Типи роздрібних торговців, Організація торгівлі - Апопій В.В. Бібліотека українських підручників

Типи роздрібних торговців

В організації роздрібної торгівлі суттєвого значення набуває визначення різновиду, або типу, вітчизняного роздрібного торговця з числа всіх, що функціонують на споживчому ринку. З цією метою застосовують цілісну класифікацію суб'єктів роздрібного ринку за низкою комерційних, організаційних або технологічних ознак.

Під типом роздрібного торговця розуміють характерний аналог, зразок торговельного підприємства або одиниці, виділений за ознаками капітальності і параметрів споруди даного суб'єкта торгівлі, а також основної його спеціалізації. Вид і параметри споруди, в якій розташовується роздрібний торговець та його провідна спеціалізація, завжди тісно пов'язані і взаємно обумовлюють одне одного: неможливо організувати універмаг у приміщенні павільйонного типу, як і нераціональним є, скажімо, використання великих і торговельних площ для організації дрібно-роздрібної торгівлі.

Тип роздрібного торговця являє собою такий різновид торговельного підприємства або одиниці, який характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою послуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, формами продажу товарів.

Роздрібна торговельна мережа традиційно тяжіє до уніфікації окремих типів роздрібних торговців через їх типізацію. Типізація роздрібних торговців — це об'єктивний процес добору ефективних у технічному, технологічному, економічному змістах зразків торговельних підприємств і одиниць для забезпечення високорентабельної діяльності за умови створення максимальних зручностей для покупців. Процес типізації є реальною вимогою ринкової економіки і дозволяє забезпечити кілька напрямів роботи суб'єктів споживчого ринку:

> індустріалізувати, а отже, здешевити будівництво й улаштування торговельних підприємств і одиниць;

> уніфікувати організацію торгово-технологічних процесів у них;

> сформувати й закріпити відому, а головно, зручну для покупців модель обслуговування.

Найпомітнішими є відмінності в структурі типів магазинів (крамниць) — найбільших і найчисленніших суб'єктів роздрібного торговельного обслуговування населення. У складі крамниць залежно від їх потенціалу і провідної спеціалізації виділяють такі основні типи:

Гіпермаркет — магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею понад 3000 м2, з максимально широким асортиментом (більше ніж 15 тисяч асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

Універмаг — магазин загальноміського значення, торговельною площею понад 1500 м2, з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) непродовольчих товарів.

Універсам, або супермаркет — великий магазин самообслуговування всередині жилої зони міста, що має торговельну площу понад 400 м , з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

Міні-маркет — магазин самообслуговування торговою площею до 200 м", з обмеженим асортиментом (до 500 асортиментних позицій) продовольчих товарів.

Торговельний центр — група торговельних об'єктів, зосереджених в одному місці і керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами і місцезнаходженням функціонально відповідають запитам торговельної зони, що обслуговується ними.

Комісійний магазин — магазин-комісіонер, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних чи фізичних осіб (комітентів) на засадах договору комісії, без перейняття права власності на підкомісійні товари.

Дискаунт — тип магазину, що характеризується обмеженою номенклатурою торгових послуг, до того ж у ньому товари повсякденного попиту реалізуються за порівняно низькими цінами або з наданням постійних торгових знижок.

До основних типів звичайних продовольчих магазинів також відносять: "Гастроном" (400—2000 м2); "Овочі-фрукти" (250—400 м2); "Хлібокондитерські вироби" (250—400 м2); "Риба" (250—400 м2) та інші вузькоспеціалізовані продовольчі крамниці.

Основними типами звичайних непродовольчих магазинів є також: "Товари для дітей" (650—5600 м2); "Товари для жінок" (650—5600 м2); "Товари для чоловіків" (650—2500 м2); "Товари для дому" (250—1500 м2); "Культтовари" (250—1000 м2); "Радіотовари" (250—650 м2); "Книги" (250—400 м2) і низка спеціалізованих магазинів — "Квіти", "Меблі", "Автомобілі", "Ювелірні вироби" тощо.

Розвиток роздрібного ринку поступово приводить до появи й утвердження у вітчизняній практиці типів роздрібних торговців, що напрацьовані світовою практикою ритейлінгу. Нижче наведено типи роздрібних торговців, що функціонують у країнах з розвиненою ринковою економікою.