Нередукованість категоріального системогенезу до відображення каузальних зв'язків, Обернення послідовності як механізм категоріального переходу, Філософія історії Бібліотека українських підручників

6.2.1.16. Нередукованість категоріального системогенезу до відображення каузальних зв'язків

В ході системогенезу категорій філософії історії відображення причинно-наслідкових, каузальних зв'язків суспільно-історичних процесів справді відіграє істотну роль у кореляції категорій. Однак тлумачення системи категорій філософії історії як такої, в якій кожна наступна категорія розглядалася б як наслідок попередньої, а вся система — як лінійна, каузально зумовлена послідовність таких категорій, було б дещо наївним.

6.2.1.17. Обернення послідовності як механізм категоріального переходу

Перехід від однієї філософсько-історичної категорії до іншої, конкретнішої в ході становлення, розвитку, структурування чи функціонування їх системи — це не однобічно спрямований перехід, де попередня категорія (чи їх система) виступає причиною, а наступна — її наслідком. Спочатку, і то лише в певному сенсі, наступна категорія справді постає як наслідок, що виводиться з попередньої категорії чи, точніше, системи філософсько-історичних категорій, що виступає у вимірі даної категорії. У подальшому ж, постаючи як конкретніша категорія, глибше і різнобічніше характеризуючи історичну реальність, ця наступна філософсько-історична категорія вже сама виступає як дійсна, глибинніша основа категорії попередньої. Тобто, як категорія, що відображає такий ракурс (сферу, явище, процес) суспільно-історичної дійсності, який є засадничим, контекстуальним щодо ракурсу (сфери, явища, процесу), зображуваного категорією попередньою.

Отже, зв'язок категорій філософії історії у процесі їх системогенезу реалізується не як постійно повторюваний і жорстко заданий за спрямованістю перехід каузального характеру, як категоріальне відображення лише причинно-наслідкової залежності різних процесів і явищ у життєдіяльності людей. Такий зв'язок здійснюється як зв'язок подвійний, як взаємозв'язок філософсько-історичних категорій, їх взаємне виведення, опосередкування, "зняття". Перехід же від попередньої, абстрактнішої категорії до іншої, конкретнішої відбувається як взаємоперехід, "подвійний перехід", що фіксує "обернення" пізнавальної послідовності категорій філософії історії на зворотну їй за спрямованістю послідовність зумовленості реальних сфер чи явищ суспільно-історичного життя, що їх відображають ці категорії.

Саме так співвідносяться, наприклад, лінійне тлумачення таких основоположних понять філософії історії, як "історія", "історична культура", "цивілізація", "суспільно-економічна формація" тощо, та нелінійне, некласичне розуміння цих самих філософсько-історичних категорій.

Таке обернення категоріальної послідовності в ході побудови й розвитку філософсько-історичної теорії виражає не тільки діалектичну природу самого філософсько-історичного пізнання або ж перетворення пізнавальної послідовності категорій на протилежну за спрямованістю послідовність детермінації об'єктивних сфер історичного життя людей. Не меншою мірою воно відбиває зміну причин і наслідків та інших детермінант (умова — зумовлене, явище — сутність, випадкове — необхідне тощо) у процесі формування , структурування, розвитку і функціонування певної цілісної органічної системи історичного характеру. Можна погодитися з думкою Маркса, котрий, характеризуючи особливості історичного розвитку людського суспільства на основі вивчення його найрозвинутішого на той час етапу — машинно-індустріального суспільства, зазначав: "Якщо у закінченій буржуазній системі кожне економічне відношення передбачає інше в буржуазно-економічній формі і таким чином кожне установлене є разом з тим і передумовою, то це має місце в будь-якій... органічній системі. Сама ця органічна система як сукупне ціле має свої передумови, і її розвиток у напрямі цілісності полягає саме в тому, щоб підпорядкувати собі всі елементи суспільства або створити з нього ще відсутні в неї органи. Таким шляхом сиотема в ході історичного розвитку перетворюється в цілісність. Становлення системи такою цілісністю утворює момент її (системи, процесу) розвитку"62.