Зустрічі "нагорі". Перші кроки на шляху роззброєння, Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. Бібліотека українських підручників

Зустрічі "нагорі". Перші кроки на шляху роззброєння

Передусім горбачовське керівництво вирішило відновити діалог із Заходом, блокований у 1979 р. Такий поворот подій цілком влаштовував західних лідерів. Відбулася ціла серія зустрічей "нагорі" між М. Горбачовим і президентом США Р. Рейганом, який ще в 1981 і 1983 pp. у своїх зверненнях до Брежнєва та Андропова намагався переконати їх, що США не мають агресивних намірів щодо СРСР. Водночас Рейган схилявся до того, що особисті зустрічі лідерів обох країн сприяли б вирішенню багатьох важливих проблем. Повільно й обережно, із зрозумілою недовірою обидві сторони почали зондувати фунт для порозуміння. Зустріч у Женеві (1985) завершилася усвідомленням того, що ядерна війна не повинна бути розв'язана. У ході наступних зустрічей (Рейк'явік, жовтень 1986 p.; Вашингтон, грудень 1987 p.; Москва, травень-червень 1988 p.; Нью-Йорк, грудень 1988 р.) була закладена міцна концептуальна та правова основа для розвитку взаємопорозуміння між СРСР і США з виходом на конкретні рішення, спрямовані на

згортання гонки озброєнь. Найважливішим результатом переговорних процесів було підписання 8 грудня 1987 р. Договору про РСМД (ракети середньої і малої дальності), що передбачав цілковиту ліквідацію двох класів ракетно-ядерних озброєнь СРСР і США: ракет з дальністю від 500 до 5000 км, їх пускових установок, пов'язаних з ними допоміжних споруд та устаткування. Уперше в історії ліквідації підлягали найновіші види озброєнь. 1 червня 1988 р. Договір набув чинності. Уперше за післявоєнний час СРСР дав згоду на здійснення контролю за ліквідацією озброєння. Радянські військові інспектори в США, а американські — в СРСР на військових підприємствах та полігонах контролювали не лише знищення, а й припинення випуску цих ракет.

Переговорний процес захопив широкий спектр озброєнь. У березні 1989 р. делегації 23 держав розпочали у Відні переговори про скорочення чисельності збройних сил і звичайних видів озброєнь. Важливе значення мало підписання 19 листопада 1990 р. в Єлісейському палаці (Париж) 22 країнами-учасницями Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) Договору про звичайні (конвенційні) збройні сили в Європі, що визначив колективні рівні озброєнь НАТО і ОВД, які через 40 місяців мали бути обмежені такими кількісними рамками: танки — 20 тис. штук, броньовані машини — 30 тис. і т. ін. Переговори, що стосувалися тактичних ядерних озброєнь, завершилися виведенням США, Радянським Союзом, а потім Росією цього виду зброї з Центральної Європи. У січні 1993 р. була підписана конвенція про заборону і ліквідацію такого виду зброї масового знищення, як хімічна.

У листопаді 1987 р. почалися радянсько-американські переговори по обмеженню та припиненню ядерних випробувань. Мораторій, який згідно з досягнутою домовленістю почав вводитися, підтримується ядерними державами до сьогоднішнього дня. У цьому плані набуло актуальності завдання припинення виробництва матеріалів, які розщеплюються, необхідних для створення ядерної зброї, що було пов'язано з прогресом роззброєння у цілому. В 1989 р. в СРСР припинено виробництво високозбагаченого урану. На 1989 р. було зупинено також три плутонієвих реактори. До 2000 р. планувалося зупинити решту.

У США цей процес розпочався ще раніше. Уже в липні 1988 р. з технічних та економічних причин були зупинені останні з 14 діючих реакторів, на яких виготовлявся плутоній, а продукування урану, призначеного для виготовлення зброї масового знищення, припинено ще в 1964 р.

Важливим досягненням другої половини 80-х років було припинення гонки озброєнь. Уперше за післявоєнну історію вдалося домовитися про початок роззброєння. Це було наслідком нового співвідношення сил у світі. Тоталітарні режими під тиском внутрішніх обставин змушені були відмовлятися від воєнних змагань в ім'я ідей, утопізм яких ставав дедалі очевиднішим.