Уява, сенсорна сфера та інтуїція, Загальна психологія - Максименко С.Д. Бібліотека українських підручників

Уява, сенсорна сфера та інтуїція

Ми вивчали особливості процесу становлення образу залежно від активності сфер психіки - свідомості і процесів, що здійснюються під порогом свідомості. Вивчалися свідомі і сенсорні дії - якісно відмінні психічні явища, не першорядні і другорядні, а механізми, які можуть працювати, підсилюючи один одного в розв'язанні задач творчості і життя.

Г. С. Костюк дійшов висновку, що становлення образу предмета відбувається шляхом трансформації гіпотез про невідоме - предмет, що сприймається в ускладнених умовах.

Досліджувані Г. С. Костюка сприймали предмет, який у темряві освітлювався спалахами імпульсної лампи. Кожний імпульс світла додавав нову інформацію, що уточнювала гіпотезу про справжній вигляд предмета.

Вихідна умова: людина зіткнулася з невідомим - задачею, яка спричиняє дискомфорт. Що з людиною відбувається? Почуття оцінило ситуацію - невідоме, що й спричинило стан дискомфорту; мислення задачу сформулювало - треба повернутися до приємного стану, перетворити невідоме на відоме. Але засобів розумових дій і енергії для швидкого розв'язання задачі в людини бракує - виникає стан мук під час втілення гіпотез: усвідомлюється задача і відбуваються пошуки можливостей її розв'язати.

На допомогу почуттям і мисленню приходить уява і створює ряд гіпотез-образів: а) бажаного предмета - розв'язаної задачі; б) дій розумових і психомоторних, завдяки здійсненню яких вона буде розв'язана. Образ уяви порівнюється з наявною інформацією про оригінал і приймається рішення про міру їх адекватності. І цей процес продовжується, поки в людини нагромадиться достатня енергія — і тоді образ-гіпотеза і предмет стануть адекватними, що й було метою, бажаним.

Шляхом взаємодії відчуттів, почуттів, уяви та мислення людина створювала гіпотези, користуючись минулим і сучасним - неповним образом предмета до моменту розв'язання задачі: коли образ стане адекватним предмету. Свідома думка схильна користуватися стереотипами і пристосовує відомі способи розв'язання задач до нових умов. А щоб вийти за межі стереотипів, треба мати достатній рівень енергії. Причому трансформація гіпотез може бути вербалізованою на всіх етапах становлення образу предмета.

Становлення образу предмета через трансформацію гіпотез про невідоме — предмет, що сприймається в ускладнених умовах, може розглядатися як модель творчого процесу. У моделі визначені всі механізми перетворення невідомого на відоме: здійснюються відкриття, винаходи і створюються художні образи.

Разом з тим існує механізм перетворення змісту і послідовного зорового образу.

Організація дослідження. Ми вивчали механізм створення сенсорною сферою цілісних образів із нецілісних предметів. За основу випробувань бралися деякі уявлення про механізми пам'яті — надійного "сховища" знань, досвіду, смислів. Усе минає, але все залишається в пам'яті. Розглядатимуться несвідомі способи перетворення образів, того, що оминуло фокус свідомості і мимовільно запам'яталося й залишилося в сховищах пам'яті.

Послідовний образ - феномен сенсорики - дає змогу "бачити, чути, смакувати" тощо - зміст відображеного й неусвідомлюваного. У змінах послідовного зорового образу можна "бачити" природні, незалежні від свідомості і волі, перетворення його форми і змісту, спостерігати те, що відбувається відповідно до законів психіки. Послідовні образи характерні для сенсорних систем і з енергетичної точки зору вони -метаболічні хвости від енергії зовнішніх впливів.

Образу натуральному кольорі - перша фаза. У ній дублюється форма бліцу й джерела світла - один до одного.

Сутність цього виражається так: 1) якийсь час образ утримує свою інтенсивність, 2) потім, замість того, щоб почати гаснути, - підвищує свою яскравість, нібито бере енергію з нових джерел.

Ми маємо тут справу із спалахом послідовного образу. У цьому образі нічого дивовижного і - тим більше - страшного. Душа й тіло мають здатність боротися за збереження енергії та інформації.

