ПОНЯТТЯ, СКЛАД І СТРУКТУРА СУБ'ЄКТІВ СИСТЕМИ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ, Види роздрібних торговців та їх характеристика, Поняття роздрібного торговця, Організація торгівлі - Апопій В.В. Бібліотека українських підручників

РОЗДІЛ 11 ПОНЯТТЯ, СКЛАД І СТРУКТУРА СУБ'ЄКТІВ СИСТЕМИ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

11.1. Види роздрібних торговців та їх характеристика

Перехід від планової до ринкової економіки об'єктивно усунув зі споживчого (роздрібного) ринку значну кількість зайвих у цих умовах суб'єктів роздрібної торгівлі з характерними ознаками організації: об'єднань, торгів, трестів, управлінь районного і обласного рівнів. Процеси роздержавлення, приватизації, корпоратизації та інші чинники, що мали місце в галузі торгівлі, спричинили переміщення центру комерційної роботи до роздрібних та дрібно-роздрібних торговельних підприємств і одиниць. Зі зникненням розподілу економічних, організаційних і комерційних функцій та вертикальної ієрархії між учасниками роздрібної торгівлі уніфікуються зміст та функції торговельної діяльності всіх суб'єктів системи роздрібної торгівлі. Унаслідок цього на споживчому ринку формується поняття роздрібного торговця — основного елементу сфери роздрібної торгівлі.

Поняття роздрібного торговця

Під роздрібним торговцем розуміють юридичну або фізичну особу (організацію, фірму, компанію, підприємство, одиницю тощо), що є завершальною ланкою різноманітних каналів товаропросування від виробників до споживачів, діє на споживчому ринку і спеціалізується на продажу товарів та послуг, призначених для особистого кінцевого використання й споживання.

Роздрібні торговці концентрують свою діяльність виключно на споживчому, роздрібному ринку, у сфері ритейлінгового бізнесу*4. Спільною ознакою роздрібних торговців незалежно від організаційно-правової форми й обсягів діяльності є виконання єдиних функцій:

*4: {Від фр. rеtailliеr — відрізати, розбивати. На Заході ритейлінг с аналогом вітчизняної роздрібної торгівлі.}

У забезпечення конкретного асортименту товарів або послуг;

> подрібнення закуплених партій товарів;

> короткочасне зберігання запасів;

> забезпечення сервісу.

Забезпечення конкретного асортименту товарів або послуг виявляється в концентрації на відносно невеликій площі магазину значної кількості видів, різновидів і найменувань товарів, придбаних від багатьох товаровиробників. Конкретність асортименту визначається ступенем спеціалізації роздрібного торговця і може коливатися від універсального до вузькоспеціалізованого.

Подрібнення закуплених партій товарів органічно випливає із суттєвої різниці в підходах до формування виробничого і торговельного асортименту. Оскільки товаровиробник прагне збути максимальну кількість практично однотипного товару, а споживач — придбати мінімальну кількість кожного товару в асортименті, роздрібний торговець повинен розукрупнити отримані від постачальників товарні партії, звільнити товари від транспортної тари та підготувати їх до реалізації.

Короткочасне зберігання запасів є вимушеною необхідністю для роздрібних торговців, оскільки вони повинні гарантувати покупцям стабільне і безперешкодне придбання товарів традиційного для даного торговця асортименту. Здійснюючи зберігання товарів, роздрібні торговці перебирають на себе додаткові видатки, яких натомість не несуть покупці, уникаючи потреби самостійно створювати запаси товарів, знаючи, що ці товари у будь-який час можна придбати в роздрібній торговельній мережі.

Забезпечення сервісу передбачає для будь-якого роздрібного торговця організацію поряд з веденням процесу продажу товарів комплексу послуг, покликаного не тільки полегшити й збільшити реалізацію, але й витримати високий стандарт обслуговування споживачів.

За ринкової економіки всі суб'єкти роздрібної торгівлі перебувають у рівних конкурентних умовах. При цьому конкуренція на роздрібному ринку набуває форм внутрішньої і взаємної. Внутрішня конкуренція має місце між аналогічними за спеціалізацією і типорозмірами, рівноцінними за масштабами і обсягами діяльності торговельними підприємствами. Взаємна конкуренція полягає у змагальності між торговельними підприємствами з різним ступенем організації торгівлі, обсягами обігу з приводу реалізації товарів аналогічного асортименту.

У сучасних умовах конкуренція на споживчому ринку є важливим фактором активізації діяльності роздрібних торговців. Вона проводиться в напрямах:

> організації змішаної торгівлі — паралельної реалізації товарів, які не належать до основної спеціалізації торговельного підприємства, але реалізуються в мінімальному або розширеному асортименті з метою створення додаткових зручностей для стабільного контингенту покупців;

> диверсифікації видів діяльності, коли поряд з основною спеціалізацією (роздрібною торгівлею) роздрібні торговці займаються заготівлями, організацією громадського харчування, побутовим обслуговуванням тощо;

> правильного вибору місця розташування торговельного підприємства, що дозволяє максимально ефективно використати місцеві умови і здобути початкову конкурентну перевагу від раціонального наближення пунктів реалізації до контингентів споживачів;

> побудови ефективної стратегії ведення роздрібної торгівлі — довгострокової концепції функціонування та розвитку роздрібного торговця, що ґрунтується на рівномірному створенні, нагромадженні і розподілі ресурсів протягом усього часу його діяльності.

