Інтроверти і екстраверти, Психологічні типи, Словесно-асоціативний тест, Загальна психологія - Максименко С.Д. Бібліотека українських підручників

Інтроверти і екстраверти

Юнгівські поняття інтроверсії і екстраверсії широко відомі. Екстраверти - люди, що спрямовують лібідо (життєву енергію) зовні, на зовнішні події і інших людей. Люди подібного типу підпадають під вплив оточення, легко пристосовуються до суспільства, якому живуть, і впевнені в собі за будь-яких ситуацій.

У інтровертів лібідо спрямоване на внутрішній світ. Такі люди схильні до споглядальності, інтроспекції. Вони мало піддаються зовнішнім впливам, менш впевнені у стосунках з іншими людьми і зовнішнім світом і гірше соціально адаптовані, ніж екстраверти.

У психіці кожної людини співіснують полярні типи, однак один них домінує. Проте тип реакції, що переважає, певною мірою залежить від ситуації. Наприклад, інтроверт може виявитися досить соціально гнучким у певній ситуації, зокрема у випадку, коли порушуються його інтереси.

Психологічні типи

Згідно з юнгівською теорією, всі особистісні відмінності виявляють себе в чотирьох основних функціях: мисленні, почуттях, відчуттях і інтуїції, за допомогою яких ми можемо, власне, орієнтуватися як у навколишньому, об'єктивному світі, так і в світі внутрішньому, об'єктивному. Мислення являє собою концептуальний процес, що веде до усвідомлення значення і розуміння. Почуття - це суб'єктивний процес зважування і оцінювання. Відчуття утворюють свідоме сприймання фізичних об'єктів. Інтуїція включає в себе сприймання на несвідомому рівні.

Юнг вважав, що мислення і почуття утворюють раціональний рівень сприймання світу, оскільки включають у себе причинні судження. Відчуття і інтуїція, навпаки, являють собою нераціональний рівень, оскільки не передбачають використання поняття причини.

Усередині кожної з цих пар тільки одна може домінувати в кожний окремий момент часу.

Домінуюча функція в поєднанні з тим або іншим психологічним спрямуванням (інтроверсія - екстраверсія) утворює вісім психологічних типів (наприклад, екстравертний розумовий тип або інтровертний інтуїтивний тип).

Словесно-асоціативний тест

Ідея словесно-асоціативного тесту спала на думку Юнгу після того, як один із його колег розповів йому про асоціативні експерименти В. Вундта. У Юнга цей тест здійснюється так: аналітик зачитує одне за одним ряд слів пацієнту. Пацієнт повинен у відповідь на кожне слово сказати перше, що йому спаде на думку. При цьому вимірюється час реакції, зміни частоти дихання, електропровідність шкіри і всі інші параметри, що можуть свідчити про емоційну реакцію пацієнта.

Якщо реакція на те чи інше слово вимагає занадто багато часу, призводить до зміни ритму дихання або опору шкіри, ми можемо дійти висновку про те, що існують певні підсвідомі проблеми, пов'язані з запропонованим словом чи з можливою відповіддю.

Юнг вживав словесно-асоціативний тест як детектор брехні і навіть успішно викрив таким чином двох злочинців-крадіїв.

Підіб'ємо підсумки. Ідеї Юнга справили значний вплив на широкі сфери релігії, історії, мистецтва і літератури. Для багатьох істориків, теологів і письменників його роботи стали справжнім джерелом натхнення. Однак, в цілому наукова психологія ігнорувала його аналітичну теорію. Багато його книг так і не були перекладені англійською мовою аж до 60-х років XX сторіччя.

Нехтування Юнгом традиційними науковими методами видавалося зухвальством багатьом психологам-експериментаторам. Для них теорії Юнга з їх містичною і релігійною основою були ще менш прийнятними, ніж навіть фрейдівська концепція. У цілому закиди, що висловлюються на адресу ймовірності фрейдівської системи, можна віднести і до робіт Юнга. Він також більше спирався на клінічні спостереження і інтерпретації, ніж на контрольований експеримент.