Феномен спалаху образу близький до ремінісценції.

Спалах послідовного образу відбувається в лічені секунди (від 10 до 15 секунд), а ремінісценція виникає через більший проміжок часу - рахунок іде на дні.

Спалах послідовного зорового образу - явище енергетичного походження. "Осяяння" - те саме, хоча містить ще й інформаційну складову. Людина, в якої з'являється спалах образу, має оптимальний енергетичний потенціал.

Отже, механізм інтуїції і "спалах" послідовного образу - явища споріднені: вони елементи одного механізму.

Образ із перебігами додаткових кольорів - друга його фаза. З "темряви" через деякий час - лічба ведеться на секунди — виникне послідовний образ оригіналу в додаткових кольорах. У кожної людини забарвлення образу різні.

Чому ми, сприймаючи ахроматичне світло - біле і всі відтінки до сірого й чорного - бачимо в послідовному образі хроматичні кольори предметів? Виходить, що людина, завдяки своєму органу чуття - оку, -здатна працювати як призма.

Природа дала людині здатність аналізувати сенсорне відображення поза її свідомістю, волею й мисленням. Сенсорика людини може розкладати на складові сонячний промінь, пропускаючи його, нібито крізь призму, у спектр із семи кольорів. Але в послідовному образі можна аналізувати лише одне - світло, а ось синтезувати - нічого, бо світло — синтез різних електромагнітних коливань.

Отож, людина приречена на творчість над матеріалом від сенсорних образів і в тому числі від послідовних образів до абстрактних понять, у змісті яких майже неможливо знайти чуттєві підвалини й усвідомлені зв'язки.

Негативний послідовний образ - третя його фаза. Він починається із світання, перетворення енергії і інформації на сенсорний факт із новим забарвленням образу.

Отже, наша почуттєва сфера користується знову-таки суто розумовим прийомом - запереченням: біле робить чорним. Прагне довести істину математичним шляхом - доведенням від протилежного.

Оптимальний стан людини характеризується наявністю трьох фаз послідовного зорового образу: а) у натуральному кольорі предмета, б) у додатковому кольоровому забарвленні, в) в образі-негативі - темному на світлому фоні.

Якщо тривалість образу зростає до 2-4 хвилин і більше, виникає рухливість образу, порушується його структура, наближається або віддаляється джерело світла, повторюються одні й ті самі його фази або окремі фази відсутні тощо - усе це свідчить про надмірне навантаження і його негативні наслідки - втому.

Тривалість "бачення" образу менша ніж 25 с. свідчить про енергетичне виснаження. Якщо ж образ триває менше 6 с. і людина не "бачить" додаткових кольорів, то це прихований дальтонізм — несприй-мання кольорів.

Підсвідоме навіювання мотивів. Наприкінці 60-х - початку 70-х років психологи на матеріалі кінематографа розробили спосіб впливу на маси людей. У кінострічку з 24 кадрами за одну секунду вмонтували 25 кадрик. У ньому був напис рекламного характеру: наприклад, "Пийте кока-колу!" або "Купуйте товари нашої фірми!" тощо. Зрозуміло, кадрик з'являвся на не вловиму свідомістю мить — 1/24 секунди. А коли фільм триває 2 години, то 25 кадриків перед очима побуває десятки тисяч разів. Але ніхто з глядачів його не побачить: око неспроможне засікати і усвідомлювати смисл тексту.

Після перегляду кінофільму глядачі, всупереч своїй волі, точно виконували заклики, запрограмовані інформацією 25 кадру. Люди купували товари, пили напої, з азартом виконували завдання. Потім отямлювали-ся в стані збентеженості. Аналіз вчинків, які вони чинили, не підлягав логіці: людина купувала товари, які їй не потрібні; вона виконувала чужу волю всупереч своїй. І людина доходила висновку: зі мною відбулося щось негарне, якась хвороба охопила мене, я втратила розум, бо діяла всупереч собі. Багато "глядачів" потрапили до психіатричних клінік з душевними хворобами. Міжнародна асоціація кінематографістів заборонила "25 кадрик" у кінострічках як анти гуманний спосіб впливу на маси людей.

