Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу, Філософія історії Бібліотека українських підручників

1.3.6. Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу

Оскільки нас цікавить насамперед релігійне осмислення історичного процесу, то пріоритетним у розгляді релігії стає її осягнення як певної форми людської свідомості.

Що ж таке релігія як одна з основних форм свідомості людей? Передусім слід зазначити, що це не тільки, й, можливо, навіть не стільки свідомість окремого індивіда, скільки свідомість спільнотна, суспільна, та, що є спільною (робить спільниками, однодумцями) для багатьох людей. У загальному плані релігію як різновид суспільної свідомості попередньо, так би мовити, у робочому порядку, можна схарактеризувати як одну з основних форм духовно-практичного (на зразок мистецтва, моралі чи філософії та на відміну від, скажімо, духовно-теоретичної форми такого освоєння — науки) освоєння людиною свого світу.

Чим же релігія відрізняється від інших форм духовно-практичного освоєння? Якщо мистецтво і відповідно естетика опікуються питаннями художньої творчості, співвідношення прекрасного та потворного, а мораль і етика — проблемами добра і зла, то релігійна свідомість у найзагальнішому плані постає як сукупність поглядів, уявлень, упереджень, передсудів, ідеалів, концепцій, вчень, вірувань, сумнівів, переконань, установок, орієнтацій, досвіду та стереотипів поведінки, розташованих у своєрідному "силовому полі" співвідношення святості та гріховності, поцейбічного — природного та потойбічного — надприродного. Тобто це певна форма свідомості, що характеризує саме релігію.

Зрозуміло, що реальним суб'єктом релігійного осягнення історії постає не сама по собі релігійна свідомість, а окрема людина, група людей, певна органічна чи соціальна спільнота, нація, народ, історична культура, цивілізація, те чи інше конкретне суспільство чи взагалі людство остільки, оскільки вони можуть розглядатися як носії та справжні суб'єкти релігійної свідомості. Таке вкрай багатоформне явище, як релігійна свідомість, поділяється за своїми суб'єктами; подібний поділ можна розглядати з деякими застереженнями як засадничий, базовий. Однак релігійне усвідомлення історичних реалій може відбуватися і через множину багатьох інших форм, що істотно різняться між собою і мають відповідно групуватися за відмінними критеріями. У чомусь поділ релігійної свідомості на структурні елементи може при цьому збігатися з тим, який характерний для суспільної свідомості загалом. Та прямі аналогії тут все ж недоречні. Скажімо, суспільна свідомість поділяється на низку різновидів за предметом і способом відображення: на економічну, політичну, правову, моральну, естетичну, філософську, тоді як релігійна не має подібного поділу, а навпаки, сама є членом цього ряду. Суспільна свідомість членується за рівнями на буденну, емпіричну та теоретичну. Для релігійної людини членування якщо й можливе, то в значно трансформованому, переосмисленому вигляді. Наприклад, релігійну свідомість можна розмежовувати на буденну та спеціалізовану (богословську, теологічну). Чіткіше простежуються аналогії між суспільною свідомістю в цілому та свідомістю релігійною при розщепленні на сфери (суспільної свідомості — на суспільну психологію та ідеологію; релігійної свідомості — на релігійну психологію й релігійну ідеологію) і на стани (суспільної свідомості — на світогляд, духовну атмосферу, громадську думку; релігійної — на релігійний світогляд, релігійну духовну атмосферу та релігійну громадську думку). Однак і в цих випадках про паралелі можна говорити переважно лише щодо форми, за змістом же тут, звичайно, мають місце істотні розбіжності серед відмінних різновидів суспільної свідомості.

Значущість відмінностей між різновидами духовного освоєння історичного світу, властивими релігійній свідомості, може змінюватися залежно від того, яка особливість властива цим відмінностям при, скажімо, гносеологічному, теоретико-пізнавальному підході: так, у гносеологічному зрізі відмінністю між буденною релігійною свідомістю та суспільною релігійною психологією аж ніяк не можна нехтувати. Адже не можна не враховувати, наприклад, тієї обставини, що для релігійної психології властивий переважно стихійний характер, оскільки тут" зазвичай, переважають не свідомі, а позасвідомі процеси релігійного освоєння історичних реалій. Буденна ж релігійна свідомість є передусім саме усвідомленням (хай в елементарних, не завжди адекватних, перетворених формах) фактів історичного життя людей у релігійному колориті.