Програма курсу, Філософія історії Бібліотека українських підручників

Додаток 1. Програма курсу

Тема 1. Філософія історії: загальна характеристика та співвідношення з інтими галузями соціально-гуманітарних знань

Філософія історії як підсистема філософських знань. Місце філософії історії в системі сучасних філософських знань, її взаємозв'язки з іншими галузями філософського пізнання. Філософія історії та історія філософії. Філософія історії та загальна філософія. Філософія історії і натурфілософія. Філософія історії і соціальна філософія. Філософія історії та соціологія. Філософія історії й політична економія. Філософія історії і філософія політики. Філософія історії і філософія права. Філософія історії і філософія моралі. Філософія історії та філософія релігії. Філософія історії та історична і соціальна психологія. Філософія історії й ідеологія. Місце філософії історії в системі духовної культури людини і суспільства.

Тема 2. Філософія історії як система знань: предмет, структура, функції

Історична реальність як об'єкт філософії історії та історичної науки. Предмет філософії історії як один із вимірів означеного об'єкта. Закономірності співвідношення суб'єктивного та об'єктивного, матеріального й ідеального, індивідуального й соціального, повторюваного й неповторного в історичному процесі, як предмет філософії історії. Онтологія історії (історіософія) теорія історичного пізнання та методологія історії як структурні елементи системи філософсько-історичного знання. Світоглядна функція філософії історії. Методологічна роль філософії історії. Дескриптивна, аксіологічна та пояснювальна функції філософії історії. Ретрогностичний, діагностичний, евристичний та прогностичний потенціали філософії історії.

Тема 3. Основні напрями розвитку філософії історії

Історичний монізм, історичний дуалізм та історичний плюралізм. Ідеалістичне та матеріалістичне тлумачення історії. Натуралістичний та соціологічний напрями філософії історії. Сцієнтичний та анти-сцієнтичний напрями філософії історії. Прогресистська філософія історії. Регресистська філософія історії. Циклічна філософія історії. Аятитеїстична, атеїстична, вільнодумна та теологічна філософія історії. Людиноцентрична, суспільноцентрична та космоцентрична філософія Історії.

Тема 4. Найважливіші етапи поступу філософії історії старовини

Міфологія як хронологічно перша форма осмислення історичної дійсності людиною. Особливості міфологічного осягнення історичного процесу: загальнолюдські та етнічні. Філософсько-історичні ідеї у духовній культурі народів Стародавнього Сходу часів раннього рабовласництва. Філософсько-історичні ідеї у філософії стародавніх Індії та Китаю. Антична філософія історії. Зумовленість співвідношення прогресистської, регресистської та циклічної філософії історії конкретно-історичними особливостями розвитку певної локальної історичної культури. Домінування прогресистської філософії історії на висхідному етапі розвитку локальної культури: прогресистські філософсько-історичні ідеї в "Одіссеї" Гомера. Панування регресистської філософії історії у період занепаду локальної культури: вчення про п'ять віків у "Теогонії" Гесіода. Причини зростання ролі циклічного напряму філософії історії за умов дезінтеграції локальної культури. Полібій та Сима Цянь як основоположники теорії історичного коловороту. Спільні риси та відмінності їхніх концепцій. Філософія історії часів еллінізму та Римської імперії.

Тема 5. Формування та утвердження класичної філософії історії (від Середньовіччя до Нового часу)

Філософія історії Аврелія Августіна — завершення античної і вихідний пункт європейської філософії історії. Тлумачення історичного процесу як шляху пошуків бога і формування релігійної (церковної) общини: церковні історії Євсевія Памфіла та Сократа Схоластика. Зміна історичних світоглядних парадигм на зламі античності та середньовіччя. Амміан Марцеллін — останній римський і перший візантійський історик. Своєрідність історичних поглядів істориків ранньої Візантії: Прокоти Кесарійський, Агафій Мірінейський, Феофілакт Симокатта і Псевдо-Маврикій про боротьбу римсько-візантійського та варварського світів. Перші історики варварського світу: "Гетика" Іордана та "Історія франків" Григорія Турського. "Діяння саксів" Відукінда Корвейського. Осмислення історичної реальності у варварських "Правдах". Філософсько-історичне значення ранніх слов'янських писемних пам'яток. "Повість временних літ". "Слово про закон і благодать" Іларіона Київського. "Слово про віру християнську та латинську" Феодосія Печорського. Києво-Печерський патерик. Схоластична історія Петра Коместора. Історична біблія Гіяра де Мулена. Світоглядне значення середньовічних історичних хронік та літературних пам'яток. Трактування історичного процесу Фомою Аквінським. Філософія історії епохи Відродження. Особливості зміни історичної парадигми при переході від Середньовіччя до Відродження. Схоластика і гуманізм: спадкоємність і незбіг. Філософія історії Нікколо Макіавеллі. Філософсько-історична система Джамбаттіста Віко. Українські гуманісти Відродження. Філософія історії європейського Просвітництва. Філософсько-історичні погляди Мовтеск'е. Філософія історії Вольтера, Тюрго та Кондорсе. Філософсько-історичні ідеї Крижанича, Мельє, Дідро, Гольбаха, Форстера, Радіщева. Філософія історії європейського романтизму: Ф. Шлегель, Ф. Шеллінг, Ж. де Местр, Л. Ранке. Філософсько-історичні ідеї істориків "епохи реставрації" — О. Т'єррі, Ф. Гізо, Ф. Міньє, А. Тьєр. Філософсько-історичне вчення І. Канта. Філософія історії І. Г. Гердера. Філософсько-історична система Г. В. Ф. Гегеля. Філософсько-історичний сенс утопічних конструкцій суспільства: Мор, Кампанелла, Маблі, Мореллі, Бабеф, Сен-Сімон, Фур'є, Оуен, Дезамі, Вейтлінг, Кабе.