Так от, сенсорна сфера у відображенні може:

а) читати тексти, які свідомість не сприймає, перетворювати знакові системи в смислові структури - в установки, які стають регуляторами свідомих дій

і вчинків;

б) синтезувати закодовані смисли в мотиви і образи дій, протилежні свідомим потребам і здоровому глузду;

в) оцінювати власні дії відповідно до навіяної програми поведінки.

Усі ці сенсорні дії відбувалися так, як і свідомі розумові дії. Сенсорне навіювання передбачає безконфліктний спосіб приймання інформації ззовні, оминаючи механізм критичності людини - її мислення, почуття та уяву, переживання навіяного як особистого надбання, спонуки до дії.

Факти створення нової інформації в сенсорній сфері. У результаті проведених досліджень сприймання незавершених оригіналів встановлено, що їхній послідовний образ поступово або відразу стає замкнутим, цілісним. Краї розірваного кола "линуть", підкоряючись якійсь невідомій силі, назустріч одне одному і зливаються в цілісну фігуру - і коло стає повним.

У трикутника без вершини, кола з розривами країв, хаотично розкиданих крапок, хаотичних ліній - існує феномен створення елементів у послідовному образі. У трикутника створюється вершина, а лінії і крапки перетворюються на замкнуті і цілісні фігури.

Сенсорна сфера людини генетично первинна: вона працює там, де немає ще сприймання, де немає усвідомлення предмета. Разом з тим сенсорика здатна до операцій аналізу, ремінісценції, інтуїції і запозичує у свідомості вміння читати тексти (парадокс 25 кадру в кінематографі з метою підсвідомої реклами), розуміти їх, регулювати дії і вчинки. Тому вона - дуже елементарна і висока теоретична активність душі, пов'язана з творчістю людини.

Сенсорна сфера здатна перетворювати і доповнювати образи деталями, яких бракує в оригіналах: із хаотично розпорошених елементів сприйняття створює цілісності. З наших дослідів випливає, що інтуїція здатна не лише допомагати людині вгадувати дійсний стан предмета, а й а) підсилювати, б) доповнювати і в) трансформувати послідовні образи.

Продуктом роботи інтуїції і уяви є перетворені чуттєві і почуттєві образи предметів, думки і почуття, те, чого не існувало ані в досвіді людини, ані в реальному житті, в діяльності.

Уява - процес свідомий. А от шляхи інтуїції і уяви до перетворення - різні, хоч вони користуються одним і тим самим матеріалом - образами, почуттями, думками.

Інтуїція працює самопливом, саморегулюючись і без свідомого контролю за цим процесом, без попереднього плану дій і всередині нас - підсвідомо. Завдяки цим процесам задача розв'язується мимовільно, і її результат - перетворений зміст, або смисл, або форма предмета - самочинно "випливає" у сферу свідомості. Відбувається її осяяння: неочікуваним поглядом на події, схемою наступних дій, новим образом або думкою, що відразу перебудовує людину, змінює її спрямованість, потреби, інтереси, почуття і бажання.

Уяву скеровують і контролюють наші потреби й інтереси, почуття і бажання, що викликають перетворення образів і думок - відображень умов і смислу задачі.

Отже, продуктом інтуїції і уяви є перетворені почуттєві образи, яких не існувало в досвіді, житті, діяльності.

Вони користуються одним і тим самим - матеріалами образів, почуттів, думок. А засоби перетворень інтуїцією і уявою - різні:

а) регулятори свідомих дій — образи, почуття і думки.

б) регулятори сенсорних процесів (ремінісценція, інтерференція, інтуїція) - гармонія і її властивості: цілісність, гармонійність, пропорційність тощо.

Дія сенсорних регуляторів виражається в природному прагненні тіла і душі до стану гармонії в собі, а відтак - до всього, що оточує.

У кожній створюваній дії, предметі, явищі ми прагнемо, не усвідомлюючи цього, до цілісності, завершеності, симетрії — гармонії.

