Сучасний стан постановки та розробки проблеми співвідношення системи категорій та категоріального апарату філософи історії, Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності, Філософія історії Бібліотека

6.3.2.6. Сучасний стан постановки та розробки проблеми співвідношення системи категорій та категоріального апарату філософи історії

Незважаючи на те, що термін "категоріальний апарат" став загальновживаним серед дослідників, сьогодні все ще можна констатувати лише виникнення саме терміна, а не поняття. Адже зміст (специфічний саме і тільки для нього) у розробках не лише спеціально, а й загальнонаукового, загальнологічного та філософського рівня, залишається досить невизначеним. Це завдання, очевидно, й справді перевершує рівень компетенції окремих галузей будь-якого з трьох основних "стовбурів" сучасного наукового пізнання (природознавства, суспільствознавства й технікознавства), входить до проблемного поля філософії, логіки та методології наукового дослідження. Але ж і в них означене питання поки що, по суті, проходить повз увагу фахівців. Навіть у тих небагатьох розділах і статтях, котрі спеціально присвячені розгляду категоріального апарату філософії, категоріального апарату науки в цілому, нарешті, категоріальному апарату певної окремої галузі сучасної науки, специфіку такого апарату з'ясовано явно недостатньо. І передусім, ймовірно, внаслідок того, що в зазначених розділах і статтях справа обмежується, зазвичай, розкриттям лише спільних рис понять "система категорій" і "категоріальний апарат". Відмітні ж особливості, притаманні якраз і тільки кожному з них, залишаються "за кадром". Між тим, якщо за часів П.В.Копніна нагальною потребою було з'ясування спорідненості означених понять, то на сучасному етапі, вже на основі зробленого Павлом Васильовичем і його колегами, стає не тільки можливим і бажаним, а й необхідним подальше "занурення" у глибинний, властивий саме кожному з цих двох понять смисл, виявлення відносної їх самостійності і функціонального призначення. Оскільки ж цього немає, поняття "категоріальний (понятійний, концептуальний тощо) апарат" редукується до поняття вельми близького, але аж ніяк йому не тотожного — "система категорій".

Логічним наслідком такого стану речей значною мірою якраз і є те, що, набуваючи всебічного поширення, термін "категоріальний апарат філософії історії" все ще не набув понятійного статусу і залишається, по суті, верозрізненим стосовно поняття "система категорій філософії історії". Подібну ситуацію навряд чи можна визнати задовільною, оскільки вона неминуче спричиняє плутанину у тлумаченні та неефективне використання цього терміна в царині філософії та історичної науки.

6.3.2.7. Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності

Вже зазначалося, що дослідники сходяться на єдності понять "категоріальний апарат" і "система категорій". І це загалом природно, адже їх зміст справді багато в чому збігається. Але фіксується він (зміст) кожним із означених понять під іншим ракурсом. Інакше кажучи, відмінність між цими поняттями передусім не змістова, а функціональна.

Як видається, продуктивнішим розрізнення цих понять буде на основі загальнішого розмежування — між філософсько-історичною теорією та методологією історії. Відомо, що теорія спрямована на отримання знань про саму дійсність, методологія ж — на сам процес отримання знань, тобто філософсько-історичні теорія й методологія історії відносяться як мета і засіб. Таке відношення (мети і засобу) зберігається і тоді, коли йдеться про специфіку системи категорій філософії історії щодо її ж категоріального апарату. Система категорій філософії історії, як і її теорія, істинною і вірогідною постає для теоретика, що шукає нових знань про реальність, як мета, пізнавальний ідеал, досяжний лише "асимптотично" (у ході пізнавального руху поколінь дослідників як своєрідна кінцева межа). Наявна ж на сучасному рівні розвитку філософії історії система категорій (теорія) тлумачиться як недосконала, що дедалі більше не збігається з емпірією, реаліями довкілля і потребує заміни розвинутішими, досконалішими категоріальними системами (теоріями).

Для методолога ж істинною, вірогідною і ( що для нього вельми важливо) нормативною категоріальною системою філософії історії виступає саме наявна нині, а не майбутня. Він розглядає вже існуючу систему категорій не як мету чи пізнавальний ідеал, а як категоріальний апарат — пізнавальний засіб, спосіб, інструмент, метод (якщо йдеться про дану науку) або методологію, систему принципів формування та застосування методів пізнання й предметної зміни історичної дійсності (в нижчих за рівнем узагальнень галузях досліджень чи для практичного перетворення історичної реальності). За методологічного підходу саме розроблена на конкретний час філософсько-історична система категорій постає як така, що її можна і потрібно використовувати для розв'язання пізнавальних або практичних завдань уже нині, в ситуації, що реально склалася на певний момент.

Отже, для теоретика система філософсько-історичних категорій — ідеал, мета, яку ще слід здійснити в майбутньому; для методолога ж — це вже існуюча система категорій, категоріальний апарат філософії історії, знаряддя інтелектуальної праці, основа подальшого пізнавального руху. Тобто — це вже система функціональна й функціонуюча. Звісно, що будь-яке подібне розмежування містить момент умовності. У реальному процесі історичного пізнання ні теоретик, ні методолог не змогли б результативно діяти, не враховуючи необхідною мірою обох аспектів системно-категоріальної природи філософії історії, сфери загальнонаукового історичного пізнання чи відповідної спеціальної історичної науки. Справа лише у переважанні того чи іншого з двох аспектів у кожному конкретному випадку.