Дилема І: Структура й діяльність, Соціологія - Гіденс Ентоні Бібліотека українських підручників

Дилема І: Структура й діяльність

Головною темою досліджень Дюркгайма, а відтак і багатьох інших авторів-соціологів, є та, що суспільства накладають соціальні обмеження на діяльність своїх членів. Дюркгайм стверджував, що суспільство має пріоритет над окремою особистістю. Суспільство — це щось більше, ніж сума індивідуальних дій; коли ми аналізуємо СОЦІАЛЬНУ СТРУКТУРУ, ми досліджуємо характеристики, які мають "стабільність" або "стійкість" і які можна порівняти із структурами матеріального довкілля. Уявімо особу, яка перебуває в кімнаті з кількома дверима. Структура кімнати обмежує діапазон його (чи її) можливих дій. Наприклад, розташування стін і дверей визначає напрямки входу й виходу. Згідно з Дюркгаймом, соціальна структура подібним чином обмежує нашу діяльність, визначаючи межі наших індивідуальних дій. Суспільство є "зовнішнім" щодо нас, так як стіни кімнати.

Дюркгайм висловив цей погляд так:

"Коли я виконую свої обов'язки брата, чоловіка або громадянина і виконую взяті на себе зобов'язання, я виконую обов'язки, визначені законом і традиціями, котрі е зовнішніми щодо мене та моїх дій... Подібним чином, побожна людина від свого народження засвоює готові вірування та обряди свого релігійного життя; якщо вони існували ще до неї, то вони існують поза нею. Система знаків, якими я користуюся для висловлення своїх думок, грошова система, за допомогою якої я сплачую свої борги, кредитні механізми, що я їх використовую у своїх ділових стосунках, операції, які я виконую у своїй роботі тощо, — все це функціонує незалежно від того, користуюся я ним чи ні. Такі самі висновки можна зробити щодо кожного члена суспільства" (Durkheim, 1982, рр. 50—51).

Хоча висловлені Дюркгаймом погляди мають багатьох прихильників, їх також гостро критикують. Критики запитують: "Що таке суспільство, як не сукупність дій багатьох індивідів? Коли ми досліджуємо групу осіб, ми не бачимо колективного утворення, а тільки окремих осіб, що в різний спосіб взаємодіють одне з одним. "Суспільство" — це просто багато осіб, які поводяться у визначений спосіб у взаємозв'язку між собою. Згідно з поглядами критиків (до яких належить більшість соціологів — прихильників символічного інтерак-ціонізму), як людські істоти ми маємо певні причини діяти саме так, а не інакше, і ми живемо в суспільстві, яке має культурні традиції. Як зазначають критики, соціальні явища аж ніяк не подібні до "речей", вони залежать від символічних значень, якими ми керуємося в своїх діях. Ми — не створіння суспільства, а його творці.

Коментар

Малоймовірно, щоб це протиріччя колись було остаточно розв'язане, оскільки воно існує ще з тих часів, коли сучасні мислителі тільки почали систематичні спроби пояснити поведінку людини. Більше того, це предмет суперечок не тільки у сфері соціології, він цікавить науковців усіх сфер суспільних дисциплін. Читаючи цю книгу, ви самі маєте вирішити, яка з позицій, на вашу думку, ближча до істини.

І все-таки відмінності між цими двома поглядами можуть перебільшуватися. Тимчасом як обидві сторони не можуть мати цілковитої рації, досить легко помітити зв'язок між ними. Безперечно, погляди Дюркгайма у багатьох відношеннях обґрунтовані. Соціальні інституції справді випереджують існування будь-якого конкретного індивіда; обмеження, які вони накладають на нас, також очевидні. Так, наприклад, ніхто з нас не винаходив існуючу в Британії грошову систему. Так само наші бажання користуватися чи ні цією системою небагато важать у процесі купівлі за гроші товарів і послуг. Грошова система, як усі інші усталені інститути, дійсно існує незалежно від будь-якого окремого члена суспільства і обмежує діяльність цього індивіда.

З іншого боку, очевидною помилкою є припущення про те, що суспільство є "зовнішнім" щодо нас, як і матеріальний світ. Адже матеріальний світ існуватиме навіть тоді, коли не стане жодної людини, тоді як цього не можна сказати про суспільство. Будучи зовнішнім явищем для кожного окремо взятого індивіда, суспільство, за своєю суттю, не може бути зовнішнім щодо всіх індивідів, узятих разом.

Більше того, хоча те, що Дюркгайм називає "соціальними фактами", може обмежувати наші дії, воно не визначає їх. Я можу прийняти рішення жити взагалі без грошей і стійко дотримуватися його, навіть якщо жити так повсякдень буде дуже важко. Як людські створіння, ми таки робимо вибір і не просто пасивно реаґуємо на події, що відбуваються навколо нас. Спосіб прокласти місток між "структурним" та "дієвим" підходами полягає в усвідомленні того, що ми активно будуємо й перебудовуємо соціальну структуру в процесі нашої повсякденної діяльності. Наприклад, той факт, що ми користуємося грошовою системою, є незначним, але необхідним підтвердженням самого факту існування цієї системи. Якби кожен, або ж більшість людей, вирішили відмовитися від користування грошима, монетарна система відмерла б.