Душа і творчі здібності, Загальна психологія - Максименко С.Д. Бібліотека українських підручників

Душа і творчі здібності

З чого починається душа? З дій-людського тіла.

У тілі є все для процесу творчості. Це "все" має безліч різноманітних механізмів. Але оскільки йдеться про механізми творчості, нам важливо зрозуміти, що кожна клітина людського тіла почуває і як кожна клітина рухається.

А якщо є почування - це означає, що є душа (психе). Якщо є рух, то є й моторика.

Ми сприймаємо безліч сигналів навколишнього світу і реагуємо на них не тільки рухом тіла, а й зміною нашого внутрішнього стану, що зазвичай висловлюємо так: "добре, бо все красиво і спокійно", "совість замучила", "це мені нагадує..." і т. ін. Вас не треба переконувати, ви маєте душу; вона є, бо так все влаштоване, бо ви - людина. Але це не душа взагалі; це - людська душа.

З одного боку, все живе має душу. З другого - залежно від рівня розвитку життя вона буває: 1) рослинна; 2) тваринна; 3) поетична.

Кожна з цих "душ": 1) відчуває; 2) пам'ятає; 3) співіснує з іншими душами.

А в людини в оптимальному стані ця тріада перебуває в гармонії: функції всіх трьох душ працюють спільно. Чим же різняться душі -рослинна, тваринна і поетична?

Природне покликання рослинної душі - бути живою істотою.

Природа через рослинну душу здійснює досі не пізнане - перетворення неживого на живий матеріал. Тому буття рослинної душі - це:

— сприймання енергії з навколишнього енергетичного поля;

— тропізми - ростові рухи органів рослин (згинання "тулуба", кореня, повертання листка до сонця тощо), що спричиняються однобічним впливом факторів навколишнього світу — світла, тепла, вологи, земного тяжіння тощо;

— пошук їжі і утилізація мінеральних речовин, з яких душа мурує свою будівлю;

— виконання родової програми;

— боротьба за власну територію і прагнення її приростити (бажано не завдавши збитків подібним собі, але за рахунок території "рослинних душ" іншого виду).

Природне покликання тваринної душі - підтримувати життя власне та подібних собі в стані комфорту.

Через тваринну душу жива істота зберігає гармонію всього живого на землі.

Тваринна душа, на відміну від рослинної, не прив'язана до місця, а має змогу пересуватися. Рівновага в природі, нспочування впливів природи - ось ідеал тваринного існування.

Якщо тварина сита і здорова — вона або спить, або грається. Якщо комфорт усередині неї або ззовні порушений - тварина починає рухатися, щоб усунути причину дискомфорту. Тварина живе за рахунок рослинного або іншого тваринного життя, але ніколи без крайньої потреби не зробить нічого, що порушувало б гармонію природи.

Тварина своїм буттям немовби нічого не змінює у світі, а насправді - вона виконує величезну роботу заради збереження життя на землі. Тварина не може свідомо, як людина, впливати на процеси в природі. Але тваринна душа виконує функції, які нічим не можна замінити: 1) фіксує порушення гармонії, 2) оцінює його і 3) реагує на порушення протидією, щоб гармонію вирівняти силоміць.

Природне покликання поетичної душі - творити.

Поетична, творча душа людини - суть, плід спільної роботи механізмів: 1) почуття, 2) мислення і 3) уяви.

Це означає, що поетична душа людини: 1) чутлива до найменших порушень гомеостазу (за рахунок змін навколо неї), 2) оцінює ситуацію і 3) включає моторику, щоб зберегти свою цілісність.

Щоб виникло почуття, зовсім не обов'язковими є прояви очевидної агресії або - навпаки - збільшення комфорту. Досить енергетичного або інформаційного впливу - і душа відгукується почуванням.

Людина саме через поетичну душу перетворює живе на духовне - продукт роботи почуттів, мислення і уяви.

Тваринна душа - це єдність тропізмів, інстинктів, пам'яті і емоцій.

Механізм творчості - не орган тіла, а орган людини. Але все-таки орган. І тому - як будь-який орган, без якого неможливе нормальне життя людини — він має подвійну природу.

Якщо ви вже призвичаїлися до думки, що людина живе в ноосфері, ви легко дійдете висновку: щоб жити в ноосфері, людина повинна бути їй відкрита. Задля досягнення своєї мети вона користується її здобутками, як і її тіло фізіологічне потребує повітря, води і їжі.

Аби використовувати здобутки ноосфери, людина повинна приймати енергію та інформацію, як антена. Людина бере для себе матеріал та енергію із природи, а інформацію — із ноосфери.

Якщо програма життя людини скерована на духовність, вона бере інформацію і енергію з ноосфери.

Духовність - це гармонійні форми енергії та інформації, сили людини, якими вона здатна винаходити, відкривати і створювати художні образи.

Дух створює душу. Дух - це муляр, що будує душу з цеглин ноосфери.

Отже, якщо новонароджений не має контактів з ноосферою (Мауглі, що мешкає серед звірів), у його духу не буде матеріалу для будівництва душі. Замість механізму творчості в людині розвиватиметься тваринна сутність. 1 головна відмінність між людиною і твариною - здатність створювати духовність - лишиться брунькою, яка не розпустилася.

Духовність - продукт роботи механізму творчості, перетворення живого, душевного на духовне.