Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. , Економічна теорія - Мочерний С.В Бібліотека українських підручників

Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу.

Воно передбачає органічний взаємозв'язок науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) з масовим виробництвом.

Наука як продуктивна сила — сфера розумової діяльності людства, яка полягає в розробленні й теоретичній систематизації знань про реальну діяльність, що використовується для підвищення ефективності виробництва матеріальних і духовних благ.

Загалом до кінця ХVIII ст. вчені вивчали окремі ізольовані явища, накопичували дані з різних сфер знань. У XIX ст. під впливом потреб виробництва, зокрема промислового перевороту, наука почала досліджувати процеси, генезис і розвиток окремих речей, явищ. Найвагомішим результатом таких досліджень стало відкриття клітини і створення клітинної теорії, закону збереження і перетворення енергії, еволюційна теорія Ч. Дарвіна. Виявлення електрона та глибоке вивчення елементарних частинок почало революцію у природознавстві. Поява методів штучного створення нових хімічних елементів, вивчення енергетичних процесів на Землі, Сонці, в космічному просторі стали найважливішими умовами виникнення НТР у середині 50-х років XX ст.

За НТР роль науки кардинально змінилася, вона перетворилася на безпосередню специфічну продуктивну силу, що характеризується такими основними властивостями:

1) домінування теоретичних знань над експериментальними. До цього нові технічні винаходи іноді робилися емпірично, а науково пояснили їх пізніше (наприклад, теорія, яка обґрунтовувала функціонування парової машини, з'явилась приблизно через півстоліття після її винайдення). У сучасну епоху поява комп'ютерів, лазерів, ядерних реакторів та інших винаходів є наслідком цілеспрямованого використання фундаментальних наукових відкриттів;

2) перетворення науки в більшості галузей виробництва на початкову стадію безпосереднього матеріального виробництва;

3) безперервне набуття виробничими процесами все більше наукового характеру;

4) сприяння інтенсивному економічному зростанню, оскільки використання досягнень науки дає змогу поліпшувати економічну якість машин, обладнання, транспорту тощо, інтенсифікувати технологічні процеси, вдосконалювати організацію виробництва і праці;

5) перетворення праці вченого на продуктивну працю сукупного працівника;

6) безпосередній вплив науки на окремі елементи продуктивних сил — предмети праці, форми й методи організації виробництва, інформацію.

Роль науки як важливої продуктивної сили суспільства виявляється насамперед у швидкому зростанні в більшості розвинутих країнах витрат на науку (у США такі витрати за 1970—2000 рр. зросли з 28,6 до понад 220 млрд дол.), а також в тому, що сфера НДДКР стала одним із найважливіших факторів (поряд з якісним удосконаленням трудових ресурсів) економічного зростання, конкурентної боротьби. Стимулюючи генеруючу дію цього фактора, розвинуті країни витрачають від 2,5 % до 8 % ВНП на розвиток НДДКР. В Україні внаслідок кризових явищ в економіці у 90-ті роки XX ст. — на початку XXI ст. ця частка скоротилась до 0,3 % (у 2003 р.).

Ще одним виявом процесу перетворення науки на продуктивну силу є переважаючий її розвиток у системі "наука — техніка — виробництво" і випереджаючий розвиток наукомістких галузей. Держава активно сприяє освоєнню космічного простору, розвитку ядерної енергетики, біотехнології, напівпровідникової технології, комплексної автоматизації та роботизації виробництва тощо тому, що, наприклад, в США одиниця їх продукції в 10 разів наукомісткіша, а її матеріаломісткість на ЗО % нижча, ніж в традиційних. Свідченням цього процесу є також активна державна підтримка НДДКР усіма розвинутими країнами, що виявляється в організації наукової діяльності в межах державних лабораторій (які зайняті переважно довготерміновими і дорогими проектами), у фінансуванні значної частки витрат на науку, зокрема у ВНЗ (які проводять фундаментальні та прикладні дослідження), наданні додаткових пільг, створенні спільних і міжгалузевих інститутів та програмно-цільових центрів тощо.

Україна у перетворенні науки на продуктивну силу значно відстає від розвинутих країн, причому таке відставання зросло у 90-ті роки XX — на початку XXI ст. Крім скорочення витрат на розвиток науки, це виявилось в істотному зменшенні кількості наукових працівників та мережі проектних і науково-дослідних установ, еміграції за кордон понад 6,2 тис. докторів і кандидатів наук за період з 1991 по 2001 рік та ін.

Наслідком перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, як і кумулятивної дії інших факторів, став перехід НТР у другий етап свого розвитку, який почався в середині 70-х років XX ст. (перший етап в середині 50-х років XX ст.), і поява в системі продуктивних сил ще одного елементу — інформації.