Соціологічні дослідження телевізійних новин, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

Соціологічні дослідження телевізійних новин

У соціологічних дослідженнях телебачення велика увага приділялася ролі новин. Значна частина населення не читає газет, отже, телевізійні новини є головним джерелом інформації про те, що відбувається у світі. Одні з найвідоміших та суперечливих досліджень ролі телевізійних новин проводилися Glasgow Media Group в університеті Ґлазґо, яка опублікувала серію праць стосовно презентації новин: "Погані новини", "Ще більше поганих новин", "Справді погані новини" та "Новини про війну і мир". У кожній з цих книжок дотримано подібної стратегії дослідження, хоча фокус пошуків і зміщувався.

"Погані новини" (1976), їхня перша і найвпливовіша книга, аналізує транслювання новин на всіх каналах (тоді 4-го каналу ще не існувало) за період із січня по червень 1975 року. Метою було проведення систематичного та об'єктивного аналізу змісту новин і способів їх презентації. У "Поганих новинах" увага приділялась ілюстрації конфліктів у виробництві. У наступних виданнях більше розглядалися політичні події та війна на Фолклендських островах.

У книжці "Погані новини" робився висновок про те, що в теле-новинах виробничі відносини, як правило, висвітлюються вибірково й упереджено. Такі терміни, як "небезпека", "радикали" та "безглуздий страйк", свідчили про антипрофспілкову орієнтацію коментаторів. Як правило, набагато частіше говорилося про руйнівні для держави наслідки страйків, аніж про їхні причини. У використаних зйомках вимоги страйкарів часто подавалися як абсурдні й аґресивні. Наприклад, відеозйомки страйкарів, котрі перекривають робітникам вхід на фабрику, зосереджують увагу на періодичних сутичках, навіть якщо вони траплялися нечасто.

Крім того, у "Поганих новинах" підкреслювалося, що особи, відповідальні за вісті, діють у ролі сумлінних стражів на шляху актуальних новин, інакше кажучи, добирають те, що може побачити громадськість. Наприклад, страйки, під час яких відбувалося протистояння між робітниками та керівництвом підприємства, можна було висвітлювати ширше. Важлива тема тривалого виробничого конфлікту значною мірою ігнорувалася. На думку "Media Group", погляди тележурналістів відбивають світогляд панівних груп суспільства, які зазвичай вважають страйкарів небезпечними і безвідповідальними людьми.

Критичні відгуки

Праці групи "Медіа" викликали бурхливі дискусії як у середовищі мас медіа, так і в академічних колах. Деякі продюсери новин звинуватили дослідників в упередженому ставленні до подій, котрі висвітлювалися, на їхню думку, на користь страйкарів. Продюсери наголошували на тому факті, що в "Поганих новинах" містився розділ

"Про профспілки та засоби масової інформації", але не існувало такого розділу, як "Менеджмент і засоби масової інформації". За твердженням критиків медіа, слід було висвітлити цю проблему, оскільки керівники компаній часто звинувачують журналістів в упередженому ставленні до них, а не до страйкарів.

Подібні аргументи висували й академічні критики. Мартін Герісон (1985) одержав доступ до відеозаписів новин, трансльованих компанією "Ай-Ті-Ен" (ITN) протягом досліджуваного групою початкового періоду. Виходячи з цього, він стверджував, що п'ятимісячний період, проаналізований у дослідженні, був нетиповим. Значна кількість днів цього періоду була втрачена. Всі ці події у блоку новин висвітлити було неможливо, а отже, прагнення зосередитися на най-колоритніших епізодах було зрозумілим.

На думку Герісона, група "Медіа" помилялася, стверджуючи, що в теленовинах занадто багато уваги приділялося наслідкам страйків. Врешті-решт, від страйків страждає набагато більше людей, ніж ті, що беруть у них участь. Деколи життєдіяльність мільйонів людей зазнає збою через дії жменьки осіб. Нарешті, згідно з висновками Герісона, деякі з тверджень групи "Медіа" були просто-напросто хибними. Наприклад, усупереч висновкам групи, у теленовинах, як правило, називалися задіяні в конфліктах профспілки і відзначався офіційний чи неофіційний характер страйків.

У відповідь на ці критичні закиди члени групи зауважили, що дослідження Герісона частково фінансувалися з коштів "Ай-Ті-Ен", що, ймовірно, позначилося на його академічній неупередженості. Досліджені Герісоном відеозаписи мали незавершений характер, і до них було включено кілька сюжетів, котрі взагалі ніколи не транслювалися "Ай-Ті-Ен".

Відтоді члени групи "Медіа" провели низку подальших досліджень. У статті під назвою "Побачити — значить повірити" один із членів групи Греґ Філоу — навів результати дослідження, спираючись на спогади людей про минулі події (Philo, 1991). Зокрема, він розпитував людей про подробиці страйку шахтарів 1984—1985 років — великомасштабного і тривалого протистояння профспілки шахтарів, яку очолював Артур Скарґіл, та консервативного уряду пані Тетчер.

Філоу показував різним групам людей фотографії епізодів страйку і просив їх написати про ці події репортажі, так ніби вони були журналістами. Крім того, він розпитував їх про події страйку, зокрема цікавлячись характером страйку, — мирним він був чи антагоністичним. Він виявив, що описане людьми дуже нагадувало перші випуски теленовин, котрі виходили під час страйку. Багато фраз повторювалося дослівно.

Більша половина людей вважала, що пікетування під час страйку мало переважно насильницький характер (насправді випадки насильства траплялися дуже рідко). За висновками Філоу, "іноді дуже важко критикувати матеріали домінуючих засобів масової інформації, якщо до альтернативних джерел даних доступу немає. За таких обставин нам не слід недооцінювати вплив мас медіа.

У праці "Одержавши повідомлення" група "Медіа" звела разом результати останніх досліджень трансляцій новин. Редактор книги Джон Елдрідж зазначає" що дискусія, викликана першою працею групи, триває й досі (Еldridge, 1993). Дати точне визначення об'єктивності у висвітленні новин завжди дуже складно. Заперечуючи тим, хто доводить, нібито ідея об'єктивності позбавлена глузду (див. підрозділ про Жана Бодрільяра нижче), Елдрідж потверджує важливість подальшого критичного ставлення до продукції засобів масової інформації. Точність у подачі новин можна і треба досліджувати. Врешті-решт, коли мова йде про результати футбольних матчів, ми сподіваємося на їхнє точне висвітлення. На переконання Елдріджа, цей простий приклад нагадує нам, що в подачі новин завжди треба дотримуватися правди.

І все-таки суть полягає в тому, що новини ніколи не бувають простим описом фактичних подій певного дня або певного тижня. Новини — це комплексне утворення, яке постійно впливає на висвітлювані теми. Скажімо, коли в програмі новин бере участь політик, котрий коментує якесь суперечливе питання, приміром, стан економіки та можливі засоби його поліпшення, то цей коментар сам по собі стає новинами для наступних програм.