Сучасна марксистська теорія. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Сучасна марксистська теорія.

Ключовими проблемами марксистської теорії є фундаментальні питання політекономії — економічна власність, взаємозв'язок різних типів і форм такої власності за капіталістичного способу виробництва, формування цілісної системи відносин економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил, передусім основною продуктивною силою. Марксистська політекономія економічну власність розглядала як базову категорію щодо юридичної власності (права власності) яку досліджують західні вчені, необгрунтовано абстрагуючись від базового поняття власності.

Сучасна марксистська теорія — це системна економічна теорія і передусім політична економія, в якій на основі збагачення діалектичного методу дослідження з урахуванням надбань західної економічної науки досліджуються всі підсистеми цілісної економічної системи та закони їх розвитку, що відображається у збагаченні економічних категорій та обґрунтуванні нових законів та категорій.

У структурі сучасних продуктивних сил марксисти виокремлюють не лише засоби виробництва і людину як основну продуктивну силу, а й форми та методи організації виробництва, використовувані людьми сили природи, науку, інформацію. Комплексний аналіз структури цієї системи передбачає дослідження законів розвитку продуктивних сил загалом та окремих підсистем-них законів зокрема (йдеться про закони взаємодії окремих елементів продуктивних сил). У контексті марксистського аналізу з'ясовується сутність сучасного технологічного способу виробництва, механізму взаємодії двох його сторін та законів його розвитку. Логічним видається виокремлення в межах цілісної економічної системи економічних та виробничих відносин, не збігання яких випливає вже з первісного порівняльного аналізу категорій "економіка" та "виробництво", а отже, характеристика виробничих відносин (системну сутність яких розкривають відносини економічної власності) як найважливішого елементу сучасних економічних відносин.

Сучасна марксистська теорія удосконалена, позбавлена окремих недоліків, що не витримали перевірки часом. Частина її положень трактується з урахуванням надбань послідовників К. Маркса, а також критичного переосмислення позитивних сторін західної економічної думки на основі збагачення діалектичного методу дослідження та практики розвинутих країн. Творчий напрям розвитку сучасної марксистської політичної економії (на відміну від ортодоксального) намагається висвітлити кожний закон і категорію політичної економії (вартість, ціна, гроші тощо) як такі, що постійно збагачуються новим змістом на кожному етапі еволюції капіталізму, а також в процесі соціалізації економічної системи капіталізму, тобто відповідно до вимог принципу історизму. У науковий обіг запроваджуються нові економічні категорії (категоріальний апарат науки розширюється), обґрунтовуються нові економічні закони, ретельно вивчаються, творчо запозичуються надбання, досягнення інших напрямів, шкіл економічної теорії.

Органічно пов'язаним з цими проблемами є питання розвитку монополістичної, державної, фінансової, державно-монополістичної, транснаціональної, інтегрованої форм капіталу. Сучасна марксистська політекономія комплексно досліджує позитивні і негативні аспекти розвитку цих форм у контексті розвитку сучасних продуктивних сих. Крім того, з'являються закони розвитку економічної власності загалом та капіталістичної зокрема, і відповідно — капіталу та окремих його форм, окремих типів і форм капіталістичної економічної власності.

Методологічною базою такого підходу є збагачення діалектичного методу політекономічного дослідження новими елементами, використання раціональних методів пізнання дійсності західними вченими (зокрема, побудова різноманітних моделей). До нових елементів діалектичного методу належать синергічний підхід, збагачення найважливіших категорій діалектики (зміст і форма, причина і наслідок та ін.) компонентами нового змісту, а також основні закони діалектики. Такому збагаченню сприяють також сучасні праці філософів, соціологів та інших спеціалістів гуманітарної сфери, які дотримуються марксистської методології досліджень.

Марксистська політекономія досліджує сутність сучасної держави, зокрема державне регулювання економіки, його поєднання з наддержавними та ринковими важелями, а через системний аналіз — різні форми економічної політики у поєднанні з правовими та адміністративними важелями регулювання економіки. Важливим напрямом економічних досліджень є комплексне вивчення глобальних проблем людства, їх характеристика з точки зору речового змісту і суспільної форми. Стрижнем проблем політекономії є потреби та інтереси людини, різноманітних категорій працівників, а також власників.

Важливе значення в контексті марксистської економічної теорії має критичний аналіз всіх напрямів, течій і шкіл західної економічної думки та ін.

Сучасні економісти найчастіше критикують марксистське вчення про додаткову вартість, а отже, теорію експлуатації. Так, російський економіст Ю. Кочеврін стверджує, що "П.-Б. Самуельсон аргументував положення про симетрію між працею і капіталом в умовах економічної свободи і наявності конкуренції як на стороні праці, так і на стороні капіталу. В цій ситуації... праця здатна такою ж мірою бути наймачем капіталу, як і капітал — наймачем праці"1. Хибність цих тверджень можна аргументувати такими положеннями:

1. Неправильним є ототожнення капіталу із засобами виробництва, започатковане теорією А. Сміта. З наукового погляду капітал взагалі не можна наймати, оскільки провідною особливістю цієї категорії є спеціальна форма (виробничі відносини між найманими працівниками і капіталістами), а засоби виробництва є лише знаряддям експлуатації. Якщо ототожнювати засоби виробництва із капіталом, то такий капітал є навіть у найбідніших селян (лопата, граблі). Тому цілком слушно Й. Шумпетер називав засоби виробництва не капіталом, а майном.

2. Оренда трудовими колективами засобів виробництва означає не наймання капіталу, а процес формування трудової колективної власності, а отже, виникнення важливого елементу соціалістичної економічної системи в умовах капіталізму. Справедливою є критика марксизму за те, що він заперечував можливість виникнення елементів соціалізму при капіталізмі, обмежуючи цей процес лише матеріальними передумовами соціалізму.

3. Помилковість концепції факторів виробництва, якої дотримується Ю. Кочеврін. Ще на початку XX ст. Г. Форд стверджував, що "прибуток витікає лише із праці".

4. Не підтвердження тези про симетрію праці і капіталу практикою капіталістичної дійсності.

5. Відсутність чіткого розмежування необхідного і додаткового продукту та ін.

Недоліками сучасної марксистської економічної теорії є продовження в ній тих положень теорії К. Маркса, які не витримали перевірки часом і використовуються в працях окремих сучасних марксистів.