Роздрібні торговці різняться між собою не тільки за характером конкурентної взаємодії на споживчому ринку, але й за організаційно-правовими формами їх організації. З переходом до ринкових умов господарювання суттєво змінилися структура і співвідношення представників окремих правових форм роздрібних торговців, які тепер представлені підприємствами і організаціями колективної (кооперативної), приватної, державної (комунальної), а також змішаних (державно-колективної, державно-кооперативної, колективно-приватної тощо) форм власності.

За чисельністю та потенціалом провідне місце на споживчому ринку на сьогодні посідають роздрібні торговці колективної, у т. ч. кооперативної форм власності. Унаслідок процесів роздержавлення і приватизації на другий план виходять приватні, однак збереглися також державні і комунальні роздрібні торговельні підприємства й одиниці.

Колективна форма власності представлена в роздрібній торгівлі магазинами торговельними одиницями, що належать колективам власників, зазвичай безпосередньо колективам працівників магазину.

Різновидом колективної форми власності є кооперативна власність, що ґрунтується на пайовому володінні основними й обіговими коштами пайовиків, які об'єднують свої матеріальні і фінансові ресурси для першочергового забезпечення власних потреб у постачанні товарами. Споживча кооперація як потужна торговельна система склалась у сільській місцевості країни, де вона, незважаючи на гострі проблеми перехідної економіки, зберегла свої позиції і володіє широкою мережею роздрібних торговельних підприємств і одиниць.

Приватна роздрібна торгівля, яка базується на веденні торговельного обслуговування за власний кошт і на власний розсуд окремих індивідів (їх груп) у даний час активно розвивається. Цей розвиток спостерігається через зростання кількості приватних роздрібних торговців, які опановують найрізноманітніші сегменти споживчого ринку в міських поселеннях і на селі, збільшуючи кількість торговельних підприємств різноманітної видової і типової спеціалізації.

На споживчому ринку і далі залишається помітною питома вага вітчизняних роздрібних торговців державної форми власності, для яких характерного є повна власність на основні та обігові кошти з боку держави у формах окремих відомчих систем торгівлі, фірмової торгівлі державних виробничих підприємств, державно-комунальних торговельних закладів.

Відомчі торговельні системи — це організації та підприємства торгівлі й громадського харчування, які збереглися при державних підприємствах і об'єднаннях гірничодобувної, сталеплавильної промисловості, транспортних галузях тощо. Вони функціонують у вигляді управлінь і відділів робітничого постачання (УРН, ВРП) шахт, гірничо-збагачувальних фабрик, сталеплавильних комбінатів і заводів або у вигляді відділів продовольчого постачання (продпостачів).

Фірмова торгівля*5 у вітчизняній торговельній практиці збереглась у частині власної торговельної мережі великих державних виробничих підприємств, які частину випущеної власної продукції самостійно реалізують у ними ж створених роздрібних торговельних підприємствах як за місцезнаходженням основного виробництва, так і в інших населених пунктах.

*5: {За загальним розумінням фірмову торгівлю жодним чином не слід пов'язувати виключно з державною формою власності, оскільки така форма збуту готової продукції також здійснюється і недержавними колективними, кооперативними, приватними тощо виробничими підприємствами. З фірмовою торгівлею не варто також ототожнювати роздрібну торговельну діяльність роздрібних торговельних фірм регіонального або міжрегіонального масштабу — фірмових торговельних мереж — під єдиною корпоративною, торговельною або франчайзинговою маркою.}

Державно-комунальними або комунальними роздрібними торговцями є ті, що в ході приватизації в силу різних причин не були придбані колективами працівників способом прямого викупу або через приватизаційний аукціон і залишились у власності місцевих органів влади. Комунальні органи влади як власники цих торговельних закладів, з метою організації торговельної діяльності наймають в ці магазини керівників (менеджерів), працівників прилавка і допоміжний персонал. За роки реформування відносин власності в державі в структурі торговельних суб'єктів державної форми власності відбулися кардинальні зміни. Зокрема, були ліквідовані як зайві структурні надбудови часів радянської доби в галузі державної роздрібної торгівлі районні і міжрайонні продовольчі і непродовольчі (спеціалізовані) торги й управління — торговельні організації радянського, неринкового типу, які "організовували", планували і розподіляли процес торгівлі і товарного руху.

До змішаних форм власності в галузі роздрібної торгівлі належать роздрібні торговці, діяльність яких ґрунтується на об'єднанні матеріальних і фінансових ресурсів представників двох або більше основних форм власності (державної, колективної і приватної), а також підприємства, що є спільною власністю суб'єктів, права різних держав, — спільні підприємства.