Рука, яка пише літери з максимальною швидкістю, прагне до гармонійних рухів і змінює їх форму відповідно до того, що диктує їй почуття гармонії; око, яке розглядає найпростішу частку світу - лінію, і прагне її поділити в пропорції "золотого перерізу"; око, яке миттєво сприймає фігуру із зруйнованою формою - чинить так само: добудовує зруйноване, те, чого в ній бракує, "робить" цілісним і гармонійним; людина, стикаючись з дисгармонією поза собою, прагне перетворити її на більш гармонійне явище.

Інтуїція працює без свідомого плану і контролю за процесом, самопливом, саморегулюється мірками гармонії- підсвідомо.

Вона розв'язує задачу мимовільно, а її результатом є перетворений на відомий зміст, або смисл, або форма предмета, що самочинно випливає у сферу свідомості, її осяюючи. У результаті створюються нео-чікуваний погляд на події, схема дій, новий образ або думка, що перебудовує предмет дій, людину.

Інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармонії в предметах і явищах; вона — самовисловлення почуттів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, отже - знайшли з ним спільну мову, адекватність. Єдність почуттів та уяви - думка! - яка може реалізуватися зовні у слові, висловлюванні.

До виникнення думки єдність змісту почуттів та уяви - сенсорних здобутків - існувала поза свідомістю, автономно. А коли вони стають відображенням гармонійної цілісності предмета, нагромаджують енергію критичної маси — відбувається вибух: поріг свідомості розривається, сенсорні здобутки звільняються від стереотипу мислення і "висаджуються" у сферу свідомості суверенною цілісністю — новим образом предмета.

Так виникає нова домінанта, несумісна з попередньою - смисловою. У людині порушується рівновага. Починається внутрішня боротьба, яка нагадує зіткнення протилежних мотивів. А людина усвідомлює дискомфорт і страждає. Одна з них - муки слова.

Інтуїція — механізм людини -здатний створювати гармонійні цілісності з розпорошених елементів (сенсорних і смислових), які мислення, сила думки і логіка не можуть привести до спільного знаменника.

Відображення предмета у сфері свідомості піддається трансформації системою дій "образ — почуття - мислення":

а) уява користується матеріалом: думок, образів, почуттів і може: відокремлювати їх від дії, діяти з ними; звільняти їх від влади пам'яті або ламати стереотипи та еталони свідомості і виходити за їх межі; перетворювати образи, почуття і думки про предмет, не торкаючись його руками; вона має необмежену свободу дій у створенні нових форм і якостей у предметному світі. Єдність почуттів та уяви—думка! - може реалізуватися зовні у слові, висловлюванні;

б) почуттями - переживанням подій і ставленням до них; оцінкою довкілля: предметів, явищ, подій, людей і самої себе. Задоволення і невдоволення, напруження і розрядка, збудження і заспокоєння - крайні точки шкали їхньої потужності, того, що пробудило до життя інформаційний та енергетичний потенціал людини;

в) мислення встановлює зв'язок між відомим і невідомим; знаходить аналоги невідомого, створюючи новий образ, думку про нього; отриманий продукт: образ, думку, аналог з додатками нового перетворює на словесну або іншу знакову систему (наприклад, математичне рівняння) або на форму створеного матеріального предмета.

У сфері під порогом свідомості відображення трансформується в системі "образ - почуття - інтуїція":

а) сенсорний образ - форма і продукт відображення предмета, енергія і інформація зовнішнього впливу, яка не стала здобутком і фактом свідомості;

б) почуття - пристосування, своєрідна жива ЕОМ, що обчислює енергію та інформацію, яка до нас надходить, вимірює її внутрішнім еталоном - образом-кодом "золотого перетину" - і оцінює (позитивно або негативно) відповідно до стану власної гармонії. І ці дії можливі лише за умови оптимального енергопотенціалу; в стані втоми образкод гармонії руйнується, а почуття помиляються;

в) інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармонії (гештальту) в предметах і явищах; вона — самовисловлення почуттів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, а значить — знайшли з ним спільну мову, адекватність предмету, який був відображений.