Тема 6. Становлення некласичної філософи історії (середина XIX — кінець XX ст)

Виникнення матеріалістичного розуміння історії. Творчість К. Маркса і Ф. Енгельса — від неогегельянства до історичного матеріалізму. Історичний матеріалізм і традиційна філософія історії. Теорія суспільно-економічних формацій як спроба подолання однобічностей прогресистської, регресистської та циклічної філософії історії. Неспроможність формаційного редукціонізму та формаційного нігілізму. Дихотомія сцієнтистського та антисцієнтистського підходів до історичного процесу як атрибутивна риса пост класичної філософії історії. Формування позитивістського (Конт, Спенсер, Kepi, Бокль, Ріттер, Рат-цер, Гобіно, Ляпуж, Уорд, М. Коллер, Тард) та антилозитивістського (Шопенгауер, Ніцше, Віндельбанд, Ріккерт, Дільтей, Шпенглер) напрямів осягнення історичної реальності. Некласична філософія історії як багатовекторний, поліцентричний процес осмислення історичної реальності усіма, заснованими на найрізноманітніших світоглядно-методологічних основах, філософсько-історичними вченнями, теоріями, концепціями, підходами і гіпотезами.

Тема 7. Плюралістичний характер некласичної філософії історії

Перехід від моноцентричної, лінійної до поліцентричної, нелінійної парадигми історичного мислення як провідна тенденція переходу від класичної до некласичної філософії історії. Зміщення від моністичного тлумачення до плюралістичного розгляду історичного процесу, від його генералізуючого вивчення до індивідуалізуючого, від розсудково-абстрактного, есенційного пояснення до цілісного, заснованого на використанні всіх здатностей осягнення людиною історичного світу, його осмислення. Основні напрями некласичної філософії історії. Неомарксистське розуміння історичної реальності. Цивілізаційна філософія історії (М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі, П. Со-рокін). Гносеологічний напрям (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт, Г. Зіммель, Р. Коллінгвуд). Концепції доіндустріального, індустріального та пост-індустріального суспільства (Р. Арон, У. Ростоу, Д. Белл, Г. Конн, А. Тоффлер, Ж. Фурастьє, Й. Маоуда). Герменевтична філософія історії (В. Дільтей, Е. Гуссерль, Г. Гадамер, П. Рікьор). Екзистенційне трактування історичного процесу (С. Кіркегор, М. Бердяев, Л. Шестов, М. Хаидеггер, Ж. П. Сартр, А. Камю, X. Ортега-і-Гассет, М. Унамуно). Інтерпретація історичної реальності в сучасній німецькій "практичній філософії" (Ю. Габермас, К. О. Апель, Н. Луман, X. Йонас, Г. Люббе).

Людиноцентризм історії та історичний синтез як основні проблеми школи "Анналів" (М. Блок, Л. Февр, Ф. Бродель, Ж. ле Гофф). Філософія історії як соціологія (Ф. Тьонніс, Е. Дюркгейм, М. Вебер, А. Ріх, П. Бурд'є). Історіософія в Україні (Г. Кониський, М. Драгоманов, М. Грушевський).

Тема 8. Історія як предмет філософського розгляду. Єдність і розмаїття всесвітньої історії

Історія як поняття історичної науки і як філософська категорія. Історія та суспільства: спільні та специфічні характеристики. Історичні закони як інваріантне начало всесвітньо-історичного процесу, яке зумовлює його єдність та багатоманітність форм їх вияву. Єдність сутності та розмаїття явищ в історії. Проблема співвідношення загального, особливого та індивідуального, глобального й регіонального (локального), центру та периферії, класичних і некласичних форм, віковічного та плинного в історичному процесі. Особливості взаємозв'язку спільнот і суспільств різного та одного історичного типу. Історія як єдиний теоцентричний (християнство, Г. Гегель, В. Соловйов, Л. Карсавін) чи природно-історичний (К. Маркс, Ф. Енгельс, марксизм) процес та історія як множина автономних утворень — етносів, суспільств, культур, цивілізацій (Д. Віко, Г. Гердер, М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі, С. Хантінгтон). Співвідношення формаційного та цивілізаційного підходів до осмислення історичного процесу.

