Специфікація розвитку філософії історії з переходом історичного пізнання на науково-теоретичний рівень, Необхідність конкретно-історичного розгляду філософсько-історичного вчення Маркса, Термін "суспільно-історична теорія": основні значення, Поняття "с

3.5.1.2. Специфікація розвитку філософії історії з переходом історичного пізнання на науково-теоретичний рівень

Можна погодитися й з тим, що на терені філософії історії також можлива побудова теорій, які за всіма, чи принаймні за багатьма, вимогами відповідатимуть науковим теоріям. Однак це аж ніяк не є свідченням того, що, по-перше, з появою таких теорій філософія історії взагалі має припинити своє існування як лише суто попередня, донаукова форма осягнення історичної реальності; по-друге, що подібні теорії вичерпують увесь зміст поняття "філософії історії". Адже в процесі розвитку філософії історії відбувається не збіднення, а навпаки, кількісне зростання найрізноманітніших форм вияву філософсько-історичної думки. І наукоцентричний ії напрям — це лише один, хай і дуже важливий, з таких виявів.

3.5.1.3. Необхідність конкретно-історичного розгляду філософсько-історичного вчення Маркса

Приступаючи до з'ясування місця і ролі марксової теорії історичного процесу, необхідно розглядати цю теорію, й виникнення, формування, утвердження, розвиток, поширення, сучасне значення та долю на майбутнє з урахуванням як конкретно-історичних особливостей самого цього вчення про формації, так і тих мінливих реалій, у контексті яких відбуваються всі його трансформації.

3.5.1.4. Термін "суспільно-історична теорія": основні значення

Яким же чином Маркс здійснює перехід від емпіричного до теоретичного рівня філософсько-історичного пізнання, вибудовуючи своє вчення про суспільно-економічні формації? Для того, щоб коректно і з необхідною повнотою відповісти на дане питання, необхідно насамперед з'ясувати хоча б основні значення поняття "суспільно-історична теорія", особливості зміни цих значень у процесі історичного розвитку такої теорії і, вже на цій основі — питання про внесок Маркса у розвиток філософсько-історичної теорії.

Поняття "соціально-історична теорія" є полісемантичним, тобто має кілька значень, серед яких наріжними можна вважати такі. По-перше, ця теорія може розглядатися у найширшому сенсі як корелят суспільно-історичної практичної життєдіяльності людей. По-друге, вужче, її можна визначити як систему істинних і достовірних знань, що репрезентують філософію історії чи історичну науку у ракурсі доволі високоспеціалізованих галузей історичного пізнання.

3.5.1.5. Поняття "суспільно-історична теорія": широке значення терміна

Ще у стародавньому суспільстві в результаті історичного поділу форм людської діяльності відбулося виокремлення і конституювання духовної діяльності як відносно самостійного різновиду. Знання відносно відособилися від сфери практичної життєдіяльності людей, в яку вони раніше безпосередньо впліталися. Відразу ж після такого відособлення ці знання утворювали комплекс синкретичного характеру, ще не розчленований на окремі галузі. Він містив усі накопичені людьми знання про навколишню реальність, химерно поєднані з суто міфологічними уявленнями про світ. У* подальшому від цього комплексу поступово відбруньковувалися окремі галузі людського знання. Скажімо, вже Платон поділяв тогочасні знання на окремі сукупності і навіть намагався певним чином їх упорядкувати. Арістотель, імовірно, був одним із перших, хто свідомо виділив знання про суспільство як одну з трьох основних галузей людського знання (поряд зі знаннями про природу та мислення).

У філософській літературі і сьогодні цей історично перший, синкретичний, ще не поділений на окремі різновиди, комплекс знань, що відокремлюється у стародавньому суспільстві від практичної життєдіяльності людей і конституюється у відносно самостійне утворення, характеризується по-різному. Протягом тривалого часу панував традиційний погляд на цей комплекс знань як знань філософських. П.В. Копнін переконливо довів, що вживання терміна "філософія" у даному разі є не зовсім коректним. "Те, що тоді виникло, — писав він, -—було, власне, не філософією, як ми її розуміємо тепер, а нерозчленованою на окремі галузі наукою взагалі, котра, по-перше, не звільнилася ще від релігії, по-друге, залучала у свій зміст все людське знання про світ й окремі його явища"73. Характеристика Копніним означеного синкретичного комплексу знань дала змогу конкретніше розглянути це явище, оскільки і його визначення комплексу знань як науки взагалі також виявилося вразливим. Адже і стосовно науки доцільно розрізняти і те, що виступало в ролі науки на певному етапі розвитку людства, і дійсний, сучасний зміст цього поняття. Наука в її сучасному розумінні постає дуже складним і диференційованим суспільним явищем, відносно самостійним соціальним інститутом, що характеризується:

а) системами теоретичних знань різних спрямованості та ступенів узагальнень;

б) системою діяльності, специфічної саме для сфери науки;

в) системою відповідних взаємин між людьми;

г) певною сукупністю характерних для науки ідеалів, цінностей і норм;

д) мережею властивих науці організацій, закладів та установ. Відомі й інші виміри науки, за яких вона розглядається, зокрема,

ще й як суспільний спосіб пізнання, специфічна форма суспільної свідомості, сукупність найрізноманітніших методів пізнання й перетворення реальності тощо. Початковий же комплекс людських знань може бути названий наукою, як зазначав і сам Копнін, лише за умови, що "під наукою взагалі у даному випадку розуміється сукупність уявлень як про природу в цілому, так і про окремі її явища"74. Очевидно, сюди ж варто було б додати і сукупність уявлень про суспільство.

Таким чином, якщо провести розмежування між тим чи іншим історичним уявленням про науку і тим, чим вона є насправді, то стає зрозумілим, що обидва терміни — і "філософія", і "наука" — однаково неточно характеризують означений початковий комплекс людських знань. Адже об'єкти, фіксовані цими термінами, безпосередньо не співвідносяться з практичною життєдіяльністю людей і конституюються як автономні утворення значно пізніше, на істотно вищому ступені розвитку людського суспільства.

Тому, для того щоб адекватніше охарактеризувати початкову сукупність знань, доцільніше використати поняття, яке безпосередньо корелюється з поняттям "практична життєдіяльність". Таким якраз і постає поняття "теорія". Це поняття використовується тут у своєму найширшому значенні — як безпосередній корелят активної, практичної, тобто предметно-перетворюючої, людської життєдіяльності. Значення цього поняття своїм корінням сягає ще давньогрецького етимологічного розуміння слова "теорія" як "споглядання", тобто чогось якісно відмінного від активного відношення до світу. З плином часу цей початковий недиференційований комплекс знань поділяється на відносно самостійні галузі знань, зокрема, певну системну єдність знань про життя людей, які можна визначити як соціальну теорію у широкому сенсі слова.