Образотворче, музичне, театральне мистецтво, Історія України - Лазарович М.В. Бібліотека українських підручників

Образотворче, музичне, театральне мистецтво

В образотворчому мистецтві під час війни домінував патріотичний плакат і сатирична карикатура. Зокрема, багато плакатів та листівок створили такі українські художники, як О. Шовкуненко, К. Трохименко, М. Дерсгус, М. Глущенко, В. Касіян, О. Пащовко, І. Літинський, С. Бесєдін,Ю. Балановський, О. Довгаль. Їхні витвори розповсюджувалися на фронті, серед населення прифронтових і окупованих територій, закликали до боротьби із загарбниками. Надзвичайно переконливими і промовистими були твори В. Касія-на "Набій, слов'яни" та оригінальна за задумом серія "Гнів Т. Шевченка — зброя перемоги ", І. Латинського — "За плач дітей, за дим руїн, за кров братерську — на Берлін", О. Довгаля, який створив серію плакатів на тексти Кобзаря "Вражою злою кров'ю волю окропіте!" та ін.

У післявоєнний період героїка недавніх подій залишалася одною з головних тем. їй присвятили свої картини О. Будников — "Стояти на смерть", Ю. Волков — "Подвиг п'яти героїв-севастопольців", П. Перхет — "Подвиг моряків", В. Полтавець — "Атаку відбито" та ін.

У той же час українські митці звертали увагу па пересічного українця, його працю, повсякденні турботи. Особливою популярністю користувалися полотна О. Максименка "Господарі землі", Т. Яблонської "Хліб", В. Костецького "Повернення" та ін.

Близько 350 музичних творів написали під час війни композитори України. Справжніми подіями в українській музиці стали симфонія "Україно моя", створена А. Штогаренком на слова А. Малишка та М. Рильського, кантата "Клятва" на слова М. Бажана, четверта сюїта для симфонічного оркестру Ю. Мейтуса. Чимало ансамблів української пісні й танцю давали свої концерти на фронті. Лише один із них, під керівництвом Л. Чернишової, понад дві тисячі разів виступив перед воїнами.

У музичному житті республіки після війни найпомітнішими були поема "Дніпро" С. Людкевича, друга симфонія К. Данькевича, опера Ю. Мейтуса "Молода гвардія". Низку творів переважно вокального жанру написав В. Барвінський, який тоді обіймав посаду директора Львівської консерваторії та голови Львівського відділення Спілки композиторів.

У зв'язку з боротьбою проти "українського буржуазного націоналізму", яка велася в другій половині 40-х — на початку 50-х років, безпідставних нападок зазнали і деякі діячі музичного мистецтва. Зокрема, були засуджені композитори К. Данькевич за оперу "Богдан Хмельницький", Г. Жуковський за оперу "Від усього серця".

М. Вериківського, М. Колесу, В. Лятошинського та інших затаврували за те, що вони у своїй творчості дотримуються "антинародного, формалістичного, згубного для радянської музики напряму". У в'язниці примусили підписати документ про дозвіл на знищення своїх рукописів, а потім вислали на довгих десять літ у Мордовію В. Барвінського. Навіть такі "пестунчики" тодішнього режиму, як 0. Корнійчук і його дружина В. Василевська були розкритиковані за недостатнє розкриття "прогресивної" ролі російського царя та російських бояр у лібрето до опери "Богдан Хмельницький".

Активною в роки війни була творча праця 42 евакуйованих з України театральних колективів, які діяли в радянському тилу: Київський театр опери та балету ім.. Т. Шевченка — в Уфі й Іркутську, Київський драматичний театр ім. І. Франка — в Семипалатинську і Ташкенті, Харківський оперний театр ім. М. Лисенка — в Читі, Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка — у Фергані та ін. Головна увага приділялася виступам у військових частинах, госпіталях, на заводах, фабриках, шахтах, у радгоспах, колгоспах. У фронтових концертах, які нерідко відбувалися просто неба, виступали видатні майстри театрального мистецтва 3. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко та ін.

Українські театри працювали й на окупованих нацистами територіях, зокрема, у Львові, Станіславі, Тернополі, Києві, Харкові, Херсоні. В їх репертуарі були такі твори національної класики, як "Запорожець за Дунаєм", "Маруся Богуславка", "Украдене щастя" та ін.