Тема 9. Суб'єкт історії: людина, спільнота і суспільство

Антропосоціогенез як двоєдиний процес виникнення людини і суспільства. Людина в суспільствах різних історичних типів. Людина в стародавніх суспільствах. Людина як індивід. Особливості й умови виникнення людської особистості. Особистість як поєднання суспільно-типових та унікальних рис людини. Суспільна необхідність та свобода волі людини, особливості їх співвідношення в суспільствах різних історичних типів. Уявлення про долю людини в різні історичні епохи. Доля як результат конкретних об'єктивних історичних умов та активної творчої діяльності людини. Людина як основа і рушій історії, міра її самореалізованості та мета. Людина як біологічна істота, соціально-історичний суб'єкт та екзистенція. Спільні та специфічні характеристики людства, суспільств, культур, цивілізацій, народів, мас, етносів та соціальних спільнот, поколінь та окремих людей як суб'єктів історії. Перегляд тези про світобудівниче призначення суб'єкта як сенсу людського життя у філософії XX ст. (філософія життя, екзистенціалізм, філософська антропологія, релігійна філософія). Свобода і відповідальність суб'єкта історії. Піднесення значення та відповідальності суб'єкта перед історією за умов глобальної антропологічної катастрофи.

Тема 10. Спрямованість та сенс історичного процесу

Початок, мета, сенс і кінець історії як проблеми філософського та спеціально-наукового осмислення. Критерії визначення початку історичного процесу. Спрямованість: характеристика історичного процесу як єдиного, цілісного і як по лі центричного, багатолінійного. її основні характеристики: історичні умови, цілі, засоби, результати. Тлумачення сенсу історії у класичній і некласичній філософії історії. Плюралістичний характер сучасного вирішення проблем спрямованості історичного процесу та його сенсу. Онтологічний, гносеологічний та методологічний аспекти питань про спрямованість і сенс історії. Пов'язаність цих питань з проблемою соціально-історичного поступу. Поняття історичного прогресу в класичній та сучасній філософсько-історичній думці. Історія як осмислення того, що позбавлене смислу і раціоналізація нераціонального. Проблема кінця історії, її оптимістична (Г. Гегель, марксизм, Ф. Фукуяма), песимістична (техно-фобські концепції, екзистенціалізм) та теологічна інтерпретації. Концепції постісторії (Л. Мемфорд, А. Гелен, Ж. Бодріяр, Ж.Ф. Ліотар).

Тема 11. Духовність у структурі історичного процесу

Філософія історії як спосіб духовного осягнення світу історичної реальності людиною. Значення духовності для становлення України як незалежної і розвинутої країни та розбудови її державності. Зміна основоположної парадигми розгляду проблем духовності на сучасному, некласичному етапі розвитку філософсько-історичної думки. Формаційний та цивілізаційний аспекти дослідження духовності як історичного утворення. Духовність як культурно-історичний феномен складної, синергетичної природи, розкриття нелінійної сутності якого потребує поглибленого цивілізаційного аналізу. Зумовленість характеристик духовності як цивілізаційного феномена багатовимірністю цивілізації. Основні цивілізаційні виміри духовності та їх атрибутивні риси. Духовність у контексті системи "цивілізація природа". Історичний поділ форм діяльності та духовність. Духовне життя, духовна культура, духовна сфера діяльності та духовність: спільні риси й відмінності. Ціннісна природа духовності як історичного явища. Духовність як іманентна характеристика локальних історичних культур і цивілізацій. Духовність цивілізації як надломленої історичної культури. Своєрідність духовності на сучасному етапі всесвітньо-історичного процесу.

Тема 12. Особливості осягнення історичного процесу

Нередукованість процесів осягнення історичної реальності до наукового пізнання. Осмислення історії як сукупності донаукових, наукових і позанаукових форм духовного освоєння людьми історичних реалій. Осягнення історичної дійсності як відображення розмаїття історичних явищ окремим горизонтом свідомості кожної людини та їх сукупністю. Специфіка осмислення розвитку суспільства істориками. Історичне позанаукове пізнання та історичне наукове пізнання (наукове дослідження), історичний опис, історичне цояснення й історичне розуміння як завдання історичної науки. Предмет і структура сучасної історичної науки. Диференціація та інтеграція знань у сучасному історичному спеціально-науковому пізнанні. Основні його рівні: фундаментальні історичні теорії, сукупність галузевих історичних теорій, концепцій і гіпотез, сукупність додаткових історичних дисциплін, емпіричний рівень історичного пізнання. Історичні факти як єдність емпіричного та теоретичного. Структура історичних фактів. Основні методологічні засади та етапи побудови історичної теорії. Історична картина світу. Проблема об'єктивності істини в історичному пізнанні. Питання історичної хронології та періодизації історичного процесу.