Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії, Релігія як соціальний інститут: історична постановка питання, Релігія як соціальний інститут: сучасне трактування, Філософія історії Бібліотека українських підручників

1.3.5. Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії

Таким чином, якщо релігійний світогляд розглядати у його найширшому значенні як один із трьох основних, поряд з міфологічним і філософським, способів осягнення історії, то він постає ПОНЯТТЯМ ширшим, ніж поняття власне релігії як форми історичної людської свідомості. Остання постає в цьому разі як смисловий фокус, ядро, центральний вузол структури релігійного історичного світогляду. Зовсім по-іншому виглядає співвідношення релігійного світогляду і релігії, якщо під останньою розуміти не форму свідомості, а певну організовану підсистему суспільного життя, складний соціальний інститут. По-перше, у цьому разі, по суті, нівелюються відмінності між релігійним світоглядом і релігійною формою свідомості. Ці світогляд та свідомість постають тут як, в принципі, тотожні, такі, що репрезентують лише один із "поверхів" релігії як соціального інституту.

З'ясуємо спочатку, що собою являє релігія як соціальний інститут і як вона співвідноситься з релігійним історичним світоглядом, тобто релігійним осмисленням історичної дійсності.

1.3.5.1. Релігія як соціальний інститут: історична постановка питання

В історії європейської культури одним з перших до вивчення релігії як соціального інституту підійшов англійський мислитель другої половини XIX — початку XX ст. Герберт Спенсер. Разом зі своїм французьким колегою Огюстом Контом вони є основоположниками позитивного, а не філософського, підходу до дослідження соціально-історичного процесу і засновниками "справжньої" науки про суспільство — соціології. Розробляючи засади соціології, Герберт Спенсер якраз і сформулював своє вчення про соціальні інститути, до яких відніс і релігію. Для Спенсера властивим було органіцистське трактування суспільства — за аналогією з живим організмом, за якою будь-яке розвинуте суспільство має три системи органів: S65 ту, що підтримує життя і в біологічному організмі забезпечує живлення, а в суспільстві — виробництво необхідних продуктів; розподільчу, яка на основі поділу праці робить можливим зв'язок і узгодження (consensus) різних компонентів суспільного організму; регулятивну, завдяки якій забезпечується підпорядкування складових соціальному цілому. Органами ж означених трьох систем і виступають, за Спенсером, соціальні установи чи, інакше, соціальні інститути. Мислитель виділяє шість різновидів таких соціальних інститутів: домашні, обрядові, політичні, релігійні (церковні), професійні та промислові. Релігії при цьому він надає особливої ваги, вона, зокрема, розглядається ним ще у першому, теоретичному, томі "Засад соціології"66, тоді як всі інші соціальні інститути, разом з церковними, — у другому, прикладному томі67.

Втім за змістом спенсерівська характеристика інституту релігії є надто бідною й поверховою, зрозуміло, лише з позицій сьогодення, оскільки для того часу зроблене Спенсером було великим, суспільно значущим кроком уперед у розумінні релігії. Сьогодні ж питання про зміст і структуру релігії як соціального інституту ставиться й розв'язується значно конкретніше.

1.3.5.2. Релігія як соціальний інститут: сучасне трактування

У статусі сучасного соціального інституту релігія розглядається як відносно самостійна та багатокомпонентна підсистема суспільного життя. Серед її численних складових визначальними постають насамперед такі п'ять:

1) відповідна форма свідомості;

2) система релігійної діяльності;

3) сукупність певних відносин між людьми, що характеризують релігію;

4) система релігійних символів, цінностей і норм;

5) мережа властивих релігії організацій, закладів і установ. Кожен з перелічених компонентів є, безумовно, важливим як для

формування, утвердження, структурування та функціонування релігії, так і для її адекватного (такого, що відповідним чином відображає особливості релігії) пізнання. Некоректними є чисельні спроби або взагалі звести релігію лише до якоїсь однієї з її складових, або ж, принаймні, інтерпретувати одну з цих складових як головну, вирішальну, а всі інші як похідні, другорядні. Лише взяті системно, разом, означені п'ять елементів повною мірою охоплюють релігію як складний інститут суспільного життя. Однак, коли цей соціальний інститут розглядається під певним кутом зору, та чи інша з перелічених характеристик релігії може виходити на перший план.