Бодрільяр: світ гіперреальності, Джон Томпсон: мас медіа та сучасне суспільство, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

Бодрільяр: світ гіперреальності

Одним із найвпливовіших сучасних теоретиків у сфері засобів масової інформації є французький автор Жан Бодрільяр. Він розглядає вплив сучасних мас медіа як цілком відмінну і дуже важливу форму технології. Поява мас медіа, особливо електронних, насамперед телебачення, змінила саму природу нашого життя. Телебачення не просто "подає" нам світ, воно дедалі більше визначає, яким наш життєвий світ є насправді.

Звернімося до прикладу судового процесу над О. Дж. Сімпсоном, гучної справи, що слухалася в Лос-Анджелесі у 1994—1995 роках. Спочатку Сімпсон був відомим гравцем американської футбольної ліґи, а згодом став популярним актором. Він знімався в кількох відомих фільмах, у тому числі в серіалі "Оголена зброя". Його звинуватили в убивстві власної дружини Ніколь і в результаті тривалого процесу виправдали. Пряму трансляцію судового процесу дивилися в багатьох країнах, включаючи й Британію. В Америці цей процес постійно транслювався на шести телевізійних каналах.

Процес вийшов за межі залу суду. Це було телевізійне явище, що об'єднало мільйони глядачів та коментаторів. Цей процес став ілюстрацією того, що Бодрільяр назвав "гіперреальністю". "Реальності", яку дає нам змогу побачити телевізор, вже не існує. "Реальність" — це фактично низка образів, створених телекоментаторами цілого світу, котрі назвали цей процес глобальною подією.

Незадовго до початку протистояння в Перській затоці 1991 року Бодрільяр опублікував у газеті статтю під назвою "Війна в затоці неможлива". Після оголошення війни і кривавого конфлікту здавалося, що Бодрільяр помилився. Аж ніяк. По закінченні війни він написав ще одну статтю — "Війни у Перській затоці не було". Що ж він мав на увазі? Те, що ця війна була не такою, які нам відомі з історії. Це була війна епохи мас медіа, телевізійний спектакль, в якому разом з іншими глядачами всього світу Джордж Буш і Саддам Хусейн переглядали теленовини "Сі-Ен-Ен", щоб зрозуміти, що насправді відбувається.

Бодрільяр стверджував, що за доби повсюдного проникнення мас медіа постає нова реальність — гіперреальність, скомпонована із суміші діяльності людини та образів зі сфери засобів масової інформації. Світ гіперреальності вибудовується із "видимості" (simulacra) — образів, котрі набувають значення тільки через інші образи, а отже, не існують у "зовнішній реальності". Наприклад, сучасна реклама сигарет "Silk Cut" зовсім не стосується тютюнових виробів, а пов'язана з довгою низкою попередніх реклам. Сьогодні жодний політичний діяч, що не з'являється повсякчас на телеекрані, не може виграти вибори: телевізійний імідж цього діяча і є "особою", відомою більшості телеглядачів.

Джон Томпсон: мас медіа та сучасне суспільство

Спираючись почасти на теорію Габермаса, Джон Томпсон проаналізував залежність між засобами масової інформації та еволюцією індустріальних суспільств (Thompson, 1990, 1995). На переконання Томпсона, з часу появи книгодрукування і аж до ери електронної комунікації мас медіа відігравали чільну роль у розвитку сучасних інституцій. На думку Томпсона, основоположники соціології, включаючи Маркса, Вебера та Дюркгайма, приділяли надто мало уваги ролі мас медіа, помітної навіть на ранніх стадіях сучасного суспільства.

Погоджуючись із деякими ідеями Габермаса, Томпсон водночас був критичним щодо його поглядів, як і позицій Франкфуртської школи та вчення Бодрільяра. Ставлення членів Франкфуртської школи до індустрії культури було надто негативним. Як вважав Томпсон, сучасні мас медіа не позбавляють нас можливості критичного мислення; насправді вони надають нам різного роду інформацію, до якої ми раніше не мали доступу. Як і члени Франкфуртської школи, Габермас помилявся, вважаючи людей лише пасивними реципієнтами повідомлень засобів масової інформації. На думку Томпсона, "повідомлення мас медіа здебільшого обговорюються під час їхнього сприйняття і після цього... (Вони) трансформуються у безперервному процесі розповідей і переказів, інтерпретації та реінтерпретації, коментування, насмішок і критики... Сприймаючи повідомлення і повсякчас вносячи їх у наше життя... ми постійно формуємо і переформовуємо наші навички та запас знань, перевіряючи наші відчуття і смаки, а також розширюючи межі нашого досвіду" (Thompson, 1995, pp. 42—43).

