Інтернаціональні форми дії закону нерівномірності економічного розвитку. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Інтернаціональні форми дії закону нерівномірності економічного розвитку.

Цей закон спочатку діє в межах окремих країн, а відтак поширюється на світове господарство.

Закон нерівномірності світового економічного розвитку — специфічний економічний закон капіталістичного способу виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між загальним поступальним розвитком підприємств, галузей, різних сфер економіки окремих країн та регіонів світового господарства, з одного боку, і нерівномірним прогресом окремих елементів системи продуктивних сил та відносин економічної власності в межах різних галузей, сфер економіки тих чи інших країн в масштабах світового господарства, його окремих регіонів і країн — з іншого.

Поступальний прогрес різних ланок національної та світової економіки замовлений дією закону зростання потреб окремої людини, трудового колективу, соціальних верств, класів і цілих націй, законами і суперечностями розвитку продуктивних сил. Нерівномірність прогресу окремих елементів системи продуктивних сил та відносин економічної власності в різних складових національного та світового господарства зумовлена неоднаковим розміщенням природних ресурсів у масштабі планети, різноманітністю кліматичних умов, соціобіологічної (у тому числі економічної) природи людей, класів і націй (їх менталітету), наукових відкриттів і відповідних революційних зрушень у структурі технологічного способу виробництва, боротьбою між окремими верствами, класами, економічною політикою держави та іншими факторами.

Найпростішою формою дії цього закону є нерівномірність і стрибкоподібність розвитку окремих підприємств та галузей економіки. У свою чергу, нерівномірність їх розвитку виражається у формі стрибкоподібного розвитку монополістичних об'єднань всередині галузей, країн та транснаціональних компаній — у межах світового господарства і його регіонів. Оскільки активи ТНК на початку XXI ст. становили майже 14 трлн дол., обсяг інвестицій 4 трлн дол., а могутність деяких з них перевищує економічний потенціал цілих країн, то нерівномірність їх розвитку посилює нерівномірність розвитку цілих регіонів світового господарства.

За НТР специфічний характер дії цього закону виявляється у нерівномірному освоєнні досягнень науки і техніки в окремих країнах. Так, на США на початку XXI ст. припадало понад 45 % світових витрат на розвиток НДДКР. Американські ТНК здійснюють у країні до 90 % таких витрат, у філіалах розвинутих країн — майже 8 %, у слаборозвинутих країнах — 1 %.

Оскільки підприємство виступає єдністю речового змісту (процесів, що характеризують розвиток продуктивних сил та техніко-економічних відносин, тобто технологічного способу виробництва) і суспільної форми (процесів, що характеризують розвиток відносин економічної власності), то нерівномірність економічного розвитку конкретизується у нерівномірному розвитку цих двох сторін. Нерівномірність економічного розвитку технологічного способу виробництва у межах підприємства виявляється у нерівномірному розвитку техніки і технології, проведенні НДДКР, підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня найманих працівників, управлінських кадрів, впровадженні новітніх форм і методів організації виробництва, поглибленні одиничного поділу праці. Нерівномірність розвитку економічної власності на підприємстві виявляється, з одного боку, у невідповідності змін між прогресом технологічного способу виробництва у межах підприємства загалом і окремих його елементів зокрема та еволюцією відносин привласнення між різними категоріями найманих працівників і власниками підприємства — з іншого. Якщо керівництво підприємства не узгоджуватиме через господарський механізм зростання продуктивності праці на підприємстві і оптимальну частку найманих працівників у створеному ними додатковому продукті, то це буде важливим фактором послаблення могутності компаній (ТНК).

Із завершенням формування світового господарства та територіального поділу світу продовжують нерівномірно розвиватися окремі країни і цілі регіони. Однією з особливостей дії закону нерівномірного економічного розвитку є те, що боротьба за зовнішні ринки збуту, джерела сировини, сфери прикладання капіталу тощо діє як важливий фактор посилення нерівномірності розвитку окремих розвинутих країн, цілих регіонів світового господарства, зокрема — групи найрозвинутіших держав та слаборозвинутих країн.

Помітно впливають на нерівномірність розгортання НТР в різних країнах інформаційні технології (найновіші супер- та мінікомп'ютери, засоби зв'язку та ін.). Інтернаціоналізація продуктивних сил, особливо науки, забезпечує можливість стрімкого розвитку окремих держав за рахунок використання винаходів, патентів, ліцензій. Яскравим прикладом швидкого поступу є Японія, яка мало витрачає на військові цілі (у 2003 р. її витрати були в 10 разів менші, ніж у США). Важливу роль у цьому процесі відіграє консолідадія народу, його дух, енергійність, розвиток освіти, кваліфікації, виховання молоді тощо.

Дія закону нерівномірного економічного розвитку значною мірою залежить від особливостей розвитку та функціонування в певній країні закону адекватності виробничих відносин (економічної власності) характеру і рівню продуктивних сил, зокрема від оптимального поєднання типів і форм власності. Важливою є злагоджена робота господарського механізму, оптимальне співвідношення ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням, наявність науково обґрунтованої політики економічних перетворень тощо.

З розпадом СРСР сферою дії закону нерівномірності економічного розвитку стали Україна та інші держави СНД. Щоб не стати периферією світового господарства, не перетворитися повністю на сировинний придаток, ринок дешевої робочої сили, інформаційну колонію тощо, державі необхідно насамперед підняти рівень національної самосвідомості, мобілізувати дух і енергію народу, добиватись консенсусу різних політичних сил, здійснювати радикальні економічні реформи та ін.

Крім законів розвитку світового господарства, діють окремі закономірності: транснаціоналізація і глобалізація світового господарства; зростання ролі наднаціональних економічних органів у посиленні глобалізації; розвиток економічної інтеграції, внаслідок якої виникає інтегрована капіталістична власність та ін.