Образотворче мистецтво, Історія України - Лазарович М.В. Бібліотека українських підручників

Образотворче мистецтво

Пожвавлення національно-визвольного руху українства на поч. XX ст. вплинуло на образотворче мистецтво. Художники розширили тематичну основу творів, підвищили їх художній рівень, поглибили зміст.

В українському живописі продовжували плідно працювати відомі майстри пензля С.Васильківський, О.Світославський, П.Левченко, С.Кишинівський, М.Пимоненко та ін. У цей же період табір українських живописців поповнила велика група молодих художників — О.Мурашко, Г.Світлицький, Ф.Кричевський, О.Кульчицька та ін., які разом з митцями старшого покоління творчо розвивали кращі традиції національного мистецтва.

Високохудожніми творами збагатив живопис на поч. XX ст. С.Васильківський. Його пейзажі "На Дівці", "Дюни", "Перед бурею", жанрові полотна "Ярмарок у Полтаві", "На подвір'ї", картини на історичні теми та за мотивами народних пісень відзначаються широким ліро-епічним характером, тонким колоритом, просякнуті глибокою любов'ю до українського народу і його героїчного минулого, до рідної природи.

Про піднесення мистецького життя свідчило виникнення нових творчих об'єднань і активізація діяльності вже існуючих товариств, зокрема Товариства південноросійських художників (1890), Товариства для розвою руської штуки у Львові (1896), Товариства Харківських художників (1900) та ін. Найдіяльнішим серед них було Товариство південноросійських художників. Навколо нього згрупувалася талановита молодь (П.Нілус, Т.Дворніков, Є.Буковецький, Ю.Бершадський). У 1905р. з ініціативи відомого українського художника І. Труніна у Львові виникло Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, у якому об'єдналися передові митці Західної України.

Найвідомішими художніми навчальними закладами в Україні на поч. XX ст. залишалися Одеська малювальна школа, художнє училище, створене на базі Київської малювальної школи М. Мурашка, та Харківська малювальна школа М.Раєвської-Іванової, реорганізована 1912 р. в художнє училище.


Велику вагу для розвою національного мистецтва мало відкриття в Києві наприкінці 1917 р. Української академії мистецтв, її очолив відомий графік ІО. Нарбут, а членами академії стали М.Бойчук, О.Мурашко, М.Бурачек, брати Василь та Федір Кричевські. Академія готувала спеціалістів з малярства, різьбярства, гравюри, художніх промислів, будівництва. Більшовики перетворили згодом цей заклад в один з інститутів.

Лідером мистецького життя західноукраїнських земель на поч. XX ст. був художник І.Труш. Йому належала велика роль у організації у Львові виставки львівських та київських художників — "Виставки українських артистів", у підготовці та виданні журналу "Артистичний вісник" (1905). Поїздки по Наддніпрянщині та Криму сприяли створенню кращих пейзажів І.Труїла — "Могила Шевченка", "Дніпро біля Києва", "Захід сонця в лісі" та одного з кращих портретів Лесі Українки. Новатором серед західноукраїнських живописців був Ю.Панькевич, який продовжував традиції давнього українського живопису, широко використовував національні елементи. Найкращі його твори — "Т.Шевченко на тлі Дніпра" , "Портрет І.Франка". На небосхилі мистецького Львова, крім І.Труша та Ю.Панькевича, заяскравіли імена О.Новаківського, О.Кульчицької, Й.Куриласа, А.Монастирського та ін. Творчість цих художників сприяла зміцненню позицій українського мистецтва на західноукраїнських землях і зробила істотний внесок у скарбниці світової культури.

У галузі портрета, декоративної та монументальної скульптури працював виходець із Тернопілля М. Наращук, який навчався у Краківській школі красних мистецтв, Віденській академії мистецтву професора Венцеля, академії Жульєна в Парижі, деякий час працював у майстерні славетного О. Родена. Перша виставка його творів відбулась у Варшаві (1912). Виконав близько 30 портретів, у т. ч. В. Стефаника, С. Людкевича (обидва — 1906), Т. Шевченка (1912). Є автором відомого пам'ятника А. Міцкевичу у Львові (1906—1906, бронза, граніт) у співавторстві з А. Попелем. Брав участь в оформленні Оперного театру, Університетської бібліотеки і Промислового музею у Львові.

У1905 р. Товариство прихильників української науки, літератури й мистецтва, яке очолювали І.Труш та І.Франко, влаштувало у Львові виставку "Українське мистецтво та промисли". Поряд із професійними художниками тут вперше виставили твори народні майстри. Метою виставки було пожвавлення художніх ремесел. Рух за збереження народного мистецтва відбувався під гаслом боротьби з впливом т.зв. віденського модерну та сліпим наслідуванням іноземних зразків.

Значною подією в художньому житті України стало проведення в 1910—1913 pp. конкурсів на проект пам'ятника Т.Шевченку в Києві, у яких взяли участь відомі українські й російські скульптори Л.Шервуд, С.Волнухін, М.Андрєєв, М.Гаврилко, Ф.Балавенський та ін. Проекти українських скульпторів Ф.Балавенського й М.Гаврилка було відзначено другою та третьою преміями (першу премію на цьому конкурсі не присуджено). Однак пам'ятник Великому Кобзареві, внаслідок перепон, які чинив царський уряд, тоді так і не було споруджено.