Томпсонівська теорія мас медіа полягає в розмежуванні трьох видів взаємодії (див. таблицю). Міжособистісна взаємодія, як, наприклад, під час розмови людей на вечірці, містить багато ключів,

якими люди користуються, щоб сповнити змістом висловлювання інших (див. розділ 4). Опосередкована взаємодія передбачає використання технологічних засобів мас медіа — паперу чи електронного зв'язку. Характерною рисою опосередкованої взаємодії е те" що вона розгортається в часі і просторі — тобто виходить далеко за межі звичайної міжособистісної взаємодії. Опосередкована взаємодія відбувається між індивідами у прямий спосіб, наприклад, коли двоє людей розмовляють по телефону, однак при цьому відсутнє різноманіття "ключів", як під час розмови лицем до лиця.

Третій вид взаємодії — це опосередкована квазі-взаємодія. Вона зводиться до різновиду суспільних відносин, створюваних засобами масової інформації. Така взаємодія розгортається в часі і просторі, проте нікого безпосередньо не пов'язує: звідси термін "квазі-інтеґрація". Два попередніх види мають "діалогічну" спрямованість, коли індивіди спілкуються безпосередньо. Опосередкована квазі-інтеґрація є "монологічною". Скажімо, телепрограма є односторонньою формою комунікації. Люди, що дивляться програму, можуть обговорювати її і, можливо, адресувати деякі репліки телеприймачеві, але, звісно, він їм не відповідає.

На думку Томпсона, третій вид, як правило, домінує над двома іншими. Власне, цієї думки дотримувався і Бодрільяр. У нашому житті сьогодні радше переплітаються усі три види. Як стверджує Томпсон, мас медіа змінюють співвідношення громадського та особистого в нашому житті. Але, всупереч поглядам Габермаса, до сфери громадського зараз належить набагато більше, ніж раніше, і це часто призводить до суперечок та протиріч.

Види взаємодії

За приклад може стати опубліковане 1995 року в "Панорамі" інтерв'ю з принцесою Діаною. Вона відповіла на багато питань про її особисте життя, що їх ставили зацікавлені глядачі, і водночас багато сказала про роль інституту монархії. Обидва аспекти інтерв'ю викликали жваві дебати не тільки на сторінках газет і телеекранах, а й у родинних колах, барах і кав'ярнях по всій країні.

Ідеологія та мас медіа

Дослідження сутності мас медіа тісно співвідноситься з роллю ідеології у суспільстві. ІДЕОЛОГІЯ пов'язана з впливом ідей на переконання та вчинки людей. Це поняття широко використовується в дослідженнях ролі мас медіа, як і в інших галузях соціології, проте тривалий час воно було також предметом суперечок. Уперше це слово вжив французький письменник Дестут де Тресі наприкінці 1700-х років. Він вживав його в розумінні "наука про ідеї".

Проте в устах наступних поколінь авторів цей термін набув більш критичного значення. Наприклад, Маркс вважав ідеологію "фальшивою свідомістю". Впливові групи здатні контролювати панівні ідеї, що функціонують у суспільстві, з метою виправдати свої власні позиції. Так, згідно з Марксом, релігія часто має ідеологічну природу, вона навчає злидарів миритися зі своєю долею. Соціальний аналіз має виявити викривлення в ідеології, щоб дати знедоленим можливість відшукати справжню перспективу життя і вдатися до дій, котрі поліпшили б їхні життєві умови.

Томпсон (1990) називає погляди де Тресі нейтральною концепцією ідеології, а позицію Маркса — критичною концепцією ідеології. Нейтральні концепції "характеризують явища як ідеологію чи ідеологічні, не вважаючи, що ці явища є обов'язково ілюзорними, хибними або такими, що служать інтересам якоїсь конкретної групи".

Критичні поняття ідеології передають негативний, критичний або пейоративний зміст і містять у собі "завуальовану критику або осуд".

На переконання Томпсона, перевагу слід віддати критичному аспекту, оскільки він пов'язує ідеологію з владою. Ідеологія стосується застосування символічної влади, тобто в який спосіб ідеї приховують, раціоналізують чи узаконюють інтереси панівних груп суспільного ладу.

У своїх дослідженнях група "Медіа" з Глазго фактично аналізувала ідеологічні аспекти презентації теленовин. Як правило, у теленовинах виправдовувалися дії уряду та керівництва компаній і засуджувалися акції страйкарів. Загалом, на думку Томпсона, мас медіа включає не тільки новини, але й усі різновиди змісту і жанру програм, істотно розширюють масштаб ідеології в сучасному суспільстві. Вони мають вплив на масові аудиторії і, за термінологією Томпсона, ґрунтуються на квазі-взаємодії, адже аудиторія не може дати на їхні звернення безпосередньої відповіді.