Після війни театральне життя пожвавилося. На початку 50-х років у республіці діяли близько 70 професійних театрів, більшість із них ставили вистави українською мовою. Захоплення мільйонів глядачів викликала майстерність видатних майстрів сцени Б. Гмирі, Н. Ужвій, Г. Юри, А. Бучми та ін. Серед недоліків післявоєнного часу — ідеологічний прес, який тяжів над театром. Обов'язковим для репертуару стало оспівування "будівництва соціалістичного ладу". Значна частина вистав мала антиамериканську спрямованість.

Незважаючи на евакуацію українських кіностудій до Середньої Азії, продовжували працювати над створенням художніх і хронікально-документальних фільмів кіно митці України. Зокрема, Київська кіностудія художніх фільмів, яка перебувала в Ашхабаді, з допомогою Ашгабатської і Ташкентської студій створила такі фільми, як "Олександр Пархоменко", "Як гартувалася сталь", "Партизани в степах України". У 1943 р. режисер М. Донський поставив фільм "Райдуга", який отримав премію американської Академії кіномистецтва "Оскар", а у 1946 р. — Державну премію СРСР.

Особливої ваги в роки війни набуває документальне кіно. фронтові кінооператори, часто ризикуючи життям, фіксували на плівці безцінні свідчення героїзму і трагедії Другої світової війни. Напри. клад, кінооператор В. Орлянкін пройшов з кінокамерою від Волги до гирла Дунаю. Вже у вересні 1941 р. Українська студія хронікального фільму випустила перший кінорепортаж "З фронтів Вітчизняної війни". Великою популярністю користувалися документальні фільми "Битва за нашу радянську Україну" (1943) та "Перемога на Правобережній Україні..." (1944), створені О. Довженком.

О. Довженко під безпосереднім враженням побаченого і пережитого в перші місяці війни написав сценарій фільму "Україна в огні". За задумом автора, це мала бути правда про народ і його біду, про страшний для України 1941 р. Сценарій, який Сталін спочатку сприйняв схвально, невдовзі було піддано розгромній критиці, а автора — шельмуванню. Одною з причин цього, про що Довженкові натякнули, було те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом. Виступаючи на політбюро в січні 1944 p., Сталін говорив, що у повісті " ревізується ленінізм, ревізується політика нашої партії з основних керівних питань. Кіноповість Довженка містить грубі помилки антиленінського характеру — це відвертий випад проти політики партії". Як наслідок, фільм був знятий лише у 1960 р., уже після смерті режисера, його дружиною Ю. Солнцевою ("Повість полум'яних літ").

Кінематограф відігравав важливу роль у розвитку масової культури й у післявоєнний період. В УРСР працювали 3 кіностудії — Київська, Одеська і Ялтинська. Популярними стали кінокартини "Сільська вчителька", "Педагогічна поема", "Весна на Зарічній вулиці", "Тарас Шевченко" та ін. Українська студія кінохроніки на початок 1946 р. випустила понад 100 кіножурналів "Радянська Україна". Діяло 7,2 тис. кінотеатрів. Зароджувалося телебачення.

В умовах післявоєнної відбудови міст значна увага приділялася архітектурі. Своєрідний еклектичний стиль післявоєнних років, який поєднував різноманітні архітектурні стилі Відродження, російського класицизму, українського бароко, а також такі неодмінні атрибути доби соціалізму, як шпилі із зірками, скульптури робітників і селян, отримав назву сталінське бароко. У цей час було відбудовано й реконструйовано Дніпрогес, будинки Київського університету імені Тараса Шевченка, Верховної Ради та ін.

Отже, українські науковці, освітяни, письменники, художники, композитори, як і інші верстви суспільства, своєю самовідданою працею доклали значних зусиль у боротьбу проти нацизму. їхні технічні винаходи, наукові дослідження, патріотичні літературні і мистецькі твори стали вагомою складовою здобутої перемоги. Од пак У повоєнні роки безперечні успіхи в розвитку освіти, науки та культури значною мірою нівелювалися догматизмом тоталітарної системи.


Запитання і завдання для самоконтролю

1. Розкрийте основний зміст радянсько-німецьких договорів 1939 р. та їх наслідки для українських земель.

2. Прослідкуйте хронологію подій та основні періоди Другої світової війни на українських землях.

3. У чому полягала суперечливість і трагізм процесів "радянізації" в Західній Україні?

4. Дайте оцінку Акту відновлення Української держави від 30 червня 1941 р.

5. Що собою являв нацистський "новий порядок" в Україні?

6. Проаналізуйте характерні риси антинацистського руху Опору на українських землях.

7. Яким був внесок українського народу в перемогу над нацистською Німеччиною в Другій світовій війні?

8. Визначте характерні риси політико-ідеологічного та культурного життя в Україні в другій половині 1940-х — на початку 1950-х років.