибокою в той конкретний період, відразу по другій світовій війні. Сексуальна лібералізація почалася значно раніше, в 1920-х роках, коли багато молодих людей відчули себе вільними від суворих моральних правил, яким підкорялися попередні покоління. Мабуть, сексуальна поведінка зазнала тоді значних змін, але проблеми, що стосувалися сексуальності, ще не обговорювалися так відверто, як обговорюються сьогодні. Особи, що віддавалися сексуальним розвагам, які тоді на людях ще суворо осуджувалися, приховували свою поведінку, навіть не здогадуючись, скільки людей роблять те саме. Бра більшої дозволеності 1960-х років привела декларовані принципи поведінки в більшу відповідність із тим, що відбувалося насправді.