ЗЛОЧИНИ БАГАТИХ І МОЖНОВЛАДЦІВ, Злочини "білих комірців", Державні злочини, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

ЗЛОЧИНИ БАГАТИХ І МОЖНОВЛАДЦІВ

Хоча представники бідніших верств населення становлять левову частку ув'язнених, участь у злочинній діяльності беруть не тільки вони. Чимало багатих людей і тих, хто стоїть при владі, коять злочини, наслідки яких можуть бути набагато масштабнішими, аніж правопорушення бідняків, що здебільшого дрібні. Далі ми розглянемо такі види злочинів.

Злочини "білих комірців"

Термін "злочини білих комірців" уперше вжив Бдвін Сазерленд (Sutherland, 1949), маючи на увазі злочини, до яких удаються люди із заможних верств суспільства. Цей термін об'єднує чимало видів кримінальної діяльності, включаючи ухиляння від сплати податків, незаконні оборудки з продажем майна, шахрайські комбінації з цінними паперами та земельними ділянками, розтрату і привласнення чужих коштів, виробництво небезпечних речовин і торгівлю ними, протизаконне отруєння навколишнього середовища, а також крадіжки, в прямому розумінні цього слова. Поширеність злочинності "білих комірців" визначити ще важче, аніж інші різновиди злочинів; більшість таких правопорушень взагалі не з'являються на сторінках офіційної статистики. Ми можемо провести чітку межу між злочинністю "білих комірців" і злочинністю тих, хто при владі. Злочинність "білих комірців" здебільшого пов'язана з використанням своєї професійної або соціальної позиції для участі в злочинній діяльності. Злочини тих, хто при владі, полягають у тому, що особа, наділена владними повноваженнями, використовує їх у злочинних цілях; наприклад, коли чиновник високого ранґу бере хабара, зобов'язуючись сприяти за це певній політиці.

Хоча влада ставиться толерантніше до кримінальної діяльності вищих верств населення, аніж нижчих, шкода, якої завдає злочинність "білих комірців", — величезна. У Сполучених Штатах цей вид злочинності досліджено значно краще, ніж у Британії. В Америці підрахували, що суми грошей, залучених до злочинного обігу "білих комірців" (що визначається як ухиляння від сплати податків, шахрайські оборудки з цінними паперами, незаконна торгівля наркотиками, ліками та медичними послугами, махінації з ремонтом житлового фонду та автомобілів), у сорок разів перевищують суми від більш традиційних злочинів проти власності (грабунки, квартирні крадіжки, підробка документів, викрадення автомобілів) (дані президентської Комісії з питань організованої злочинності, 1985 p.). Крім того, деякі види злочинності "білих комірців" зачіпають інтереси значно більшої кількості людей, аніж злочинність нижчого класу. Привласнювач чужих коштів може пограбувати тисячі (а сьогодні, за допомогою комп'ютерного шахрайства, і мільйони) людей, а незаконний продаж зіпсованої продукції або ліків може зашкодити здоров'ю багатьох, що іноді призводить до фатальних наслідків.

Насильницькі аспекти злочинності "білих комірців" менш упадають у вічі, аніж у випадках убивства або грабіжницького нападу, але вони не менш реальні, а часто й набагато серйозніші за своїми наслідками. Наприклад, умисне порушення правил приготування ліків, екологічних норм або правил безпеки на виробництві можуть призвести до каліцтва, а то й смерті безлічі людей. Смерті від нещасливих випадків на робочих місцях набагато переважають числом убивства, хоча достовірну статистику про аварії на виробництві дуже важко добути. Звичайно, ми не маємо підстав твердити, що всі або принаймні більшість цих смертей сталися саме внаслідок недбалого ставлення роботодавців до правил виробничої безпеки, яких вони повинні неухильно дотримуватися. Тим не менше, є усі підстави припускати, що багато таких нещасливих випадків мають місце саме з вини власників підприємств або менеджерів.

Вважається, що близько 40 відсотків виробничих травм у Сполучених Штатах є безпосереднім наслідком протизаконних умов праці,

"Грошові махінації, привласнення коштів, стримування цін, хабарництво... це район з дуже високим рівнем злочинності".

а ще 24 відсотки мають місце в законних, проте не зовсім безпечних умовах. Не більш як третину можна пояснити необережністю самих робітників (Hagen, 1988). Існує чимало задокументованих прикладів, коли роботодавці свідомо створюють небезпечні умови праці, навіть якщо це заходить у пряму суперечність із законом. Дехто вважає, що смерть робітника, що сталася за таких обставин, слід називати корпоративним убивством, оскільки бізнесові корпорації чинять прямий злочин, забираючи життя у своїх робітників там, де цього можна було б уникнути.

Державні злочини

Чи можуть працівники урядових структур бути причетні до злочинної діяльності? Якщо поняття "злочин" визначити трохи ширше, аніж ми зробили це вище, і додати такі невиправдані з морального погляду дії, що завдають людям шкоди і призводять до фатальних наслідків, то відповідь на це запитання буде очевидною. Впродовж людської історії держави не раз чинили страхітливі злочини, стираючи з лиця землі цілі народи, бомбуючи густонаселені міста. А як інакше можна назвати голокост, здійснений нацистами, та концентраційні табори сталінського режиму? Проте, навіть якщо ми обмежимо наше поняття злочину порушенням тих чи тих кодифікованих законів, нам доведеться визнати, що діяльність урядів нерідко має кримінальний характер. Тобто вони нехтують або переступають ті самі закони, які мають обстоювати. Можна навести випадок із британської колоніальної історії, коли народам Африки було надано законні Гарантії, що вони зможуть зберегти свою землю та спосіб життя, Гарантії, якими потім не раз нехтували.

Навіть така урядова структура, як поліція, чий обов'язок — стримувати злочинність у певних межах, іноді бере участь у кримінальній діяльності. Причому ця участь полягає не в поодиноких випадках, а є сталою характеристикою роботи поліції. Кримінальна діяльність працівників поліції включає залякування, биття або й убивства запідозрених осіб, хабарництво, допомогу в організації кримінальних структур, фабрикування або приховування доказів, привласнення частини, а то й усього вилученого (гроші, наркотики або інші крадені речі).