Юнгівські вісім психологічних типів особистості зумовили появу цілої низки досить цікавих досліджень. Особливий інтерес викликає індикатор типів Майєрс - Брігтс — тест виміру характеристик психологічних типів особистості.

Цей тест, запропонований в 20-х роках К. Бріггс і І. Бріггс-Майєрс, став популярним особистісним тестом і використовується з практичною метою, зокрема для з'ясування за допомогою тестування особис-тісних характеристик при прийнятті на роботу.

Виділення типів інтровертів/екстравертів надихнуло Г. Айзенка на вдосконалення списку особистісних характеристик людей, який і призначений для вимірювання цих двох характеристик. Дослідження з використанням даного тесту показали, що деякі з юнгівських концепцій допускають експериментальну перевірку.

Однак у цілому, як і у випадку з ідеями Фрейда, більша частина юнгівської теорії (уявлення про комплекси, архетипи і колективне несвідоме) виявилася непідвладною науковому дослідженню.

Словесно-асоціативний тест сьогодні є однією із стандартних проективних методик. Саме до розряду таких тестів належить відомий тест чорнильних плям Роршаха. У понятті самоактуалізації не можна не бачити передбачення позиції А. Маслоу і всієї гуманістичної психології. Гіпотеза Юнга про те, що саме середній вік є критичним для розвитку особистості, була сприйнята А. Маслоу і Е. Еріксоном і засвоєна всією сучасною психологією особистості.

Незважаючи на його величезний внесок у психологію, роботи Юнга не дістали визнання в західній психології. Великої популярності його ідеї набули лише в 70-80-ті роки внаслідок їх містичного забарвлення.

Отже, особистість - людина з розвиненим функціональним новоутворенням, має свій унікальний і неповторний внутрішній світ, здатна до саморозвитку, самовизначення, саморегуляції в діяльності і та поведінці

Життя людини у світі є дійсним способом (формою) існування вищої психіки. А функціональне новоутворення розвивається в межах цієї вищої психіки. З цього складається функціональне новоутворення - ядро особистості.

Становлення та інтеграція особистості здійснюється перетвореннями:

— базальної емоційної саморегуляції - біогенез;

— вольової саморегуляції — психогенез;

— смислової, цілісної саморегуляції - соціогенез. Забезпечує і викликає віковічний рух людського духу нужда. Вона є:

— генетично вихідне відношення, що констатує особистість, незрозумілим поки що унікальним способом, і з'єднує в собі і біологічне, і соціальне, але не в дорослих особинах, а в новонародженому індивіді як продукті любові;

— генетично вихідне відношення, яке констатує в єдиній дихотомічній парі дозрівання біологічної особини і психологічний вияв соціальних впливів, що породжують особистість;

— психологічним показником активності особистості, особливим базальним станом, динамічною напругою, яка визначає можливість індивіда бути продуктивним протягом усього життя;

— вихідна базальна енергетична інтенція з самого початку не є суто біологічною, але має єдину біосоціальну природу і являє собою нескінченне продовження нужди соціальних істот (батьків дитини), що опредметнилась у креативний продукт - нове життя; динамічною напругою, яка визначає можливість індивіда бути активним протягом всього життя;

— сигналом мудрості тіла про дискоординації функцій організму та природною енергетично-інформаційною структурою, яка забезпечує її життя в онто- і філогенезі.

Подпись:
Атрибутивні змістовні ознаки нужди:

— гетерогенність і суперечливість біологічного і соціального у єдності;

— здатність до саморозвитку (самовдосконалення);

— розвиток є спрямованим і являє собою ортогенез;

— здатність до породження функціональних новоутворень;

— вона існує лише у формі втілення в породжену нею живу істоту;

— має афілітивну природу, як форму існування нужди у любові;

— нескінченність її існування.

Психоаналітична концепція особистості спирається на потенції колективного несвідомого в людині, наявність архетипів, спрямованості людини залежно від її станів на інтроверсію або екстраверсію. Це обумовлює вираженість психологічних її типів, а також здатність до асоціативності у діяльності і житті.