УЧАСТЬ ЖІНОК У ПОЛІТИЦІ, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

УЧАСТЬ ЖІНОК У ПОЛІТИЦІ

Виборчі моделі та політичні уподобання

Вибори мають для жінок особливе значення з огляду на їхню боротьбу за здобуття права голосу, що відбувалася практично повсюдно довгий час. Учасниці перших виступів жінок розглядали вибори і як символ політичної свободи, і як засіб досягнення більшої економічної та соціальної рівності. У Британії і Сполучених Штатах, де спроби жінок вибороти право голосувати відзначалися більшою активністю і спричинили більше насильства, ніж будь-де, лідери жінок зазнали значних труднощів, поки домоглися свого. Навіть сьогодні не у всіх країнах жінки мають однакові з чоловіками виборчі права, а Саудівська Аравія — єдина держава, де жінкам не дозволено голосувати на національному рівні. Тож чи принесла сподівані результати важка боротьба жінок за здобуття права голосу?

Коротка відповідь така: "ні". У більшості західних країн жінки, вперше здобувши право голосувати, користалися ним значно менше, ніж чоловіки. У перших національних виборах, до яких було допущено жінок Британії (1929 р.), з них голосувала лише одна — близько третини порівняно з двома третинами чоловіків. Приблизно таким же було співвідношення і в СІЛА, та й в інших країнах відразу після впровадження загального права голосу. У багатьох країнах жінки досі не голосують у такій кількості, як чоловіки, хоча в деяких випадках такої розбіжності вже немає. Участь жінок в трьох останніх виборах президента СПІА лише на 3—6 відсотків поступалася участі чоловіків. У Британії починаючи з виборів до парламенту 1970 року, розбіжність становила не більше чотирьох відсотків. Відмінності в активності участі у виборах представників різної статі цілком зникли

Здобуття жінками права голосування нарівні з чоловіками

у Швеції, Західній Німеччині й Канаді, тимчасом як в Італії, Фінляндії та Японії голосує навіть трохи більше жінок, ніж чоловіків.

Ці дані свідчать про те, що реальною перешкодою рівності обох статей є не проблема участі у виборах, а глибоке соціальне розмежування між жінками та чоловіками, що звели діяльність жінок до рамок домогослодарства. Зміни в цьому соціальному розмежуванні вплинули й на політичну активність жінок. Коли відмінності у повноваженнях та статусі між чоловіками та жінками почали зменшуватися, участь жінок у виборах зросла.

Наскільки відрізняються політичні настрої та уподобання жінок від поглядів чоловіків? Багато суфражистів, перших прибічників права жінок голосувати, вважали, що участь жінок у політиці радикально трансформує політичну діяльність і внесе новий струмінь альтруїзму та високоморальності. Противники участі жінок у виборах також стверджували, що політична участь жінок матиме незабарні наслідки, але вже катастрофічного характеру. Відомий британський противник жінок у виборах застерігав, що "революцію такого величезного значення годі провести, не заподіявши великого лиха для Англії" (Сurrell, 1974, р, 2). Поширеною е думка про те, нібито участь жінок у політичних справах зробить політичне життя банальним і водночас зашкодить стабільності родини.

Жодне з цих крайніх припущень не справдилося. Здобуття жінками права голосу не мало великого впливу на природу політичного життя. Жінки, як і чоловіки, голосують залежно від партійних преференцій, політичних орієнтацій і вибору з-поміж наявних кандидатів, хоча між жінками-виборцями та чоловіками-виборцями існують безперечні відмінності. Жінки-виборці порівняно з чоловіками в цілому більше тяжіють до консервативних поглядів, про що свідчить число голосів за праві партії. Це підтверджує досвід Франції, Німеччини та Італії. У Британії і Сполучених Штатах ситуація більш неоднозначна. У Британії за партію лейбористів голосує більше молодих жінок, ніж чоловіків, в той час як літні жінки у своїй більшості підтримують консерваторів. Обидві ці тенденції більш-менш урівноважують одна одну. В Сполучених Штатах консервативна орієнтація не так легко асоціюється з котроюсь із двох провідних партій, оскільки різниця між республіканцями та демократами не є вираженим протистоянням правих і лівих сил у політиці.

Водночас в активності виборців різної статі у США виникли істотні відмінності. Частка білих чоловіків, що голосують за республіканців та за демократів, становить відповідно 51 і 23 відсотки, тимчасом як обидві партії підтримує однакова кількість білих жінок; водночас виборці негритянської раси та іспанського походження, як чоловіки, так і жінки, активно підтримують демократів. Одружені білі чоловіки середнього віку стали головною опорою республіканців, тимчасом як незаміжні жінки, і білі, і негритянки, становлять більшість прихильників демократів.

Вплив жінок на політичні процеси неможливо оцінити виключно за показниками голосування. Групи феміністів, особливо в останні десятиліття, помітно вплинули не тільки на результати виборів, а й на політичне життя загалом. З початку 1960-х років Національна організація жінок (NOW) та інші жіночі групи США домоглися цілого ряду положень, котрі безпосередньо сприяли участі жінок у політичних справах. Ідеться про рівність прав на працю, легалізацію абортів, зміни в законах про сім'ю та розлучення, а також права лесбіянок. У більшості європейських країн подібних національних організацій жінок немає, однак зміни, що позначилися на становищі жінок у суспільстві, поставили ті самі проблеми в центр політичного життя. Багато питань, як, наприклад, питання дозволу абортів, викликають дуже суперечливі оцінки як серед жінок, так і серед чоловіків.

Жіночі групи Британії відіграли значну роль у прийнятті Закону про аборти 1967 року та законодавчих актів, спрямованих проти статевої дискримінації на роботі, жіночі організації домоглися й інших змін, що дістали вияв у таких законах, як Закон про насильство в сім'ї та матримоніальну процедуру від 1976 року, який ґарантував захист жертви домашнього насильства. Опитування в національному масштабі, проведене 1992 року, висвітлило ще й інші проблеми, котрим жінки, на відміну від чоловіків, надають пріоритетного значення. Серед цих проблем, наприклад, реалізація політики забезпечення дітей дошкільного віку місцями в дитячих садках та надання дитячої допомоги (Kellner, 1992). Хай би як там склалося в майбутньому, видається очевидним, що багато проблем і турбот, які стали особливо нагальними для жінок і які раніше ігнорувалися чи виводилися "за межі політики", нині посідають у політичних дебатах центральне місце.